Соціальні умови трансформації традицій в моральній культурі

Більшість народних традицій, що формують спосіб життя людини у світі, передбачає близькість проживання як первинний зв’язок між родинами. Великі геополітичні зміни на карті східної і центральної Європи у ХУІІІ ст., що викликали значні міграційні процеси, призвели до занепаду старих форм українського життя і поклали початок новому періоду в українській історії.

Перша половина ХІХ ст. в історії України – це період загострення соціальних суперечностей, великих змін в структурі населення, період посилення російської колонізації. За цих умов збереженням українських традицій ми завдячуємо насамперед українському селянству та козацтву. Вони не лише зберегли українську культуру, а й стали основою відродження українських національних традицій [20].

Науково-технічний прогрес вимагав кваліфікованої, освіченої робочої сили, тому потрібні були певні реформи. В містах з’являються нові класичні гімназії та прогімназії, комерційні, реальні, технічні, залізничні училища, школи жіночі, приватні, недільні, початкові, народні училища, церковно-приходські школи. Величезну роль відіграла система земської шкільної освіти. Не тільки в місті, а й на селі, вона забезпечувала ґрунтовну освіту.

В загальному культурному просторі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. україномовна міська культура лишалася набутком незначного прошарку населення, оскільки офіційною мовою української науки й культури була російська.

Як реакція на зміну соціально-економічних, політичних умов протягом ХІХ-ХХ століть в масовій свідомості певної частини українського народу утверджується симптом “комплексу меншовартості” як своєрідний тип самооцінки, моральна настанова. Ґрунтовно цю проблему розглянув український філософ М.Шлемкевич.

На його думку, “комплекс меншовартості” породжує і комплекс скривдженості, образи, який, у свою чергу, може виявлятися як в агресивній реакції на реальні або уявні причини “меншовартості”, спричиняючи національні конфлікти, так і в схильності до сублімації страждань у соціальному середовищі [17].

З початком процесу урбанізації – з другої половини ХІХ ст. – руйнується світ, що породжував традиційні патріархальні форми життєдіяльності, змінюються соціальні зв’язки, а з ними і механізм передання традицій. Визначення важливих соціальних груп пов’язане з безліччю чинників, а саме: клас, професія, етнічна приналежність, регіональне походження, релігійні уподобання, політичні інтереси, вік, стать, а також місце проживання. Нова міська організація прагне обережного врівноваження суперечливих сил, породжених різними обставинами; класові відмінності нівелюються ідеологічною спорідненістю, етнічні суперечності – спільними економічними інтересами, політичне протистояння – близьким сусідством.

Однак народні традиції, зокрема традиції сімейні, обрядові, поховальні, з одного боку, залишаються незмінними, “байдужими” до головних соціально-культурних демократичних тенденцій міського життя (за умови компактного проживання родини), а з іншого, - зазнають істотних змін і трансформацій (за умови родинної розпорошеності) [16].

Дата добавления: 2015-05-22