Міграційні процеси та їх види 3 страница

Адміністративно-територіальні одиниці	на 1 січня 2006 p., тис. осіб	1989 p., тис. осіб	2005 р. у % до 1989 р.
Україна	46929,5	51706,7	90,8
АР Крим області:	1983,8	2063,6	96,1
Вінницька	1701,6	1932,6	88,0
Волинська	1040,4	1061,2	98,0
Дніпропетровська	3447,2	3881,2	88,6
Донецька	4622,9	5332,4	86,7
Житомирська	1330,1	1545,4	86,1
Закарпатська	1245,5	1252,3	99,5
Запорізька	1861,0	2081,8	89,4
Івана- Франківська	1388,9	1423,5	97,6
Київська	1763,8		90,9"
Кіровоградська	1067,2	1239,4	86,1
Луганська	2409,1	2862,7	84,2
Львівська	2577,1	2747,7	93,4
Миколаївська	1219,6	1330,6	91,7
Одеська	2402,2	2642,6	90,9
Полтавська	•1554,9		88,7
Рівненська	1156,5	1169,7	98,9
Сумська	1226,3	1432,7	85,6
Тернопільська	1112,1	1168,9	95,2
Харківська	2829,0		88,5
Херсонська	1126,5		90,8
Хмельницька	1373,4	1527,1	89,9
Черкаська	1341,5	1531,5	87,6
Чернівецька	908,2		96,8
Чернігівська	1168,4	1415,9	82,5
м. Київ	2693,2	2602,8	103,5
м. Севастополь*	379,1		96,0

* Включаючим. Інкерман, смт. Кача і сільські ради, підпорядковані міській раді.

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАІНМ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШІЧНА СМСТЕШ1А

Як видно із таблиці, зменшення кількості населення мало місце у більшості регіонів України за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва, де цей показник практично залишився на рівні 1989 року.

Протягом 1990-х років в Україні відбулися різкі зміни тенденцій динаміки чисельності населення. У 1991р. загальна кількість померлих у державі перевищила кількість народжених, а через 2 роки почалося зниження абсолютної чисельності населення. Ще через рік сальдо зовнішніх міграцій стало від'ємним. У результаті станом на 5 грудня 2001р. демографічні втрати склали 3787,0 тис. осіб, 72 % становлять втрати від природного зменшення населення.

В останні роки кількість населення держави щорічно зменшується майже на 400 тис. осіб.

Така динаміка чисельності населення загострює низку демографічних, економічних і політичних проблем в Україні. Це, в першу чергу, стосується погіршення статево-вікової структури населення (йде процес старіння), режиму відтворення, забезпеченості народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості, планування підготовки кваліфікованих кадрів тощо.

Процес старіння — це наростання питомої ваги старшого покоління у віці більше 60 років, якщо вона перевищує 10 % — ця нація належить до старіючої. Сьогодні в Україні з віком 60 і більше років проживає близько 20 % населення, а якщо взяти і сільську місцевість, то цей відсоток коливається у межах 27 %. Безперечно, на процес старіння впливає не зростання вікового цензу, а зниження питомої ваги молодших вікових груп до 16 років, тобто зниження народжуваності безпосередньо впливає на процес старіння нації. Адже середній строк життя не зростає. Перевищення смертності над народжуваністю - процес від'ємного природного приросту, або його називають депопуляцією населення. У 1993-1994 pp. депопуляція охопила практично всі регіони України. Збільшення чисельності населення тривало тільки на Рівненщині, Івано-Франківщині та в Закарпатті. Тут депопуляція розпочалася відповідно з 1995,1996 та 1997 pp.

Глава 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки Утаїш

ш -——-

Україна є державою з достатньо високою густотою населення. ' цілому по країні густота населення становить 78,8 чол. км². Розміщеі ня населення за регіонами нерівномірне і повною мірою відповіде особливостям розміщення виробництва, його природно-ресурсному щ тенціалу. Високою є щільність населення в південно-східному еконс мічному районі, де вона майже в два рази вища ніж в середньому п Україні, а в Донецькій області густота населення - 185 осіб/км².

Найменша густота населення в степових сільськогосподарськи районах (Миколаївська, Кіровоградська обл.) - 43-50 чол. на км²., на Поліссі, в Чернігівській області щільність населення не досягає половини від середнього показника по Україні. Рідконаселени південь України, особливо Херсонська та Миколаївська області. В* сока щільність населеная характерна для західних областей Укра ни. У Львівській області вона становить 124 чол/км², у Чернівецькі - 118 чол/км², Івано-Франківській - 100 чол/км².

