Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року 2 страница

- створення системи надання інформаційно-дорадчих послуг з питань підготовки сільської молоді до подружнього життя, поліпшення взаємовідносин у сім’ях, виконання батьківських обов’язків, організації підприємницької діяльності тощо;

- розширення мережі професійно-технічних навчальних закладів для підготовки працівників масових професій у сільському господарстві, відновлення роботи міжшкільних професійно-навчальних комбінатів;

- встановлення квоти прийому сільських жителів до вищих навчальних закладів за державним замовленням на рівні не менше 30% (в аграрних вузах - не менше 90%), передбачивши при цьому договірні умови гарантованого повернення фахівців для роботи в селі;

- поліпшення медичного обслуговування та умов проведення оздоровчих кампаній для дітей, в тому числі дітей-інвалідів із сільської місцевості;

- забезпечення проведення індивідуальної роботи з сім’ями, що потребують соціального захисту, передусім з тими, в яких живуть батьки інвалідів, а також діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

2.13. Державна підтримка розвитку сільської поселенської мережі на депресивних територіях

Підтримка та подолання депресивного стану проблемних сіл буде відбуватися шляхом:

- внесення змін і доповнень до Законів України „Про стимулювання розвитку регіонів", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромисло­вого комплексу в народному господарстві", "Про фермерське господарство", для врахування специфіки сільської місцевості при визначенні депресивних сільських територій, населених пунктів у

стимулюванні їх розвитку;

- розроблення та застосування типових заходів державної підтримки вразливих категорій сільських населених пунктів і адміністративних районів, яким надаватиметься статус депресивних;

- запровадження гарантій і пільг особам (сім'ям), які проживають на депресивних сільських територіях, а також тим, які будуть в установленому порядку переселятися до них з метою відродження сільськогосподарського виробництва та інших видів діяльності.

2.14. Удосконалення системи управління розвитком сільський територій

Підвищення ефективності управління розвитком сільських територій передбачає:

- чітке розмежування повноважень між центральними та місцевими органами влади в питаннях здійснення соціальної політики на селі та комплексного розвитку сільських територій;

- створення при Кабінеті Міністрів України спеціального органу державного управління центральної виконавчої влади (умовна назва - Агенція сільського розвитку) та відповідних органів управління місцевої влади, головною функцією якого буде міжвідомча та міжрегіональна координація діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів у сферах, транспорту і зв’язку, житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, торгівлі тощо, яка стосується сільської місцевості;

- забезпечення сталого розвитку сільських територій на засадах впровад­ження відповідної нормативно-правової бази, що передбачатиме активізацію процесів муніципалізації сільської місцевості, посилення ролі сільських громад та стимулювання формування самоврядування вулиць, кутків, сіл, селищ з метою покращення громадського контролю за ефективним використанням земельних, водних, лісових ресурсів, екологією та іншими складовими економічної та екологічної безпеки сільських територій;

- забезпечення виконання вимог законодавства щодо державного інвес- тування розвитку соціальної інфраструктури села, запровадження прозорого і контрольованого порядку використання бюджетних коштів, які виділяються на створення та утримання об’єктів сільської інфраструктури у відповідності з встановленими соціальними нормативами;

- вдосконалення міжбюджетних відносин, спрямування до місцевих бюджетів коштів, необхідних для виконання місцевими органами самоврядування покладених на них функцій щодо утримання закладів соціально-культурного призначення, надання суспільних послуг населенню та розв’язання інших завдань сільського розвитку;

- запровадження порядку компенсації із державного бюджету витрат сільгоспвиробників і інших господарюючих суб’єктів які здійснюють реконструкцію, будівництво та утримання об’єктів соціальної сфери в сільській місцевості;

- реалізація у 2008 – 2015 рр. науково – обґрунтованих пілотних типових проектів соціального облаштування сільських територій, в рамках яких з залученням коштів державного, місцевих бюджетів та приватних інвесторів здійснюється формування агромістечок або інших характерних для відповідних територій поселень з сучасними агропромисловою, агросервісною, житловою та культурною зонами, визначення шляхів подальшого формування привабливості українського села;

- розглянути доцільність створення науково-дослідної установи розвитку сільських територій в системі УААН.

