Методичні поради. Вивчаючи перше питання, зверніть увагу на становлення й розвиток державотворчих традицій на території сучасної України

Вивчаючи перше питання, зверніть увагу на становлення й розвиток державотворчих традицій на території сучасної України, пов'язаних з неслов'янськими народами - кіммерійцями, скіфами, сарматами, античними містами-державами Північного Причорномор'я. З'ясуйте як відбувалося формування держави у східних слов'ян, покажіть схему її утворення (плем'я-князівство-держава) та передумови.

Знайомлячись з особливостями історії Галицько-Волинського князівства з'ясуйте причини виходу галицької та волинської земель із складу Київської Русі, назвіть чинники, що сприяли їх зростанню; проаналізуйте державну діяльність галицьких князів, враховуючи історичні оцінки різних наукових шкіл; висвітліть роль боярської опозиції; покажіть причини занепаду князівства.

Розгляд третього питання пов'язаний з періодом піднесенням авторитета Київської Русі в Європі після прийняття християнства та часом правління Ярослава Мудрого. Визначте внесок Русі до скарбниці духовної культури людства.

1.6. Інформаційні джерела

1. Бойко А. Історія України. - Київ.: Академія, 2002. - Є. 51-56.

2. Вілкул Т.Д. Володимир Мономах: тексти і версії // УІК. - 2004. -№1.-С 50-71.

3. Головко О.Б. Держава Романовичів та Золота Орда / 40-50-ті рр. XIII ст. // УІК. - 2004. - № 6. - С. 3-16.

4. Гончарук П.С. Історія України. З найдавніших часів до поч. XX ст. - Курс лекцій. - К: Центр навч. літератури, 2005. - Є. 100-112.

5. Історія України. Хрестоматія у двох частинах. Ч.І. - Навчальний посібник. - К: Алтерпрес, 2004. - С. 128-146.

6. Кириленко С.О. Причорноморсько-Азовська Русь: історіографічний нарис // УІК. - 2004. -№ 3. - Є. 39-47.

7. Король В.Ю. Історія України. - К: Академія, 2005. - С. 40-45.

8. Котляр М.Р. Війна і військова слава очима давньоруських книжників // УІК. -2005. -№ 2. - С. 3-15.

9. Ричка О. Княгиня Ольга. - К.: Альтернатива. 2004. - 336 с.

10. Світлична В.В. Історія України. - К: Каравела, 2002. - Є. 30-39, 56.

11. Черкащина М.К. Історія України.: від давніх часів до сьогодення. -1 К.: ВД «Професіонал», 2005. - Є. 33-41.

Тема 2. Україна у складі Польщі. Козацька доба (ХІV-ХVІ ст.)

Кількість годин: аудиторні заняття - 4, самостійна робота - 4.

2.1. Методичні поради до вивчення теми

Головною проблемою теми є відповідь на питання: чому панівна українська верства не висунула програми політичного устрою України, а потрапила в залежність спочатку від Литви, а згодом і Польщі. Які перешкоди стояли на шляху України до створення самостійної держави? Для з'ясування цієї проблеми, необхідно розглянути наступні питання:

1. Політичне становище українських земель в умовах литовсько-польського панування. Перешкоди на шляху утворення державності.

2. Виникнення українського козацтва.

3. Основні риси суспільно-політичного устрою Запорізької Січі та її місце в державотворчому процесі.

Розгляд теми слід розпочати з визначення причин литовської експансії українських земель, початок якої було покладено у 1340 році. Причини стрімкого підкорення Литвою земель південної Русі досі нез'ясовані. Деякі дослідники вважають, що експансія була в значній мірі викликана зацікавленістю литовського боярства міжнародними зв'язками українських купців, особливо важливих в умовах ізоляції язицької Литви в католицькій Європі. Це, в якійсь мірі, підтверджує й політика литовських князів, що швидко споруджували на приєднаних землях укріплені державні митниці, переважно в пониззі Дніпра та Чорноморському узбережжі.

Приєднання українських земель здійснювалось у формі кондомініуму, що зберігав за ними виплату данини Орді. На основі аналізу взаємовідносини Литви та Золотої Орди щодо українських земель уясніть, були вони політичним компромісом чи протистоянням?

