У процесі реалізації інтересів, потреб розвиваються схильності особистості

Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів, потреб.

Варіант № 20

Варіант № 19

1. Загальні характеристики комунікативної компетентності людини.

2. Визначте роль установки у процесі сприйняття співрозмовника.

3. Слухання розуміється як процес (виберіть відповідь):

а) мовчання;

б) декодування, сприйняття інформації;

в) пережидання мовлення співрозмовника;

г) етап формування власної думки.

4. Визначте значущість інтонації у спілкуванні.

5. Назвіть один з видів психологічного впливу, що використовується для досягнення односторонньої вигоди.

6. Розвиток особистісних якостей людини у спілкуванні..7. Причинами поганої комунікації можуть бути::

а) стереотипи;

б) ворожі відносини;

в) знехтування фактами;

г) невірний вибір стратегії і тактики спілкування;

д) усі відповіді вірні;

е) усі відповіді не вірні.

8. Прояви ставлення людини до іншого у спілкуванні.

9. Характерні прояви самооцінки людини у спілкуванні.

10. Здібність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими.

1. Наведіть основні засоби спілкування людини.

2. Гендерні відмінності процесу спілкування.

3. Потреба людини у спілкуванні вперше виникає:

а) у новонародженого (до 1 року);

б) у ранньому дитячому віці;

в) у дошкільному віці;

г) у підлітковому віці.

4. Приведіть приклади типових помилок першого враження у спілкуванні.

5. Поняття емпатії в психології спілкування.

6. Назвіть причини скривдження інформації співрозмовників.

7. Характеристики формально-рольового спілкування.

8. Визначте ознаки підтримуючого спілкування.

9. Спілкування як процес сприйняття людьми один одного - це:

а) прагнення розпізнати іншу людину;

б) ідентифікація з іншою людиною;

в) наявність установки щодо сприйняття іншого;

г) стандарти й стереотипи в оцінці людей;

д) усі відповіді вірні;

е) усі відповіді не вірні.

10. Роль неусвідомлених установок у спілкуванні.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..….……… 3

Робоча програма та тематичний план навчальної дисципліни…….…..………. 4

Зміст дисципліни …………………………………………………………..………7

Питання для самоконтролю та підсумкового контролю (до заліку)….………11

Варіанти індивідуальних завдань ……………………………………….………13

Інтерес — спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяль­ність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чо­гось, когось.

За змістом інтереси можуть бути матеріальними або духовними, суспільними або індивідуальними. В інтересах особистості закорінені її конкретні потреби.

Потреба — необхідність у чомусь, яка задовольняється переваж­но завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необ­хідні людині предмети.

Схильність — стійка орієнтованість людини на щось, бажання ви­конувати певну працю.

У реаліях життя схильність виявляється як здатність людини до конкретних видів діяльності.

Нехтування індивідуальними особливостями призво­дить до того, що нерідко навіть здібні учні втрачають інте­рес до навчання, праці і потрапляють до категорії так зва­них важких дітей. Належно організоване виховання пе­редбачає знання особистості кожного учня, тому що без урахування індивідуальності школярів неможливе успіш­не навчання і виховання.

На розвиток і виховання особистості суттєво впливає процес акселерації.

Акселерація (лат.-прискорення) — прискорений ін­дивідуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіоло­гічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні. Протилежним акселерації є процес ретардації (лат. - затримання) - фізичне й інтелектуальне відста­вання дитини в розвитку. Його спричинюють алкоголізм батьків, народження дітей у більш пізньому віці, спадкова хвороба одного з батьків.

Соціалізація особистості являє собою процес формування особистості у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі. Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, що прийняті в даному суспільстві.
Виділяють такі стадії соціалізації:
1. Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує).
2. Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка.
Юнацький вік (18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості.
3. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, “вписатися” у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи:
- збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством;
- зміна себе (стати як всі);
- конформізм, зовнішнє угодовство, адаптація.
4. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність.
5. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.

4. формування егоідентичності, стадії розвитку особистості.

Дата добавления: 2015-05-22