2.15. Фінансове забезпечення і очікувані результати

За попередніми оцінками загальна потреба в коштах для будівництва об’єктів соціальної сфери та вирішення інших соціальних проблем на селі щорічно становитиме в межах 9,5 млрд. гривень.

Джерелами фінансування пріоритетів соціального розвитку кожного українського села в обсягах визначених згідно суцільної паспортизації сільських територій є кошти головних розпорядників державного бюджету, кошти місцевих бюджетів, доходи суб’єктів господарської діяльності, кредитних ресурсів, інвесторів, грантів іноземних організацій та благодійні внески.

Враховуючи обмежені можливості державного бюджету на сучасному етапі для фінансування заходів соціальних програм на сільських територіях на період дії цієї Програми створюється Національний фонд підтримки розвитку українського села, який формується за рахунок відрахувань від доходів всіх суб’єктів господарської діяльності держави в розмірі 0,5 % і

окремою складовою частиною державного бюджету на відповідний рік.

Використання коштів Національного Фонду здійснюється за рішеннями Кабінету Міністрів України в межах визначених обсягів згідно розроблених на основі паспортизації регіональних програм комплексного розвитку сільських територій.

Комплексна програма підтримки розвитку українського села включається окремим розділом до Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

3. Розвиток аграрного ринку

Сучасний стан аграрного ринку характеризується незадовільними обсягами та структурою харчування населення, нерозвиненістю його інфраструктури, організації заготівель та збуту продукції, недосконалою системою контролю за якістю та безпечністю продуктів харчування.

Метою є:

- гарантування продовольчої безпеки держави;

- досягнення рівня споживання продовольства до науково - обґрунтованих норм;

- забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Завданнями є:

- подальша трансформація організаційно - економічних умов розвитку аграрного сектору, сприяння збільшення ємності внутрішнього ринку продовольства та підвищення ефективності виробництва продукції сільського господарства і харчової промисловості;

- розвиток інфраструктури аграрного ринку, удосконалення системи контролю за якістю та безпечністю харчових продуктів;

- удосконалення державної підтримки розвитку аграрного сектору, в тому числі з урахуванням вимог СОТ.

3.1. Продовольча безпека держави та розвиток агропромислового виробництва

Основою аграрного ринку є виробництво сільськогосподарської продукції вітчизняними товаровиробниками, яке в основному формує продовольчу безпеку держави.

Продовольча безпека держави передбачає захищеність життєво важливих інтересів громадян, за якої держава гарантує фізичну і економічну доступність до життєво важливих якісних та безпечних продуктів харчування згідно з науково- обґрунтованими наборами, підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність держави.

Продовольча безпека держави оцінюється за критеріями:

1) Критерієм достатності продовольчого споживання є відношення фактичного рівня душового споживання основних продуктів харчування до науково – обґрунтованих (медично рекомендованих) норм здорового харчування. В 2005 р. цей критерій по найважливіших продуктах харчування – молочних і м’ясних продуктах – складав всього 49-59%.

2) Критерієм доступності продовольчого споживання є відношення вартості річного душового набору продуктів харчування, що відповідає науково – обґрунтованим (медично рекомендованим) нормам здорового харчування, до річного душового доходу. У 2005 р. середньодушовий річний сукупний доход (грошові і натуральні надходження) на 1 особу в Україні дорівнював 6075 грн, а грошова оцінка раціонального (медично рекомендованого) набору харчування в поточних споживчих цінах складала 4108 грн. Тобто на придбання необхідного раціону здорового харчування пересічному громадянину України потрібно було витратити 68% свого доходу. За міжнародними оцінками до групи бідних відносять країни, у яких населення витрачає на продовольчі потреби понад 60% сімейного бюджету. Для прикладу у США частка продовольчих витрат у сімейному бюджеті становить в межах 10%.

3) Критерієм продовольчої незалежності країни є частка продовольчого імпорту у загальному обсязі продовольчого споживання. Вона не повинна перевищувати 30%. У 2005 р. імпорт продовольчих товарів (з урахуванням ПДВ) дорівнював 16,3 млрд грн. Загальний обсяг споживання продуктів харчування дорівнював 119,1 млрд. грн. Тобто частка продовольчого імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання склала 13,7% (16,3: 119,1). Якщо вважати, що стан продовольчої незалежності країни починає викликати тривогу коли імпортна квота перевищує 30%, існуючий рівень продовольчої незалежності можна визнати задовільним.

