Базові та продвинуті техніки НЛП

Техніки НЛП – це головним чином оpганізована послідовність дій, котра відповідає наступним чотирьом умовам: вони працюють, даючи ті pезyльтати, для котоpих вони пpизначені; опис слідує техніці " крок- за-кроком", так що вправа може бути освоєна і відтворена кожним, що навіть не мають спеціальної освіти; у всіх вправах закладений кpитеpій добірності, тобто використовується мінімальна кількість кроків для досягнення pезyльтата; техніки не залежать від конкpетного змісту, зверненні до фоpми пpоцесу тому мають yнівеpсальну застосованість. [19 с.112].

Існує диференціація технік у НЛП на базові й продвинуті. Цей факт детермінований ситуацією й умовою застосування методики й техніки у відповідності до психологічних потреб клієнта.

Метод NLP – це метод практичної й теоретичної, ефективної комунікації з людьми; змін обмежуючих себе переконань, комплексів і інших проблем; закріплення позитивних станів; копіювання стратегій успішних людей. [8 с

Базові техніки:

1 «Pефpеймінг» за Р. Ділтсом:

REFRAMING – «РЕФРЕЙМІHГ» використовуваний в HЛП процес, в якому проблемна поведінка відділяється від позитивного наміру внутрішньої програми, або "частини", відповідальної за цю поведінку. Потім частина, відповідальна за стару поведінку, бере на себе відповідальність за впровадження інших поведінок задовольняючи тому ж самому позитивному наміру, але позбавлені побічних ефектів, що створювали проблему, що створює нові поведінкові вибори. Слово "рефреймінг" є віддієслівний іменник від дієслова "reframe", що означає "вставити в нову рамку (ту ж кар тину)", "вставити в ту ж рамку (нову картину)", "заново пристосувати", " по новому формулювати". [8 с.56].

Здатність думати про речі різними способами створює широкий спектр розуміння. Але жоден із цих способів, у дійсності, не вірний. Вони попросту виражають різні сторони розуміння деякої людини. Розширення поглядів за допомогою рефреймінга не змушує людину робити щось. Воно лише дозволяє людині зробити це, якщо нова точка зору представляється йому більш осмисленої, чим колишня, і виявляється цілком законним поглядом на світ. Багато з людей обмежують себе тим, що просто не уявляють собі деяких видів поведінки. Одне з найбільших благодіянь, яке ви можете виявити в собі - це навчитися робити відмінність між уявленням про деяку поведінку й самою поведінкою. Ніяка поведінка саме по собі не корисна й не даремна. Будь-яка поведінка в чомусь буде корисною, коли ви визначаєте контекст змісту (рефреймінг контексту). І ніяка поведінка саме по собі не має змісту, так що ви можете дати йому будь-який зміст: це рефреймінг змісту.

2 «Якорение ресурсних станів» за Джозефом О'коннором, Джоном Сеймором:

1. Ідентифікуйте ситуацію, у якій ви потребуєте ресурсів.

2. Ідентифікуйте необхідний вам особливий ресурс, наприклад, упевненість.

3. Переконаєтеся в тому, що ресурс дійсно є підходящим, задавши собі питання: " Якби в мене був цей ресурс зараз, скористався б я їм у дійсності чи ні?" Якщо так, продовжуйте. Якщо ні, поверніться до кроку 2.

4. Згадаєте випадок у своєму житті, коли у вас був цей ресурс.

5. Виберіть якоря, які ви збираєтеся використовувати в кожній із трьох основних репрезентативних систем, - те, що ви бачите, чуєте й відчуваєте.

6. Перейдіть на інше місце й у своїй уяві поверніться повністю в переживання ресурсного стану. Переживіть його знову. Коли воно досягнеться піка інтенсивності, змінить стан і вийдіть з нього.

7. Переживіть свій ресурсний стан, і в той момент, коли воно досягнесвого піку, приєднаєте три якорі. Протримаєте цей стан стільки часу, скільки ви прагнете, потім зміните стан.

8. Випробуйте асоціацію, включивши якоря й переконавшись, що ви дійсно входите в цей стан. Якщо ви незадоволені, повторіть крок 7.

9. Ідентифікуйте той сигнал, який дає вам знати, що ви потрапили в проблемну ситуацію, в якому ви прагнете скористатися якорем. [9 с.104].

3«Рaбoтa c пoзитивними нaмірами», за Дж. Гріндером:

ЭТAП 1. Виберіть вчинок або відчуття, які вам властиві, але які вам не подобаються. Виберіть щось конкретне (X), а потім подумайте: "Яка частина моєї особистості робить X?"

