Альфред Адлер 3 страница

Після смерті батька у 1896 році З.Фройд розпочав свій самоаналіз. Він пояснював його необхідність тим, що сам собі діагностував „невротичну істерію", через яку страждав на „істеричний головний біль". У листі до В.Флісса від 8 лютого 1897 року З.Фройд описував аналогічні симптоми однієї пацієнтки з істеричним головним болем. Відчуття тиску у скронях і потилиці він пов'язував зі „сценами, де з метою дій у роті фіксується голова". В наступному реченні З.Фройд писав про батька, який помер декілька тижнів тому: „на жаль, мій батько був збоченцем і став причиною істерії мого брата... і деяких моподших сестер". Ще в листі від 11 січня 1897 року З.Фройд чітко описав, що він розуміє під словом „збоченець": батьків, які скоюють сексуальні злочини зі своїми дітьми.

(Psychotherapy, vol. 30.3. 1993) Школа здоровья. — 1999. -№3.-0.116-117.

ПОРЯТУНОК ЛЮДСТВА

ЗА ДОПОМОГОЮ

ПСИХОЛОГІЇ

Що може зробити
індивідуальна психологія
для того, щоб
попередити захід нашої
культури, який багато
найбільш значних

сучасних мислителіів вважають наслідком

надмірного розвитку науки і техніки за рахунок моралі?

ПОЧУТТЯ НЕПОВНОЦІННОСТІ і ПОЧУТТЯ СПІЛЬНОСТІ

Загальновизнано, що контроль людини над природними силами перевищує її здатність знайти їм застосування і що це загрожує величезною небезпекою для нашої цивілізації. Остання війна відкрила нам очі на можливість наукового винищування людства. І якщо світ — наш світ — повинен бути врятований, то лише завдяки тому, що людина підніметься на рівень, коли вона перестане поводитися як дитина, яка грається з зарядженим револьвером, піддаючи себе небезпеці знищення внаслідок зловживання своєю силою. Важко сказати, звідки до нас повинне прийти це нове виховання; але у всякому разі не від тієї нової психології, яка висуває вимогу внести порядок у хаос сліпих сил, які діють у людському несвідомому.

Усупереч цьому індивідуальна психологія наполягає на тому, що ключ до розуміння як індивідуальних, так і масових проблем варто шукати в почутті неповноцінності і його наслідках. Сьогодні це визнали правильним усі напрямки психології і психіатрії. Відповідно до наших поглядів, будь-який історичний факт, будь-яка фаза культурного розвитку являє собою часом успішну, а часом і марну спробу позбутися від почуття неповноцінності в індивіда чи в колективу; саме ця мета ховається за установками як окремих людей, так і груп.

Відповідно до індивідуальної психології другим основним принципом, що виявляється в будь-якому історичному процесі, є почуття спільності, вроджене для всякого людського суспільства. Ступінь розвиненості цього почуття спільності в людині визначають не тільки його бажання, але і його вчинки. Так само відбувається і у відношенні колективів.

Історія судить людські дії за мірою почуття спільності, що виявляється в них. Велич і цінність визнаються пише за такими вчинками і подіями, які пронизані почуттям спіпьності і ведуть до блага усіх. Його нестача, яка завжди вказує на сильне почуття неповноцінності, є причиною неврозів або злочинів в індивідуальному плані і штовхає групи і нації в безодню самознищення.

КОЛЕКТИВ ТА ІНДИВІД

Мотиви, які керують масами, завжди перебувають під прикриттям. їхня природа полягає в тому, що люди, яких захопила масова течія, сприймають їх як рішення проблем, пов'язаних зі своїми потребами і слабкостями. Цьому процесу безумовно сприяє те, що установки великих колективів характеризуються однорідністю і що тиск комплексу неповноцінності, властивого колективу, обов'язково позначається на кожному окремому індивіді, хоча й у кожному окремому випадку по-

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

________________________________ КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИ ХОЛОПІ ___________________________________________

своєму й у зв'язку з різними проблемами. У невеликому есе "Зворотна сторона: Дослідження з масової психології провини в народу" я вже показав, як імперіалістичні спрямування великих фінансових сил ведуть до посилення тиску на народи інших країн. У житті індивідів цей тиск виявляється в труднощах, пов'язаних з добуванням хліба насущного, в низькій оплаті праці, s незадовільному стані освіти і культури, у ранніх шлюбах, у небажанні молодих пар заводити дітей, у безрадісності існування, постійній дратівливості і нервозності і т.п.

Усі ці моменти підсилюють почуття неповноцінності, формують підвищену чутливість і мобілізують людину в її пошуках "рішень". Усяке втручання ззовні здається людині при такій душевній організації загрозою її безпеці і спонукає її до ашвного або пасивного самозахисту. Серед молодих людей, які вчинили вбивство спадкоємця австрійського трону, не було згоди. Ще менше згоди ми знайдемо в масах, які після цього бачили єдине рішення у війні, а тим більше в масах, які виявилися втягнутими у війну. Найбільше ясно мотиви ненависті проявляються в господарських кризах нашого часу. Класова боротьба ведеться масами, які складаються з людей, прагнення яких до зовні та внутрішньо стабільного способу життя постійно наштовхується на нездоланні перешкоди. З іншого боку, ці рухи мас породжують в індивіда все нові мотиви для занепокоєння.

Рухи мас завжди ясно і чітко проявляють свої руйнівні цілі, тому що руйнування означає для мас звільнення від обставин, які сприймаються як нестерпні, і тому видається передумовою для поліпшення.