Розглядаючи політичний устрій українських земель у складі Литовської держави, обумовте особливості васальної залежності та межі їх самоврядування, визначте зміст Магдебурзького права, визначіть, які традиції Київської Русі зберігала і запозичувала Литовська держава.

Розуміння подальшого перебігу подій вимагає розглянути причини зближення Литви й Польщі та вплив цього факту на становище українських земель.

Занепокоєння Литви піднесенням Москви, до якої тяжіла частина українських феодалів і загроза з боку Тевтонського ордена зблизили її з Польщею. У 1385 р. була підписана Кревська унія за умовами якої литовський князь ставав польським королем в обмін на входження Литовського князівства до складу Польської держави та перехід у католицтво всіх жителів Литви. Отже, Кревська унія відкривала шлях для наступу поляків на українські землі, що знаходились у складі Литви.

Однак Литовські феодали на чолі з князем Вітовтом виступили за збереження політичної самостійності князівства, тому Кревська унія закінчилася компромісом. З'ясуйте його суть.

Після Кревської унії поділ на католиків і православних зблизив польську й литовську знать і водночас поглибив розрив між знаттю литовською і українською. Поступово відбувалось перетворення автономних українських князівств на польські воєводства. Зі скасуванням у 1471 р. найбільшого в державі Київського князівства дослідники пов'язують кінець української автономії.

Розгляньте, як відбувалась інкорпорація (входження до складу) українських земель Річчю Посполитою, проаналізуйте роль Люблінської (1569 р.) та Берестейської (1596 р.) уній у колонізації, закріпаченні та окатоличенні населення України, розкрийте зміни, що відбулися в адміністративно-територіальному поділі та суспільному устрої українських земель.

У 1569 р. у Любліні польсько-литовський сейм прийняв рішення про об'єднання Литви й Польщі в єдину державу - Річ Посполиту, що мала єдиного виборного короля, один сейм та єдину зовнішню політику. Литва в деякій мірі зберігала місцеве самоврядування, зокрема, фінанси, податки, військо, скарбницю, суд, уряд, адміністрацію і правове законодавство. За унією до Польщі відходили українські землі, що раніше належали литовцям. На них було створено 7 воєводств, де продовжували діяти Литовські статути.

Місцева знать, байдужа до національних інтересів, не порушила питання про надання українським землям статусу державної автономії, що могло вже тоді перетворити Річ Посполиту на федерацію трьох держав. Вимоги українських феодалів були мінімальними: збереження всіх існуючих привілеїв, свобода віросповідання, руська мова в офіційному діловодстві.

Для з'ясування історичної оцінки Люблінської унії проаналізуйте роботи сучасних істориків. В. Смолій, В. Сергійчук вказують, що Люблінська унія поставила під сумнів саме існування українців, як самостійного етносу та посилила закріпачення українського народу. О. Субтельний вважає, що Люблінська унія в певній мірі прилучала українців до Європи. У цілому на сьогоднішній день в історичній науці немає єдиної точки зору на цю подію.

Ополячення українців відбувалось й за допомогою релігії. За Зерєстейською церковною унією (1596 р.) в Україні була створена Уніатська (греко-католицька) церква під вердиктом Ватикану. Православна церква стала, по суті, незаконною.

Проте, в історичній літературі Берестейська церковна унія, як і Тюблінська, оцінюється неоднозначно і навіть протилежно. Частина сучасних істориків, переважно греко-католицького сповідання, вважають Берестейську унію позитивною подією, що стала, на їх думку, даним засобом порятунку українського народу і православної віри. більшість вчених сприймають її негативно (першими були російські історики ХУШ-ХІХ ст.), підкреслюючи, що унія стала фактором політичної нестабільності держави. Замість двох церков після Берестейської унії в Україні діяли три християнські церкви: православна, католицька й греко-католицька (уніатська). Тим самим унія 596 р. заклала суттєві релігійні розбіжності між українцями, які дають про себе знати і нині.

У вітчизняній історіографії існує чимало різних гіпотез щодо походження козацтва. Найбільш поширеними й досить оригінальними за змістом є так звані етимологічна та етнічна концепції. Перша намагається відшукати початки козаччини в різних словах, спільних за звучанням чи значенням з терміном «козак». Представники другої концепції шукають родовід козацтва в певній етнічній групі людей - косогах, торках, берендеях, татарах, половцях, хозарах.

