Формування і розвиток пам’яті

З раннього дитинства процес розвитку пам’яті йде по декількох напрямках. По-перше, механічна пам’ять поступово доповнюється і замінюється логічною. По-друге, безпосереднє запам’ятовування з часом перетворюється в опосередковане, зв’язане з активним і усвідомленим використанням для запам’ятовування і відтворення різних мнемонічних методів і засобів. По-третє, мимовільне запам’ятовування, що домінує і в дитинстві, у дорослої людини перетворюється в довільне.

В розвитку пам’яті в цілому можна виділити дві генетичні лінії: її удосконалення у всіх без виключення цивілізованих людей в міру суспільного прогресу і її поступове покращення у окремо взятого індивіда в процесі його соціалізації, залучення до матеріальних і культурних досягнень людства. Розвиток пам’яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Насамперед розвиток пам’яті залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам’ятовуванню.

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів. Тому треба систематично розвивати вольову увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами.

Для запам’ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Вся інформація має сприйматися як щось змістовно ціле й значуще, логічно пов’язане.

Легко і надійно запам’ятовується новий матеріал, пов’язаний з попереднім досвідом. Ефект запам’ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб’єкта необхідною, пов’язана з метою його діяльності, становить певний інтерес.

Удосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. Регулярна і напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті.

Важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил. Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на “свіжу голову” – коли ще не настала втома.

Чим більше людина знає, тим легше їй запам’ятовувати нове, пов’язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам’ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим пов’язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам’ятати.

Для кращого запам’ятовування й тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення під час утворення нервових зв’язків.

Можна зробити такі висновки відносно розвитку пам’яті і кращого запам’ятовування взагалі:

Те, що ми можемо виразити словами, запам’ятовується краще, ніж те, що може бути сприйнято лише візуально або на слух. Якщо, крім того, слова непросто виступають як вербальна заміна сприйнятого матеріалу, а є результатом його осмислення, тобто якщо слово не назва, а поняття, що містить в собі зв’язану з предметом суттєву думку, то таке запам’ятовування є найбільш продуктивним.

Якщо предметом запам’ятовування є текст, то наявність раніш продуманих і чітко сформульованих до них питань, відповіді на які можуть бути знайдені в процесі читання тексту, сприяє його кращому запам’ятовуванню. В цьому випадку текст в пам’яті зберігається довше і точніше відтворюється, ніж тоді, коли питання до нього ставляться вже після його прочитання.

Чим більше розумових зусиль ми застосовуємо до того, щоб організувати інформацію, надати їй цілісну, осмислену структуру, тим легше вона потім пригадується.

На пригадування матеріалу впливають і зв’язані з ним емоції, причому в залежності від специфіки асоціативних з пам’яттю емоційних переживань цей вплив може проявлятися по-різному. Про ситуації, що залишили в нашій пам’яті емоційний слід, ми думаємо більш, чим про емоційно нейтральні події. Зв’язані з ними враження ми краще організовуємо в своїй пам’яті, більш і частіше співвідносимо з іншими. Позитивні емоції, як правило, сприяють пригадуванню, а негативні – перешкоджають.

Для кращого запам’ятовування матеріалу рекомендується повторити його незадовго до сну. В цьому випадку запам’ятовування краще відляжеться в пам’яті, оскільки не буде змішуватися з іншими враженнями.

Література

1. Аткисон Р. Человеческая память и процесс обучения. М., 1980.

2. Лурия А.Р. Внимание и память. М., 1975.

3. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогія. К., 1995.

4. Основи психології. К., 1995.

5. Психологія. К., 1999.

ЛЕКЦІЯ 6 Закономірності спілкування і взаємодія людей

1. Поняття і види спілкування.

10. Теорії соціальних ролей.

11. Міжособистісні відносини.

12. Майстерність педагогічного спілкування.

Дата добавления: 2015-05-22