8.6.3. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості

Основа будь-якої держави-це її наявний людський потенціал. Hof мальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості ге селення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, в* робничої і духовної культури. Розвиток держави залежний від зрос тання чисельності населення, тобто від його відтворення. Проце відтворення населення - це динаміка постійної заміни поколінь лк дей, які йдуть з життя, новими поколіннями. У більш широкому рс зуміниі: відтворення - це постійне оновлення кількісних і якісни характеристик населення та соціальні переходи - зміни соціальни станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудовог життя, зміна професійної належності тощо).

Для характеристики перебігу процесів відтворення використав) ють ряд показників. Найбільш вживаними є загальний коефіцієн народжуваності, загальний коефіцієнт смертності та загальний кс ефіцієнт природного приросту. Вони показують стан руху населенн

= 245

у державі, тобто кількість народжених, померлих та природний приріст (+, -) у розрахунку на 1000 чол. населення України (регіону). Так, наприклад, в Україні 2005 р. народилося 426,086 дітей, а померло 781,961 осіб; чисельність населення при цьому в середньому становила 47100,4 тис. чол,ана 1 січня2006р.-46929,5тис. осіб. Отже, народжуваність на 1000 чол. населення становила за 2005 р. 9 осіб, смертність - 16,6, природний приріст - 7,6 осіб.

Для більш глибокого аналізу народжуваності необхідно використовувати також повікові коефіцієнти народжуваності (відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньорічної кількості жінок цього віку) та сумарний коефіцієнт народжуваності. Останній показник характеризує кількість дітей, яких в середньому народжує одна жінка за своє життя.

У 2000 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,09, тобто у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1,5 рази більшим, ніж у міських поселеннях. У 2000 р. сумарний коефіцієнт становив відповідно 0,94 та 1,48. Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від багатьох факторів. Серед них основними є: особливості історичного розвитку регіону, рівень урбанізації, рівень добробуту і освіти населення. У цілому, в нашій країні народжуваність знижується з заходу на схід (рис. 8.6.1.).

Як бачимо з рисунку, найвищий її рівень спостерігається в Рівненській (сумарний коефіцієнт дорівнює 1,59) та Волинській (1,50) областях. Найнижчий - на Донеччині та Луганщині (по 0,87). Смертність властива всім без винятку віковим групам. Основні причини і закономірності диференціації смертності населення:

♦ підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні життя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Інтенсивність смертності немовлят, як показують дослідження високого розвитку медицини;

♦ зниженнярівня смертності приблизно до 8-12років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45-50 років швидкими темпами;

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНІ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОМІЧНА СМСТЕШЗА

Ш............................................................................... ■'—- ^

% підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками. Сьогодні середній вік життя населення коливається в межах 68років, в тому числі чоловіків - 63 роки, жінок - 74 роки.

В Україні, як і в більшості економічно розвинутих країн, перше місце серед причин смертності займають хвороби системи кровообігу, в більшості ендогенного походження (тобто пов'язані з внутрішнім розвитком організму - спадковістю, вродженими хворобами, старінням тощо). Підвищення частки смертності від цих захворювань супроводжується зменшенням смертності з екзогенних причин, які забирають більш молоді життя.

Другою за значенням причиною смертності у сучасних умовах є новоутворення. Третє місце утримують нещасні випадки: дорожньо-транспортні пригоди, травматизм на виробництві, отруєння тощо.

Як зазначалося вище, жінки в Україні живуть довше за чоловіків на 11 років. Це пояснюється наслідком як напруженого ритму життєдіяльності чоловіків (частіше працюють на декількох роботах, щоб забезпечити сім'ї більш-менш прийнятний життєвий рівень), так і нездоровим способом життя чоловічого населення (ненормальне харчування, алкоголізм, паління тощо).

Статево-вікова структура населення - це результат еволюції режиму відтворення населення як у минулому передумовою майбутнього демографічного розвитку. Основною глобальною тенденцією трансформації вікової структури населення на сучасному етапі є зростання питомої ваги осіб старших вікових груп. Уповільнення темпів зростання чисельності населення в Україні в середині 70-х років і перехід до депопуляції в 1993 р. став результатом підвищення рівня старіння населення: ймовірність смерті завжди вища серед осіб старших вікових груп, ніж серед молоді; в дітонародженні ж беруть участь лише жінки молодого і середнього віку. Тому навіть при високій інтенсивності дітонародження та низькому рівні смертності за рахунок дії структурних чинників кількість народжених буде невеликою, а кількість померлих, навпаки, значною.

