Сучасний стан розвитку та регіональні особливості територіальної організації галузей кольорової металургії. Центри основних галузей

Екологічні проблеми ТЕС.

Основні центри.

Найбільшими металургійними комбінатами в Україні є "Криворіжсталь" (Кривий Ріг), "Азовсталь" (Маріуполь), "Запоріжсталь", Дніпровський (Дніпродзержинськ), комбінати в Алчевську, Макіївці. Великі металургійні заводи, що не мають повного металургійного циклу, розташовані в Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську та інших містах. Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отримання високоякісних сортів сталі) зосереджено в Запоріжжі, Нікополі, Стаханові, а труб — у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку.

Теплові електростанції нині є найпоширенішими на земній кулі. Здебільшого вони працюють на вугіллі, торфі, горючих сланцях, мазуті, природному газі. Природний газ є відносно найчистішим видом палива.

Забруднення атмосфери тепло­вою енергетикою нині досягає значних масштабів. Найпоширені­шими забрудненнями є оксиди сірки та азоту, дрібнодисперсний пил, чадний і вуглекислий гази.

Продуктами згорання вугілля, торфу і сланців є також жужіль і зола (в тому числі й летюча), уловлювання, складування і зберігання яких вимагає великих затрат, оскільки з господарського викорис­тання вилучаються земельні ресурси.

З-поміж негативних наслідків роботи ТЕС на викопному вугіль­ному паливі слід особливо зважати на небезпеку забруднення біо­сфери радіоактивними речовинами в обсягах, які набагато переви­щують можливі радіоактивні викиди за нормальної експлуатації атомних електростанцій. Річ у тім, що після спалювання вугілля в золі, в тому числі і в летючій, залишаються практично всі ізотопи уранорадієвої й торієвої родини, що містяться у вихідному вугіллі. Після згорання вугілля вони виділяються з маси вуглецю, стають досить концентрованими, а тому небезпечнішими. З димом ТЕС часточки золи падають у довкілля.

На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу неможливо обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна, електротехнічна, радіо-телевізійна, приладобудівна та ін.

Серед проблем, пов'язаних із розвитком кольорової металургії, найголовнішими є забруднення повітря, нагромадження великої кількості порід, некомплексне використання сировини.

Україна має тісні економічні зв’язки з іншими країнами СНД по забезпеченню її потреб у кольорових металах.

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ. Кольорова металургія, на відміну від чорної, в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей:

а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини;

б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.);

в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розміщуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

В Україні сформувалися два райони кольорової металургії — Донецький і Придніпровський. Перспективним є Карпатський район.

Центри. У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, Росії, країн Африки), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим глиноземним заводом у Миколаєві, продукція якого (глинозем — напівфабрикат для отримання готового металу) використовується в Україні й відправляється в Росію. У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська область) — завод алюмінієвих сплавів.

Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробниц­тво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська область). Ці виробництва працюють на власній сировині, най­більш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях). Також на власній сировині в Донбасі виникло виробництво ртуті (Горлівка), а на Закарпатті – золота (Мужієво). У даний час ці підприємства призупинили роботу, хоча запаси сировини залишаються доволі великі (насамперед, ртуті). У Костянтинівці на привізній сировині створено цинкову галузь.

Дата добавления: 2015-05-22