Для забезпечення здорового харчування потрібна не лише його енергетична цінність, а й забезпечення якісних та структурних складових. Країна втратила половину докризового рівня споживання м'ясопродуктів і з того часу цей показник залишається надто низьким. Інша проблема – вітамінна насиченість продуктів харчування. За споживанням фруктів та ягід у розрахунку на 1 особу Україна відстає від розвинених країн учетверо.

Для досягнення норм здорового харчування у 2015 році необхідно виробити м’яса, у 2 рази більше, молока в 1,4 плодів і ягід у 2,4, овочів і баштанних культур у 1,3 порівняно із 2005 роком.

Дана Програма спрямовується на збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства, які забезпечать науково – обґрунтовані норми споживання продуктів харчування. При виконанні заходів, передбачених цією Програмою у 2015 році буде вироблено зерна 50 млн. тонн, цукрових буряків - 25,0, олійних культур - 15,0, овочів - 8,0, картоплі 18,0, плодів і ягід 3,2, винограду - 0,8, молока 20,0, м’яса 5,1 млн. тонн, яєць 17,0 млрд. штук, що гарантуватиме науково – обґрунтовані норми споживання продуктів харчування.

3.2. Розвиток рослинництва

Вирішення завдань розвитку рослинництва здійснюватиметься шляхом:

- впровадження ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва – керуючись перш за все балансами попиту і пропозицій;

- раціональне розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва по природно-економічних зонах України через удосконалення механізмів державної підтримки;

- стимулювання через удосконалення механізмів державної підтримки

сільгоспвиробників при умові забезпечення посівів сільськогосподарських

культур насінням високих репродукцій сортів і гібридів, дотримання вимог сучасних технологій тощо;

- підтримки розвитку крупнотоварного виробництва рослинницької продукції шляхом стимулювання створення партнерських об’єднань власників земельних ділянок (паїв);

- розвиток органічного сільського господарства шляхом прийняття Закону України „Про органічне сільське господарство” з метою унормування методів екогосподорювання та механізмів його державної підтримки;

- запровадження з 2008 року бюджетного фінансування наукових установ та насіннєвих господарств які виробляють насіння перспективних сортів і гібридів високих посівних кондицій;

- забезпечення підвищення родючості ґрунтів шляхом створення державної програми з виробництва і поставок сільгоспвиробникам мінеральних добрив, засобів захисту рослин та хімічних меліорантів.

Реалізація Програми дозволить забезпечити споживання в 2015 р. продуктів рослинного походження на рівні раціональних норм харчування та оптимальні обсяги експорту відповідних товарів.

3.3. Удосконалення державного земельного кадастру

Удосконалення системи державного земельного кадастру буде здійснюватися у напрямі:

- створення нормативно-правової бази та системи автоматизованого ведення земельного кадастру;

- розроблення методик бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- поліпшення обліку земель за кількісними і якісними показниками та їх забезпечення цільового використання.

3.4. Розвиток рекреаційного та оздоровчого землекористування

Рекреаційне та оздоровче землекористування розвиватиметься відповідно до матеріалів землеустрою у напрямі:

- здійснення оцінки земельно-ресурсного, рекреаційного та оздоровчого потенціалу;

- землевпорядного обґрунтування необхідності створення територій рекреаційного та оздоровчого землекористування з визначенням функціональної організації та особливого режиму використання земель, в тому числі охоронних зобов`язань та обмежень.

3.5. Землеустрій та землевпорядкування сільських територій

Для забезпечення комплексного землеустрою та землевпорядкування

сільських територій і сільськогосподарських землекористувань буде здійснено:

- інвентаризацію земель, землеволодінь і землекористувань;

- підготовка методики та проведення суцільних досліджень агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення та рекомендацій щодо раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва в залежності від стану земель;

- організацію оптимальних розмірів ефективних землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств, фермерських та селянських господарств з урахуванням вимог еколого-ландшафтної організації території та конкурентоспроможності;

- природоохоронні заходи, включаючи агролісомеліоративні та протиерозійні;

- консервацію малопродуктивних і деградованих земель;

- укрупнення земельних ділянок (через об’єднання земельних паїв), створення кооперативів та інших партнерських об`єднань;

- комплекс заходів з відновлення меліоративних земель;

- нормативну грошову та інші види оцінки земель з урахуванням ринкових факторів;

- оцінку балансової вартості земельних ділянок для відображення земельного ресурсу в бухгалтерському обліку;

- диференціацію земельного податку в залежності від якості земель сільськогосподарського призначення;

- завершення реалізації основних положень Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв) у відповідності до матеріалів землеустрою;

- реалізацію прав власників земельних ділянок (паїв) та господарюючих суб’єктів при оренді землі шляхом підвищенням вимог до змісту договорів оренди та їх державної реєстрації.

