Особистість, яка з'являється

Приводячи уривки висловлень цих клієнтів, я намагався припустити, що відбувається в сприятливих терапевтичних стосунках тепла і розуміння. Здається, що поступово і болісно індивід досліджує, що лежить за маскою, яку він показує світу, а іноді і за маскою, яка вводить в оману його самого, Глибоко і найбільш чітко він переживає різні сторони себе, які були заховані всередині. Таким чином, він все більше і більше стає собою — не зовнішнім постійним фасадом, зверненим до інших, не цинічним запереченням усіх почуттів, не маскою раціонального інтелекту, а живим, дихаючим, почуваючим мінливим процесом — коротше, він стає особистістю.

Давайте спробуємо розглянути її поетичний опис і переведемо його в смисли, які мають для мене значення. Я впевнений, що вона говорить: бути собою — значить знайти образ, основні закономірності, які існують у безупинному мінливому потоці свого досвіду. Бути собою означає не намагатися організувати свій досвід у вигляді маски чи неіснуючої структури, а відкрити єдність і гармонію, які присутні у своїх власних актуальних почуттях і реакціях. Це значить, що справжнє Я є те, що може бути зручно розкрите у своєму досвіді, а не те, що нав'язується зверху.

Давайте подивимося, що значить стати кимсь. Це найбільш заплутане питання, і я знову спробую витягти можливу відповідь з висловлень клієнтки, які записані між бесідами. Вона розповідає, як різні фасади, за якими вона жила колись, пом'ялися і зруйнувалися, принісши відчуття розгубленості, а разом з тим почуття полегшення. Вона продовжувала.

РОЗКРИТТЯ СЕБЕ В ДОСВІДІ

Те, що я тут представив, показує, що в такий момент індивід починає бути тим, хто він є. Коли людина протягом терапії переживає всі емоції, які органічно виникають у ній, і переживає їх у свідомій і відкритій формі, вона відкриває себе у всьому багатстві, що існує у середині неї. Тоді вона стала тим, хто вона є.

Він повністю випробував не тільки залежність. Це може бути біль, чи смуток, чи заздрість, чи руйнівна злість, чи сильний потяг, чи впевненість і гордість, чи чуйна ніжність, чи безмежна любов. Це може бути будь-яка емоція, на яку здатна людина.

Клієнт: Так, точно! Наче, чи не зробите ви це для мене?.. 0, це жахливо! Хто я, благаю?

Терапевт: Ви склали свої руки, наче в благанні.

Терапевт: В обох випадках це схоже на благання, чи не правда? Дозвольте мені мати це, тому що я дуже сильно

Терапевт: Угу. Угу. Дайте мені триматися за це, тому що мені буде дуже страшно, якщо я цього не зроблю.

Страшно без цього.

Клієнт: Невже ви не дозволите мені цього, тому що, знаєте, мені, схоже, це потрібно. Мені так самотньо і

Дозвольте мені схопитися за це. (Пара.)

Клієнт: Це як би те саме — не могли б ви дозволити мені мати дисертацію чи учений ступінь, так що...Тому

що мені, схоже, потрібен цей маленький мирок, Я маю на увазі...

цього потребую. Я буду страшно наляканий, якщо в мене не буде цього (Довга пауза.)

Клієнт: У мене відчуття... Я якось не можу йти далі... Це схоже на хлопчика, який хникає, ніби навіть...Що це за

жест — благання? (Складає свої руки в благанні.) Хіба не смішно? Тому що...

Можливо, цей уривок передасть дещо з того, про що я тут говорив, — переживання почуття до його межі. Тут, на даний момент, є присутнім переживання себе просто як хникаючого маленького хлопчика — блага ючого, прохаючого, залежного. На той момент він був тільки цим благанням. Але ми впевнені в тому, що майже відразу він відступив від цього переживання, сказавши: "Хто я, благаю?" — але це залишило свій відбиток. Хвилиною пізніше він сказав: "Це таке дивне почуття — відчувати, як нове виходить з мене. Це щоразу сильно дивує мене, і знову це почуття, схоже на страх того, що в мені занадто багато всяких речей, що я, можливо, якісь з них ховаю". Він усвідомлює, що переповнений. У той момент він став своєю залежністю, і його вражає те, як це з ним відбулося.

"Ви знаєте, здається, що всі зусилля, спрямовані на підтримку поведінки за певним зразком, були абсолютно марні — зайве марнотратство. Ви думаєте, що вам самим треба скласти образ, але шматочків занадто багато, і занадто важко розставити їх по місцях. Іноді розставляєш їх неправильно, і чим сильніше ця неправильність виражена, тим більше потрібно зусиль, щоб розташувати їх у правильному порядку, доти, доки ви настільки не втомитеся, що навіть найжахливіший конфуз буде набагато краще, ніж спроби продовжувати далі утримувати цей образ. Потім ви виявляєте, що після струсу шматочки, якщо їм дати спокій, зовсім природно падають по своїх місцях, і життєздатний образ з'являється взагалі без всяких зусиль з вашої сторони. Ваша робота полягає в тому, щоб це відкрити, і саме тому ви знайдете своє Я і своє власне місце. Ви повинні тільки дозволити власному досвіду розкрити вам своє значення; а в той момент, коли ви вкажете йому його значення, ви відразу виявитеся в стані війни із самим собою".

Я уявляю, що багато вас ставлять питання: "А якою особистістю він стає? Недостатньо сказати тільки те, що він відкидає маски. Яка особистість під цим ховається?" З позиції очевидного факту, який полягає в тому, що будь-який індивід прагне стати незалежною, особливою та унікальною особистістю, відповісти буде нелегко. Проте я б хотів виділити кілька характерних тенденцій, які бачу тут. Жодна особистість повністю цих характеристик не виявляє, жодна особистість повністю не виправдає того визначення, яке я дам, але я дійсно бачу певні правила, які можуть бути вироблені і засновані на моєму досвіді участі 8 психотерапевтичних стосунках з багатьма клієнтами.

Дата добавления: 2015-05-22