ЭТAП 2. Встановіть зв'язок із цією частиною. Насамперед пориньте в себе й вибачтеся перед цією частиною за те, що не цінували її раніше. Скажіть їй, що тепер ви знаєте, що будучи X, ця частина прагне зробити для вас щось важливе й позитивне, хоча самі ви ще не знаєте, в чому полягає її позитивна мета. Чим добріше й люб'язніше ви будете в спілкуванні із цією частиною, тем охотніше вона встановить із вами зв'язок. [9 с.72].

ЭТAП 3. Відокремте вчинок від позитивного наміру. Запитайте частину: " чи Прагнеш ти мені пояснити, яку позитивну мету ти переслідуєш, роблячи вчинок X?" Частина може використовувати сигнал так/ні. Якщо відповідь "так" - подякуєте їй і попросіть відповістити на запитання. У випадку відповіді "ні" - теж подякуйте їй і скажіть, що ви догадуєтеся про позитивний намір сховати від вас відповідь, тому що на даному етапі для вас це буде краще. Однаково ви можете перейти до наступного етапу. Якщо ви одержали позитивну мету, яка вам не подобається, - подякуйте частині за інформацію й запитаєте: "Яку користь ти мені приносиш, надходячи в такий спосіб?" Продовжуйте запитувати, поки ви не одержите мету, з якою ви згодні.

ЭТAП 4. Запитаєте частину Y: " Якби найшлися способи здійснити твій позитивний намір, які ти порахувала б не гірше, а може бути, і краще X, - погодилася б ти скористатися цим?" Якщо вона відповість "так", - подякуєте їй. Якщо "ні" - виходить, вона не зрозуміла вас, і вам потрібно поставити запитання так, щоб воно було їй зрозумілим.

ЭТAП 5. Звернетеся до частини Y з питанням: " чи Прагнеш ти використовувати нові можливості в підходящій ситуації, щоб перевірити їхню дієвість?" Якщо вона відповість "так" - переходьте до етапу 6. Якщо "ні" - постарайтеся знайти причину заперечення. Може бути, прийдеться повернутися до початку етапу й знайти ще кілька нових способів, що не викликають протесту.

ЭТAП 6. Отже, частина Y нарешті задоволена. У її розпорядженні принаймні три нові способи, які їй подобаються. Звернетеся до інших частин з питанням: " Є в якої-небудь частини заперечення проти нових способів?" Якщо ви не отримаєте сигналів - процес закінчений. Якщо отримаєте - спочатку з'ясуєте, чи є це запереченням, або це просто ознака збудження. Скажіть: "Якщо це заперечення - підсиль сигнал "так". Якщо це дійсне заперечення - знову повторіть весь процес, працюючи як із частиною Y, так і з тою, що заперечує, щоб знайти нові способи, що влаштовують обидві ці частини. [9 с.87].

«Просунуті техніки»

1 «Ре-імпринтинг» за А. Бакіровим:

Імпринт - це значна подія, з якого сформувалося переконання або ряд переконань. Імпринти можуть бути важливим "позитивним" досвідом, який привів до корисних переконань, або вони можуть травмувати, можуть бути проблематичним досвідом, який привів до обмежуючих переконань. Тімоті Ліері досліджував феномен імпринта в людей. Він встановив, що за певних умов те, що було відбито в ранні переломні періоди, потім можна перепрограмувати або зробити Ре-імпринтинг. Ціль Ре-імпринтингу - розширити вам вибір способів мислення про імпринті минулого досвіду. Цей вибір допомагає вам змінити ваші переконання про себе й про навколишній світ. [9 с. 105]

ПРОЦЕС РЕ-ІМПРИНТИНГУ.

Ідентифікуйте особливі почуття (це можуть бути також слова або образ), що асоціюються з тупиковим положенням (поставте якір). Багато з людей прагнуть уникнути цих почуттів, тому що вони неприємні. Але важливо пам'ятати, що запобігання їх не дозволить обмеження. Добийтесь, щоб людина закріпила це почуття (тримаєте ваш якір) і згадав досвід почуття, що асоціюється з тупиковим станом.

Відокремте людину від події. Нехай він подивиться на подію, начебто він бачить себе в кіно. [10 c.36]

Знайдіть позитивний намір або другорядну перевагу почуття тупикового стану. А також, якщо на згадку включені інші значимі особи, знайдіть теж позитивні наміри його поведінки. Це можна зробити, прямо запитуючи людей, яких ви бачите в зображенні.