Процес формування козацтва був складним і тривалим, тому М. Грушевський виділяв щонайменше два етапи його розвитку. Перший - зародковий, «побутовий», що з'явився в боротьбі проти монголів та степових кочівників. Другий - класичний, період формування козацтва як організованої суспільної верстви українського населення ХV-ХVІ ст.

До представників «побутового козацтва» сучасні історики відносять маловідому людність - бродників та берладників, які ще за часів Київської Русі являли собою значну соціально-політичну силу. Перша згадка про цих людей в історичних джерелах датується 1146 роком.

Класичний період формування козацтва як суспільної верстви українського населення в кінці ХV ст. був зумовлений впливом відповідних військо-політичних і соціально-економічних чинників. Після входження українських земель до складу Речі Посполитої значна істина колись вільних людей була закріпачена, а православна церква заборонена. Це стало причиною того, що селяни і міська біднота тікали на окраїни і ставали вільними людьми - козаками. Другою причиною появи козацтва стала турецько-татарська агресія, що являє смертельну небезпеку для слов'янських народів. Спочатку козаки являли собою прикордонну сторожу. Центром їх розташування були Черкаси і Канів, тому до XVII ст. українських козаків називали «черкасами». Згодом козацтво зайняло Чернігівську, Київську, Полтавську південь Подільської губернії.

Складалося козацтво з селян, з незаможної шляхти, що козакуванням заробляла на прожиток, а також з представників великокнязівських родин, які шукали лицарської слави. Офіційно входячи до Великого князівства Литовського, а пізніше до Речі Посполитої козацтво відзначалося незалежністю, і жило своїм окремим життям, головний зміст якого складала боротьба з турками і татарами. В цей час були вироблені принципи організації козацтва (рівність, побратимство, демократизм), морально-етичний кодекс поведінки (мужність честь, готовність до самопожертви, свобода), спеціальне вихованні молоді (навчання, обряди посвячення юнаків у воїни), специфічні ставлення до жінки і родини, аскетизм, релігійність (культ Покрови) колективне землеволодіння, культ шаблі, коня, червоного кольору (малиновий прапор, червона китайка), своєрідна форма зачіски (оселедець) тощо.

Організаційних форм козацтво набуло в кінці XVI ст., коли було поділено на городових та низових і набуло відповідного стану. Городові козаки проживали на державній території, займалися різною діяльністю в містах і селах, підпорядковувались не місцевій адміністрації, а «старшому судді» та залучалися до виконання прикордонної служби. Чисельність козаків у 70-х рр. XVI ст. коливалась від 300 до 500 чол. Низові козаки проживали в пониззі Дніпра за дніпровськими порогами (звідси назва «запорожці»). Вони вели степове господарство, але головним для себе вважали боротьбу з татарами.

У 1524 р. польський король Сигізмунд І запропонував створити для; захисту південних кордонів держави наймане військо із запорізьких козаків. Але здійснив це його наступник - Сигізмунд П Август. У 1572 р. найманих козаків було записано в окремий реєстр, який визначав козацький статус і надавав привілеї, від чого вони дістали назву і «реєстрових козаків».

Джерелом утворення козацтва були передусім «уходники» - сезонні промисловці, які з другої пол. XV ст. оселялися на кордонах Дикого поля з метою його господарського освоєння. У XVI ст. відбуваються масові переселення, що являли своєрідну форму протесту проти зростаючого соціального та національного поневолення польської шляхти. Основний контингент переселенців складали селяни-втікачі, міщани, дрібні шляхтичі. Було також немало шукачів лицарської слави і різного роду авантюристів.

Відвойовуючи землі у Дикого поля, козаки відігравали вирішальну роль в економічному освоєнні півдня України й утвердженні якісно нового типу господарства, що ґрунтувалось на засадах приватної власності та вільної праці. Цивілізація Дикого поля була заслугою козацтва, а не шляхетської Польщі, як це намагаються довести деякі польські автори. Те населення, яке йшло на захищені козацтвом землі, ставали його опорою і резервом.

