Стратегічні орієнтири, інвестиційна та інноваційні моделі розвитку, створення структурної ефективності

Індикатори досягнення

- щорічне зростання валової продукції сільського господарства в середньому на 3,0 %;

- щорічне збільшення обсягу виробництва продукції харчової промисловості в середньому на 7-8 %;

- подолання збитковості тваринництва та підвищення рентабельності галузей рослинництва на 5-10 відсоткових пунктів;

- значне збільшення у 2009 р. порівняно з 2004 р. обсягів коротко – та довгострокових кредитів, що спрямовуються в аґрарний сектор.

Третій етап – довгостроковий (до 2015 року)

В цей період передбачається за рахунок розширеного інвестування забезпечити подальший розвиток аґропромислового виробництва та збільшення ринків збуту, насамперед зовнішніх.

Третій етап розвитку полягає в наступному:

- формування технологічних кластерів пріоритетного розвитку аґропромислового комплексу (рослинництво, тваринництво), здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал сільського господарства області;

- широке запровадження нових технологій, активізація інноваційної діяльності у напрямку науково-технічного оновлення виробництва з підвищенням техніко-економічних показників, зменшення енерго- і ресурсоємності виробництва, істотне підвищення продуктивності праці і соціального забезпечення працюючих;

- підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту за рахунок збільшення експорту продукції та активізації внутрішнього ринку;

- створення розгалуженої системи малого, середнього бізнесу, формування та ефективне використання ринкової інфраструктури – товарних бірж, торгових будинків, виставкових комплексів, кредитних спілок;

- перетворення аґропромислового комплексу області в економічну систему, що базується на використанні переважно внутрішніх джерел розвитку, має фінансові резерви, необхідні для динамічної модернізації і структурної перебудови виробництва, високий соціальний і культурний рівень життя населення.

Основний акцент регіональної аґрарної політики переноситься на створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарських підприємств, їх структуризацію, оновлення матеріальної бази, збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції.

Вступ України до СОТ буде мати суттєвий вплив на ситуацію у аґропромисловому секторі області. Основні завдання реформування визначені Програмою інтеграції України до ЄС, яка передбачає пряме впровадження міжнародних та європейських стандартів.

Враховуючи значний виробничий та людський потенціал пріоритетними залишаються такі галузі як рослинництво, тваринництво, харчова і переробна промисловість.

Пріоритетами аґрарної політики в регіоні є:

- інноваційний напрямок перетворень за рахунок впровадження сучасних технологій, нових видів продукції та обладнання;

- широке залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій;

- задіяння фінансових, енергетичних, матеріальних, науково-технічних та інших ресурсів для вирішення завдань аґропромислового комплексу;

- розвиток експортного потенціалу;

- впровадження сертифікованих за європейськими стандартами ресурсозберігаючих виробництв, технологій та продукції;

- розширення кооперації малих та великих сільськогосподарських підприємств.

Пріоритетні напрямки розвитку сільського господарства

Глобалізація світової економіки та інноваційний характер її розвитку в сучасних умовах визначають необхідність відповідних змін у розвитку економіки України. Таким першочерговим завданням є трансформація моделі економічного зростання (перехід до інноваційного типу розвитку) і зміна характеру розвитку – з мобілізаційного на революційний з урахуванням глобальних змін на міжнародному ринку.

Інноваційний тип економіки передбачає визначення пріоритетів розвитку держави і регіонів, створення необхідних умов їх забезпечення – реформування відносин власності і системи управління в інноваційній сфері, стимулювання розвитку підприємництва, перехід до ринкового механізму регулювання економічних відносин. Не менш важливим завданням є всебічна активізація інноваційної діяльності на рівні окремих сільськогосподарських підприємств.

За міжнародними стандартами інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

Негативною особливістю в Україні є недостатній рівень державної підтримки інноваційного розвитку аґрарного сектора, хоча деякі кроки в цьому напрямку було здійснено. Свого часу було утворено Державний інноваційний фонд України, однак значної активізації інноваційної діяльності так і не сталося. Сучасний інвестиційний ринок України характеризується гострою нестачею фінансових ресурсів і відсутністю практичного досвіду ефективного застосовування відомих у світовій практиці методів фінансування інновацій.

В більшості країн світу основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є бюджетні кошти і прибуток. В Україні розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності не доводиться. Державні кошти використовуються в основному на фінансування фундаментальних наукових досліджень, державних наукових програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, на дотації науково-дослідним організаціям та вищим навчальним закладам, а також на матеріальну підтримку наукових працівників, включаючи стипендії видатним вченим, докторам, аспірантам тощо.

Вихід сільськогосподарських товаровиробників області на відповідний рівень якості і конкурентоспроможності продукції, нарощування експортного потенціалу неможливий без розробки та впровадження новітніх технологій, освоєння на їх базі виробництва принципово нових видів наукоємної продукції.

Перспективними напрямками інноваційного розвитку в регіоні можуть бути наступні:

1. Створення лізингових компаній.

2. Створення технопаркових структур – об’єднань підприємств, що розробляють, виробляють і реалізовують інноваційні продукти. В Івано-Франківську створений технопарк при Національному технічному університеті нафти і газу.

3. Створення бази даних підприємств аґропромислового комплексу.

4. Фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової та митної політики у сфері інноваційної діяльності.

5. Забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності. Залучення до розробки та впровадження інноваційних проектів студентства та науково-викладацького складу.

6. Підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Дата добавления: 2015-05-22