Глава В. Природний та ресурсмо-тру&жий штивнціш економіки УяраНнщ

Ш——--і——............................................... ^,................... -^............................................. «у

Демографічне старіння населення є однією з основних характеристик відтворення його в усіх без винятку країнах Європи та Північної Америки. Наслідки цього явища наукові експерти вбачають у тому, що:

•S досягнення успіхів у охороні здоров 'я та відповідне зниження смертності населення і зростання середньої тривалості життя призводить до збільшення абсолютної чисельності населення;

•S довготривале збереження народжуваності нарівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь (в середньому одна жінка в економічно розвинутих країнах протягом свого життя народжує менше 2 дітей, коли для простого відтворення потрібно 2,2), призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

S збереження в ряді країн (на жаль і в Україні) відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку, що неминуче посилює процес старіння за рахунок зниження питомої ваги молодого населення;

S вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді (і відповідно зменшенню частки населення похилого віку) у складі населення країн, які є центрами тяжіння мігрантів, і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сили; при цьому тимчасовий характер зовнішніх міграцій тільки збільшує цей вплив, оскільки виїоісджає на роботу чи навчання головним чином молодь, яка повертається подекуди у пенсійному віці.

Населення України належить до найстаріших в країнах Східної Європи і ряді країн Західної Європи. Наслідком цього є те, що уже протягом тривалого часу усі перелічені чинники процесу старіння діють в одному напрямі.

За останні два роки в Україні прийнято ряд законодавчих актів, зокрема про збільшення сім'ям матеріальної допомоги при народженні дитини у декілька разів, що, як видно за результатами -статис-

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНУ} ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШЧНА CMCTEBSA

тичних даних, позитивно сприяє збільшенню народжуваності і зростанню коефіцієнта сімейності. Цьому має таїкож ефективно сприяти прийняття владою програми зростання сім'ї і забезпеченості її відповідними матеріальними і духовними благами.

Під міграцією населення (лат. migzatio - переселення) розуміють переміщення людей по територіях, які пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення. Залежно від причин міграції бувають економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні, воєнні. За терміном міграції поділяються на: постійні, сезонні, тимчасові. Залежно від характеру переміщення населення розрізняють зовнішні міграції (переміщення людей із країни у країну - еміграція, імміграція) та внутрішні (переселення людей всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації).

Особливе місце посідає так звана маятникова міграція робочої сили - переїзди від місць проживання до місця роботи і назад, яка поширена у приміських зонах. Міграційні процеси складаються з потоків вибуття та потоків прибуття населення за певний період (за рік). Різниця між числом прибуття та числом тих, що виїхали за цей період часу, - сальдо міграції, яке визначає збільшення чисельності населення даної території за вказаний період.

Формування міграційних потоків відбувається під дією специфічних закономірностей. Найстійкішими з них є:

ІЗ пріоритет економічних чинниківу формуванні системи потоків добровільної міграції — основна маса переміщень у просторі викликана бажанням індивідів покращити свій матеріальний стан;

0 диференціація рівня міграційної мобільності залежно від якісних характеристик індивідів - підвищена ступінь участі в міграційному русі притаманна молодим, добре освіченим особам, які не перебувають у шлюбі, мають добрий стан здоров 'я, певні особливості характеру (ініціативність, сміливість);

0 функціонування двох протилежно направлених потоків - досить тривале існування потоку міграції внаслідок повернення частини мігрантів, яким не вдалося закріпитись на новому місці;

0 інерційність потоків міграції- переміщення населення в установленому напрямку продовжується ще деякий час після того, як припиняється дія чинників, що зумовили формування відповідного потоку;

0 визначальний вплив на формування обсягу переміщення міграційних можливостей регіону, виходу та міграційної ємності населення регіону, показниками яких є чисельність населення - міграційний потік тим масовіший, чим більше за чисельністю населення регіонів, між якими він проходить;

0 залежність обсягів міграції від відстані-чим ближче розташовані регіони, тим, за інших рівних умов, інтенсивніші міграційні зв 'язки між: ними;

0 взаємозв 'язок міграційних процесів та ментальних особливостей населення - чим більший ступінь спорідненості менталітету жителів двох регіонів (схожість мов, звичаїв, релігії, переважаючих цінностей, репродуктивних установок), тим інтенсивніші міграційні контакти, а наявність тривалого та інтенсивного обміну населенням сприяє зближенню соціальних ознак.