Таким чином, козацтво сформувалось на рубежі ХУ-ХУІ ст. як специфічний незалежний військово-землеробський стан. Більшість сучасних дослідників вважають, що в умовах розкладу феодального стану козацтво було носієм нових прогресивних суспільних тенденцій. Козак - як приватний власник і вільний виробник - став соціальним (ідеалом для переважної маси населення. Завдяки козацтву Україна відновила на деякий час перервану державну традицію. У соціальному відношенні козацтво було неоднорідним і поділялось на три групи: 1) основна козацька маса - дрібні власники (виробники (селяни, ремісники, промисловці), що жили з власної праці; 2) козацька голота - злиденна маса, яка існувала, продаючи свою робочу силу; 3) козацька верхівка - власники великих господарств, що використовували найманих робітників. Але ці суперечності)НЄ досягали рівня класового антагонізму.

Аналізуючи виникнення Запорізької Січі, розкрийте суспільний устрій, адміністративний поділ і владні відносини запорізького козацтва. Доведіть, що Січ відігравала провідну роль у становленні козацтва як вільного стану українського населення та поширення козацьких порядків на всю Україну.

Запорізька Січ розвивалась на підставі своєрідних традицій і звичаїв, що складалися протягом десятиліть. Вона мала свій військовий та адміністративно-територіальний поділ: курені і паланки, а також оригінальну систему органів управління. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Запорізької Січі була козацька рада, де розглядали важливі питання внутрішньої та зовнішньої політики, а також обирали козацьку старшину - керівний орган Січі. Її рішення були обов'язковими до виконання.

Радянські історики особливо підкреслювали, що вибори старшини відбувалися в обстановці гострої класової боротьби між «сіромою» і заможними козаками, які застосовували підкуп і насильство, проводили на старшинські посади своїх кандидатів, намагаючись прибрати владу до своїх рук. При цьому ігнорувались цілком однозначні свідчення про те, що якраз старшина залежала від козацької маси, що остаточне рішення ухвалювалось всією козацькою громадою, а старшина мусила цьому рішенню коритися. Права й обов'язки старшини чітко регламентувалися. Козацьке звичаєве право ототожнювалось з козацькими вільностями, і козаки всіляко його захищали.

Неодноразово робилися спроби перенести принципи козацького самоуправління на всю українську територію. Козаки й покозачені селяни та міщани переставали визнавати польську владу (в особі магістрів, старост, гетьманів), самовільно виходили з-під юрисдикції своїх власників, обираючи собі своїх старшин та суддів. У середині 1620-х рр. гетьман М. Дорошенко під час складання козацького реєстру оформив 6 козацьких полків, заклавши тим самим адміністративно-територіальну основу майбутньої Української держави.

Проте в суспільно-політичному житті козацтва існували й негативні риси, які відігравали деструктивну роль у державотворчому процесі. Дослідники відзначають, що під демократичністю правління Запорізької Січі приховувалися прояви охлократії. Демократичний принцип виборності старшини із часом розвинувся у необмежене всевладдя, фактичне свавілля чорних рад. Нерідко козацькі ради перетворювались в слухняне знаряддя спритних демагогів та інтриганів. Охлократія призвела до переваги в середовищі козаків (особливо запорожців) особистої свободи над обов'язком перед владою, що згубно вплинуло на козацьку ментальність. В очах рядових козаків гетьмани й старшина були не представниками державної влади, а лише слухняними виконавцями їхньої волі, котрих легко було позбавити не лише посад, а й життя. Історики відзначають також нестабільність політичних позицій козацтва.

З кінця XVI ст. Запорізька Січ перетворилася не тільки в опорну базу проти турецько-татарської агресії, але й стала національно-політичним центром боротьби українського народу проти шляхетської Польщі. Запорізьке козацтво брало активну участь у всіх селянських повстаннях.

2.2. План семінарського заняття

1. Входження українських земель до складу Литви. Україна під владою Речі Посполитої.

2. Передумови виникнення українського козацтва: джерела та етапи його формування. Реєстрове козацьке військо.

3. Запорізька Січ як військово-політичне об'єднання козаків. Основні риси суспільного устрою Січі та всього козацтва. її значення у формуванні української державності.

Дата добавления: 2015-05-22