3.6. Охорона та підвищення родючості ґрунтів, екологізація сільськогосподарського виробництва

Охорона земель та підвищення родючості ґрунтів, екологізація сільськогосподарського виробництва здійснюватимуться комплексом заходів, у відповідності з проектами землевпорядкування, які включають:

- оптимізацію структури посівних площ і сівозмін з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, попередження ерозійних процесів та відтворення родючості ґрунтового покриву;

- покращення балансу гумусу та основних поживних речовин за рахунок збільшення обсягів застосування мінеральних добрив (2007-2008рр. – 2,9 млн. тонн, 2009-2010 рр. – 3,5 млн. тонн, 2011-2015 рр. – 4,1 млн. тонн мінеральних добрив у діючій речовині) та органічних добрив. в тому числі торфокомпостів і органічних решток рослин;

- розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту;

- здійснення заходів щодо попередження забруднення ґрунтів важкими металами, промисловими викидами, пестицидами та іншими агрохімікатами;

- здійснення державного контролю за проведенням заходів щодо охорони та відтворення родючості ґрунтів;

- підвищення відповідальності власників землі та землекористувачів за раціональне використання і охорону земель.

3.7. Удосконалення системи моніторингу земель

Відповідно до Земельного кодексу України, Законів України “Про охорону земель” і “Про державний контроль за використанням та охороною земель” удосконалюватиметься система моніторингу земель у напрямі:

- обов’язкового здійснення агрохімічного обстеження ґрунтів, контролю за змінами їх якісного стану, проведення агрохімічної паспортизації земельних ділянок;

- проведення оцінки потенційних та заподіяних ризиків земельним ресурсам від наслідків надзвичайних екологічних ситуацій природного та техногенного характеру;

- розробка та запровадження стандартів і нормативів в галузі використання та охорони земель, в тому числі охорони та відтворення родючості ґрунтів;

- розвиток державного та громадського контролю за використанням та охороною земель.

3.8. Меліорація земель

Відновлення використання меліорованих земель зумовлюється усуненням залежності продовольчої безпеки держави від кліматичних умов. З урахуванням стану меліоративних систем та наявності ресурсів до 2015 року будуть поетапно відновлені і реконструйовані зрошувальні і осушувальні системи на площі відповідно 5 і 2,3 млн. гектарів.

В результаті здійснення намічених заходів стосовно покращення використання меліорованих земель буде удосконалена законодавча база розвитку земельних відносин, проведено комплексний землеустрій та землевпорядкування сільських територій і сільськогосподарських землевпорядкувань, удосконалена система державного земельного кадастру, упорядкування функцій управління і контролю державних і комунальних органів земельних ресурсів між центральними органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування.

3.9. Формування ринку земель сільськогосподарського призначення

Формування ринку земель сільськогосподарського призначення здійснюватиметься шляхом:

- створення у 2007 році єдиної системи реєстрації нерухомості, в тому числі земельних ділянок та прийняття Законів України "Про ринок земель", "Про державний земельний кадастр", "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та інш.;

- завершення у 2007 році видачі громадянам державних актів на право

власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай);

- створення у 2008 році державної інституції з питань регулювання ринку земель (умовна назва – Агенція);

- розвиток інфраструктури ринку земель (земельні біржі, аукціони, конкурси тощо);

- розроблення сучасних методик оцінки земель сільськогосподарського призначення з урахуванням ринкових чинників;

- забезпечення державою прозорого функціонування ринку земель, посилення захисту прав власників земель, удосконалення цінової та податкової політики.

3.10. Розвиток тваринництва

Мета і завдання: Виробництво м’яса буде доведено до 3,5 млн. тонн в забійній вазі, молока – до 20 млн. тонн, яєць – до 17 млрд. штук.