Міграційні процеси впливають на природне відтворення населення шляхом зміни вікової структури регіонів виходу та населення, трансформацію репродуктивної поведінки контингентів населення, зміни умов життя переселенців, що відбивається на стані їх здоров'я. Міграція впливає і на функціонування та розвиток ринку праці; міграційні процеси сприяють розвитку розширеного світогляду особи, зумовлюють підвищення пристосовності до різноманітних умов життя, а також обмін навиками та досвідом між жителями різних регіонів, поширення корисних знань. Вони призводять до перерозподілу виробників та споживачів матеріальних благ і платних послуг між регіонами та їх підрозділами, змінюють якісні характеристики робочої сили різних регіонів внаслідок нерівномірної участі в міграційних процесах представників різних соціально-демографічних груп.

РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНУ! ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОШЧНА ЄМСТЕША

Ц! 1 і ики икіишнчипіімліінр»»— мимиїму.—і.щм-аіі»д™і.и ~ч-ш"»мміід»я.иі»м«іишііии»«ііид'иии»м»дми»днямииіжяиои.и «ямми......................................................... hmu ij ... jm . ічцм_тцитмииия чіияіf-HM..^»iwj.f^^^'^J.f»img>«^-«»»™»e^^S

Міграційні процеси часто призводять до заповнення робочих місць, що не користуються попитом у корінного населення - коли окремі спеціалісти мігрують за кордон, а там працюють на рядових роботах (особливо жінки - домогосподарками, покоївками, доглядають за перестарілими тощо).

Міграційні процеси, таким чином, є свого роду демографічною та демоекономічною «інвестицією» в регіони-реципієнти і, навпаки, викликають старіння населення та погіршення трудоресурного потенціалу в регіонах-донорах. Особливо велике економічне значення міграція має як фактор урбанізації, що є невід'ємним джерелом кількісного і якісного зростання. Отже, процес міграції завжди є географічним за формою прояву та соціально-економічним за змістом.

В економічному аспекті міграції передусім виокремлюють такі її форми:

х міграція, пов 'язана зі зміною місця проживання (стаціонарна міграція);

х трудова міграція, яка переважно має зворотний характер.

Такий розподіл є суто теоретичним. На практиці, як правило, розділити акти переїзду за ознакою зворотності можна лише умовно. Мігрант, що вибуває до нового місця проживання з наміром оселитися на постійно, може через певний час повернутись до місця народження і, навпаки, тимчасовий виїзд іноді завершується закріпленням на новому місці. До того ж цілі осіб, які мігрують, можуть істотно відрізнятись від оформлених декларацій.

Міграційні процеси переїзду за своїми причинами можна об'єднати у дві великі групи:

ф добровільні (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматич-на, договірна міграція тощо);

ф вимушені (екологічні міграції, насильницькій виїзд, втеча населення в результаті воєнних дій та міграції з політичних мотивів). За способом реалізації міграції поділяються на організовані і інди відуальні.

Глава 8. Природний та ресуремо-трудовий пот®нціал етмоміш Умраїни

ш— ^

Зовнішні міграції класифікують також за принципом легальності (легальні та нелегальні) і за статусом мігрантів. Як окремі категорії учасників міграційного процесу вирізняються:

ф особи, що переїжджають на постійне проживання;

ф трудові мігранти, які переїжджають на роботу за контрактом (на строк дії контракту);

ф висококваліфіковані спеціалісти - працівники транснаціональних компаній та спільних підприємств, які за характером діяльності переїжджають з країни в країну;

ф нелегальні трудові мігранти;

ф особи, що шукають політичного притулку, біженці.

Характерними рисами сучасної міграційної ситуації в Україні великою мірою є ліквідація наслідків (помилок) міграційної політики колишнього Радянського Союзу, зокрема:

ф репатріація представників депортованих народів та етнічних українців - жертв політичних репресій;

ф поступове згасання міграційних контактів з державами Балтійського регіону, Закавказзя, Центральної Азії разом з поглибленням зв 'язків з країнами, що не входили до складу колишнього ЄРСР;

ф зменшення інтенсивності стаціонарних міграцій (які пов 'язан і зі зміною місця, проживання і реєструються державною статистикою) разом із становленням і розвитком нового для України виду міжнародного руху населення - трудової міграції.

Широкомасштабні коливання міграційного приросту відбуваються на тлі стабільного зниження інтенсивності стаціонарних міграцій населення.

В абсолютному виразі головним міграційним партнером як прибуття, так і вибуття є Росія. На неї припадає близько 55 % загального зовнішньоміграційного обороту.

За відносною інтенсивністю вибуття з України перше місце посідає Ізраїль (у 1999-2000 pp. близько 300 вибулих, в розрахунку на 100000 мешканців цієї країни в середньому за рік), далі йдуть Молдова, Росія, Білорусь (30-50 чол на 100000 населення), Німеччина та

Дата добавления: 2015-05-22