Ідентифікуйте й поставте якір на ресурси або вибір, у яких та людина й інші значимі особи тоді прагнули, але не мали, а тепер людина має у своєму розпорядженні. Помніть, що вам не потрібно обмежувати себе до можливостей людини або інших значимих осіб у той час. Оскільки людина (а не інші значимі особи) має ці ресурси у своєму розпорядженні, ви можете використовувати їх, щоб допомогти змінити той досвід.

Змусьте людину програти сцену для кожного з інших значимих осіб у досвіді імпринта, спостерігаючи, як досвід міг би змінитися, якби необхідні ресурси були б доступні людині. Робіть це щораз для кожної осібт, переконуючись, що ідентифікованих ресурсів буде досить, щоб змінити досвід. Якщо ні, поверніться до ступенів 3 і 4 і ідентифікуйте інші позитивні наміри або ресурси, які ви могли прогледіти.

Застосовуючи ресурс якоря в ступені 4, змусьте людину ПЕРЕЖИТИ ДОСВІД ІМПРИНТА. Змусьте його буквально ввійти в тіло іншої людини й побачити подію очами тієї іншої людину. Змусьте, щоб наприкінці людина встала на своє місце, коли він був молодше. Пройдіть через досвід достатню кількість раз, щоб він був так само стійкий, як і оригінальний імпринт.

Утримуючи ресурсний якір, використовуваний протягом процесу, змусьте людину повернутися в часі з погляду оригінального імпринта в сьогодення. Припустіть, що коли він вертається в часі, він може думати про інші випадках його життя, коли ці засоби, на які тепер поставлений якір, теж були б корисним доповненням у зміні інших досвідів.

2 «Зміна метапрограмм» за Р. Бендлером:

Техніка "лінійне програмування"

Ви починаєте з конструювання просторової метафори метапрограми. Для цього на підлозі (землі й т.п.) проводиться лінія довжиною кроків в 7. Її кінці чим-небудь відзначаються (напр., листками паперу). Лінія буде шкалою, а її кінці -- крайніми, екстремальними проявами метапрограми, її полюсами. Наприклад, якщо ми працюємо з референтністю, то один кінець буде представляти повну, абсолютну зовнішню референтність ("завжди й у всьому покладаюся на чужу думку"), а другий - настільки ж повну внутрішню ("тільки власна думка, чужі завжди ігнорую"). А уздовж лінії розміщається нескінченна безліч проміжних точок ("звичайно покладаюся на чужу думку, але в деяких випадках..." і т.п.). Визначіть своє нинішнє положення - точки на цій лінії-шкалі. До якого полюса воно ближче? Наскільки близько? Подумайте про ситуації, де ви випробовуєте прояви цієї метапрограми, відчуєте, як вона діє. Устаньте в цю точку (нинішній стан), повернувшись спиною до дальнього полюсу. Відчуйте свій стан. Тепер починайте повільно, спиною вперед, рухатися до далекого полюса, поступово підсилюючи його дію. (Наприклад, ви "усе більше й більше враховуєте чужу думку"). Відзначайте, як міняються ваші відчуття. Зупиніться в тій точці, де вони стануть новими, незвичними. Запам'ятаєте свої відчуття в цій "незвичній" точці (установіть внутрішній якір доступу). Ви можете повторити цей процес кілька раз, щораз трохи розширюючи доступний діапазон. [11 c.236]

Техніка «кінестичений колапс»

Вийдіть із лінії. Перейдіть в 3-ю позицію ("спостерігаю за собою з боку"). Подивіться по черзі на кінці лінії (полюса метапрограми). Створіть і розмістіть на полюсах їх візуальні метафори. (Може бути, це будуть чоловічки в певних позах, може бути - абстрактні фігури, якісь символи, кольори...). Тепер найбільш тонка частина. Подивіться спочатку на створені візуальні метафори, потім на "незвичну" точку. Тепер подумки рухайте ці образи до точки... дозвольте їм трансформуватися по дорозі... дивіться, як вони зіллються й утворюють новий, цільний образ... можете допомогти їм руками... Одночасно фізично перемістіть ті об'єкти, якими були відзначені полюси, у цю точку. Подивіться, як змінюється, трансформується новий образ... дозвольте йому розвитися, набрати силу......і ввійдіть у нього... встаньте на цю точку, відчуйте ґрунт під ногами, асоціюйтеся із цією новою метафорою... відчуєте, як вона зливається з вашим тілом... приділите цьому стільки часу, скільки буде потрібно. Перевірте результат. Як змінюється ваша поведінка, ваші почуття в тих ситуаціях, де проявляється дана метапрограма. [12 c.46]

Дата добавления: 2015-05-22