Для вирішення поставлених завдань необхідно здійснити наступні заходи:

- в 2007 р. зупинити спад чисельності поголів’я худоби шляхом удосконалення механізмів надання бюджетних дотацій. В наступні роки забезпечити поступове якісне збільшення поголів’я корів в сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах і довести його до 2.4 млн. голів у 2015 році;

- забезпечити приріст виробництва м’яса в основному за рахунок розвитку м’ясного скотарства, птахівництва і свинарства головним чином в сільськогосподарських підприємствах і великих фермерських господарствах;

- стимулювати розвиток м’ясного скотарства в сприятливих для його розвитку регіонах країни;

- відновити крупнотоварне виробництво шляхом будівництва нових та реконструкції існуючих тваринницьких ферм і комплексів за рахунок спрямування на зазначені цілі пільгових кредитів та інших видів підтримки;

- створити сучасну державну систему крупномасштабної генетичної селекції у скотарстві і свинарстві;

- створення умов для збільшення рівня забезпечення сільгоспвиробників, в першу чергу особистих селянських господарств, племінним яйцем та молодняком різних видів птиці;

- сприяти концентрації виробництва продукції тваринництва в особистих селянських господарствах шляхом формування кооперативних об’єднань з метою одержання в них високоякісної сировини та безпечної для здоров'я людини тваринницької продукції, розширення заготівельної

інфраструктури, підвищення товарності продукції тваринництва у 1,5 рази;

- сприяти розвитку комбікормової промисловості на кооперативних засадах та створенню культурних пасовищ при державній підтримці.

Реалізація Програми дасть можливість: довести обсяги споживання на одну особу м’яса і м’ясопродуктів до 80 кг, молока і молокопродуктів – до 380 кг, яєць - до 300 штук; а також експортувати щорічно не менше 200

тис.тонн м’яса і м’ясопродуктів та до 2 млн. тонн молокопродуктів у перерахунку на молоко.

3.11. Ринки матеріально-технічних ресурсів та послуг

Фінансова неспроможність сільськогосподарських товаровиробників на початку 90-х років минулого століття обумовила різкий спад інвестиційного процесу та обвальне (у 15 разів) зменшення основних виробничих засобів. Питома вага основного капіталу сільського господарства в економіці України зменшилась з 24,6 % у 1990 р. до 7,5 % у 2005 році. Забезпеченість галузі технічними засобами знизилась до критичної межі.

З метою покращення ситуації в частині формування та відтворення матеріально-технічної бази передбачається:

- провести інвентаризацію основних засобів сільського господарства в рамках запланованого у 2008 році Всеукраїнського сільськогосподарського перепису;

- розробити науково-обгрунтовані нормативи і рекомендації щодо необхідної наявності основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з урахуванням світових тенденцій розвитку аграрного ринку та запровадження сучасних ресурсоощадних технологій;

- удосконалити державну амортизаційну політику в частині встановлення відповідних відрахувань та їх використання на відтворення основного капіталу шляхом прийняття необхідних нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з оптимальних шляхів і норм амортизаційних відрахувань по різних об’єктах основних засобів та нематеріальних активів;

- удосконалити нормативно-правову базу для регламентації розвитку фірмового технічного сервісу у гарантійний та післягарантійний періоди експлуатації сільськогосподарської техніки за участю заводів - виготівників, формування ринкової інфраструктури технічного сервісу, в тому числі на кооперативних засадах;

- сприяти розвитку нетрадиційних джерел енергетичної сировини та альтернативних видів рідкого та газового палива, в першу чергу біодизелю та етанолу, сприяння виробництву і використанню біодизелю, доведення його використання до 5,75 % у 2010 р. і 15 % у 2015 р.;

- удосконалити систему лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, розширення обсягів підтримки державних лізингових компаній, розвиток лізингової діяльності інших фінансових установ, машинобудівних підприємств, створення сприятливих умов для розширення залучення коштів вітчизняного та іноземного приватного капіталу;

- впровадити системний моніторинг та сучасні засоби інформатизації щодо матеріально-технічних засобів для аграрного сектору;

- розширити підготовку механізаторів широкого профілю, підвищення кваліфікації та атестацію інженерно-технічних працівників.