Прагнення до влади як у масах, так і в індивіда є вираженням почуття неповноцінності, нерівноцінності. Тому рухи мас можуть бути правипьно зрозумілі лише виходячи з перспективи індивідуальної психології. Вона вчить, що прагнення піднятися, властиве людству в цілому, укорінено в індивіді. У своєму прагненні більшої безпеки людина завжди права, навіть якщо її методи не ведуть до мети.

Так, наприклад, мода на коротку стрижку є не що інше, як прояв бажання жінки стерти зовнішні відмінності між нею і чоловіком; причина тут полягає в так званому "чоловічому протесті" жінок, а також у їх прагненні досягти визнання їхньої рівноцінності з чоловіком і зміцнитися самим у цьому почутті. Конкретна жінка, звичайно, могла б знайти переконливі особисті причини, через які вона вирішила обрізати волосся; вона могла б сказати собі, що коротка стрижка не вимагає турбот, або додає миповидності, або що "усі так роблять", або, можливо, вона просто хотіла позлити свого чоловіка: так чи інакше, але несвідомо жінка йде по лінії чоловічого протесту.

ВОЖДЬ І НЕОБХІДНІ ЙОМУ ЯКОСТІ

Якщо життєві цілі будь-якої людини повністю або майже повністю збігаються з напрямком руху маси, якщо в ній втілюється порив мас, якщо в її голосі або в її руках можуть знайти своє вираження глухі і темні прагнення її народу, це значить, що вона обрана бути вождем. Джерело усіх великих досягнень людства — у суспільній геніальності індивідів. Питання, загальні для цілого покоління, чітко вимагають відповіді і знаходять її в одній людині. У ній з більшою виразністю й інтенсивністю, ніж в інших, реалізується боротьба людства за порятунок. Ця боротьба складає ядро ЇЇ істоти, і тому для неї неприйнятні звичні, успадковані срорми життя. Вони їй тісні, і вона прагне їх підірвати. Шлях до примирення з буттям лежить для неї через перетворення. Але успіху вона може досягти лише тоді, коли її прагнення збігається з масовим рухом, коли її рух вперед і нагору служить колективу. Межа могутності вождів, "великих людей" окреслена колективами, готовими стати під їхні прапори.

Яким особистим вимогам повинен відповідати такий вождь? По-перше, і насамперед він повинен мати сильно розвинуте почуття спільності. Настільки ж необхідний оптимізм і впевненість у своїх силах. Вождь повинен мати здатність швидко діяти; йому не дозволено бути мрійником або споглядальною натурою; настільки ж важливі для нього уміння легко входити в контакт із людьми і достатній такт для того, щоб прийти до згоди з іншими. Що ж стосується його підготовки й освіти, то вони безсумнівно повинні бути вище середнього. Одним словом, це повинна бути дійсно людина, яка володіє мужністю й умінням. Вона — втілення дійсності, про яку мріють інші люди.

Усі ці вимоги — результат виховання дому, у школі й у життєвому середовищі. В даний час у вихованні дітей є ряд істотних прорахунків. Індивідуальна психопогія на разі і вказує на ці прорахунки і ставить завдання поліпшити підготовку до життєвої боротьби. Для виховання як нормальних, так і важких чи нервозних дітей нею пропонуються заходи, що сприяють зміцненню почуття спільності, протидіють почуттю неповноцінності і перетворюють останнє в джерело старанності і ретельності, що в цілому веде до виховання мужності і зміцнення тіла і духу.

Чи може індивідуальна психопогія з кожної дитини зробити вождя? Звісно, ні. Не кажучи вже про всякі інші точки зору, ми аж ніяк не претендуємо на воподіння безгрішною технікою виховання. Але ми наполягаємо на тому, що здатні збільшити число тих, хто підходить для ролі вождя, здатні краще підготувати людей до життєвих баталій і перешкодити погіршенню людського матеріалу, що неминуче зменшує всякі досягнення.

ЗАСТОСУВАННЯ

Індивідуальна психологія знає, як підвищити продуктивну здатність як в індивідуальному, так і колективному плані. Ми можемо вже привести як доказ значний ряд успіхів, досягнутих нами в порятунку важких, неврозних або недорозвинених дітей шкільного віку, а також у поверненні великого числа невротиків до нормальної життєвої поведінки і до радості життя. Широке застосування наших виховних принципів у короткий термін могло б значно змінити картину.

Більшість методів, що застосовуються з метою вирішення проблем, які обтяжують народи і групи людей, є застарілими і недосконалими. В основному вони зводяться до роздування націоналістичних і релігійних пристрастей і ведуть до придушення, гонінь і війн. Виховання, засноване на принципах індивідуальної психології, усунуло б ці егоїстичні і божевільні омани і протиставило б їм загальне прагнення до досягнення благополуччя всіх. Індивідуальна психологія могла б об'єднати всі приховані, вроджені сили в масах, направлені на добро, схоже до того, як вона збирає воєдино такі сили в окремих людях. Війна, ненависть на національному фунті і класова боротьбіа, ці найбільші вороги людства, коріняться в бажанні різних співтовариств позбутися свого пригніченого почуття неповноцінності або компенсувати його. Індивідуальна психологія вміє лікувати окремих людей від шкідливих наслідків цього почуття неповноцінності і могла б перетворитися в діючий інструмент звільнення націй і груп людей від небезпеки, яка виникає з колективних комплексів неповноцінності.

Заброцький MM., Сявичвмко О.М., Тичина І.М.

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

______________________________________ Няняч&гшниО поаіСіник __________________________________________

Дата добавления: 2015-05-22