3.12. Формування і розвиток інфраструктури аграрного ринку

Забезпечуватиметься шляхом:

- розширення обсягів біржової торгівлі сільськогосподарської продукції – як індикатора її ціноутворення;

- запровадження на товарних біржах сучасних біржових механізмів включаючи електронну та строкову торгівлі з використанням сучасних інструментів товарного обігу, включаючи товарні деривативи та складські свідоцтва, зокрема:

а) створення системи форвардної торгівлі, як засобу самофінансування товаровиробника з використанням оптимальної системи гарантування щодо виконання зобов’язань за відповідними контрактами;

б) створення системи вторинного обігу складських свідоцтв, як специфічного виду біржового товару з метою полегшення процедур товарообігу на товарному ринку (без руху фізичного товару на складах);

в) запровадження системи торгівлі деривативами (ф’ючерсний та форвардний контракти, опціон), як способу обігу майнових прав за товарними біржовими угодами для створення механізмів страхування (хеджування) цінових ризиків у майбутньому, створення системи гарантування виконання біржових угод шляхом організації клірингу;

- удосконалення законодавчого забезпечення діяльності гуртових (оптових) сільськогосподарських ринків як підприємств на кооперативних засадах, що продовжують технологічний ланцюг виробництва і збуту сільськогосподарської продукції з присвоєнням відповідного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), а також як суб’єктів господарської діяльності, які обслуговують сільськогосподарських товаровиробників і не мають на меті отримання доходів;

- закріплення за гуртовими (оптовими) сільськогосподарськими ринками за участю безпосередніх виробників функцій щодо сприяння здійсненню контролю за якістю сільськогосподарської продукції; надання послуг з транспортування, складування, пакування продукції та фінансового обслуговування операторів ринку;

- унормування фінансової участі держави на національному і місцевому рівнях у створенні інфраструктури гуртових (оптових) ринків та надання їм інших форм підтримки;

- удосконалення транспортної інфраструктури, підтримка відновлення використання для перевезень сільськогосподарської продукції річкового

транспорту та виробництва спеціалізованого великогабаритного автотранспорту для сільськогосподарських вантажів;

- реалізація проектів створення сільськогосподарськими товаровиробниками мережі кооперативних елеваторів, включаючи портові, з участю зернових трейдерів та держави на засадах асоційованого членства;

- формування системи державних інституцій з функціями здійснення належного контролю безпечності експортної продукції та адаптації до міжнародних вимог, підтримка розвитку інформаційних систем, створення умов для вільного доступу до інформації, аналізів та прогнозів для всіх учасників ринку;

- державна підтримка формування кооперативних каналів збуту сільськогосподарської продукції, особливо для дрібних товаровиробників, як основи створення сприятливого конкурентного середовища в сфері відносин розподілу, альтернативи посередницьким комерційним каналам;

- організаційне сприяння процесам кооперації, особливо за участю дрібних сільгоспвиробників, з боку державних органів управління аграрним сектором шляхом виділення в їх структурі спеціальних підрозділів з функціями координації розвитку виробничої і обслуговуючої кооперації та інспектування ідентичності сільськогоспо-дарських кооперативів і їх об’єднань на місцевому рівні принципам кооперації;

- сприяння забезпеченню обслуговуючих кооперативів необхідними об'єктами матеріально-технічної бази, на основі довгострокової оренди або з викупом на пільгових умовах;

- сприяння участі несільськогосподарських підприємств аграрного сектору та споживчих товариств у формуванні сільськогосподарських збутових кооперативів на засадах асоційованого членства;

- встановлення для Національної компанії „Украгролізинг” квоти на обслуговування потреб заготівельних і збутових кооперативів у створенні матеріально-технічної бази;

- надання пільгових кредитів обслуговуючим кооперативам за схемами, що застосовуються для сільськогосподарських товаровиробників;

- створення умов для усунення тіньових та формування прозорих каналів просування продукції від виробника до споживача на договірних та інтеграційних партнерських засадах;

- організація навчання сільськогосподарських товаровиробників та службовців державних органів управління усіх рівнів перевагам кооперативних та інших видів інтеграційних каналів збуту сільськогосподарської продукції та продуктів її перероблення.

3.13. Державне регулювання аграрного ринку

Державне регулювання аграрного ринку здійснюватиметься шляхом:

- удосконалення системи прогнозування та ведення балансів платоспроможного попиту населення та пропозицій на продовольчому ринку, як одного із основних чинників державного регулювання;

Дата добавления: 2015-05-22