Оцінка економічної ефективності інвестицій та інвестиційних проектів

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення, описані нижче.

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень засто­совуються під час:

– розробленні різних проектних і планових документів;

– оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними форма­ми відтворення основних фондів;

– оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

2. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефек­тивність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкла­день, що зумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

3. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефек­тивності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення викори­стовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

– узагальнюючі показники – це період окупності капітало­вкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) – капіталомісткість;

– поодинокі – продуктивність праці, фондовіддача, матеріа­ломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

4. Під час визначення ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чин­ників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

У практиці господарювання підприємства приймаються різно­манітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва та соціальної інфраструктури. З огляду на це прийнято розрізняти загальну (абсо­лютну) та порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капітало­вкладень базується на зіставлянні показників їх абсолютної ефектив­ності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння норматив­них, запланованих та фактично досягнених показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвес­тицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взає­мозв'язані показники:

1) коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

2) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності:

1. Економічна ефективність капіталовкладень в народне госпо­дарство:

, (2.36)

де DНВП – приріст національного валового продукту країни в ре­зультаті вкладення капіталу в сферу матеріального виробництва (КВнг).

2. Економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки:

, (2.37)

де DП – приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництво об'єктів виробничого призначення – КВг.

3. Економічна ефективність капіталовкладень підприємства:

, (2.38)

де DПб – приріст прибутку підприємства внаслідок вкла­дення в його розвиток певного капіталу – КВп.

Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефек­тивності (Е_АБС) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (Е_Н), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України.

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності озна­чає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкла­даючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, норматив­ний період окупності капіталовкладень характеризує той макси­мальний строк, за який може окупитися даний капітал.

Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутко­вим), якщо Е_АБС > Е_Н.

Деякі значення Е_Н для:

– будівництва – 0,12;

– нової техніки – 0,15;

– транспорту та транспортних засобів – 0,16.

Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою ви­значення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визна­чається з допомогою показника зведених витрат (ЗВ) за формулою

ЗВ = С_і + Е_іКВ_і ® min, (2.39)

де С_i – поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

КВ_і – капіталовкладення за і-м проектом.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (С_і + КВ_і), проте пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномір­ності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіта­ловкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

Приклад. Розроблено три варіанти винаходу на технологію виробництва виробу. Розрахуйте найбільш ефективний варіант. К_н = 0,1. Вихідні дані для розрахунків наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 – Вихідні дані для розрахунків

Показник	Варіанти
Інвестиції, тис. грн
Витрати виробництва на 1 виріб, тис. грн
Річний обсяг виробництва, тис. од.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій:

– за варіантом 1:

ЗВ₁ = (13600 х 700) + 0,1 х 22500 = 11770 тис. грн;

– за варіантом 2:

ЗВ₂ = (14700 х 1100) + 0,1 х 27600 = 18930 тис. грн;

– за варіантом 3:

ЗВ₃ = (13700 х 2500) + 0,1 х 19700 = 36220 тис. грн

Найбільш ефективний варіант винаходу - варіант 1, оскільки проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами вважається найкращим з економічної точки зору.

Процес здійснення інвестиційної діяльності потребує здійснення на підприємстві різноманітних фінансових розрахунків, які пов’язані з потокамигрошових коштів у різні періоди часу. Важливу роль у цьому відіграє оцінка вартості грошей в часі, концепція якої базується на тому, що вартість грошей з часом змінюється. Оскільки інвестування - це тривалий процес, у практиці інвестиційної діяльності здебільшого порівнюють вартість грошей на початку року інвестування з вартістю їхнього повернення у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань тощо. При цьому використовують дві категорії – майбутня вартість грошей та їх дійсна (теперішня вартість).

Майбутня вартість грошей сумою інвестованих у теперішній час коштів, на яку вони перетворюються через певний період з урахуванням певної ставки відсотків.

Теперішня вартість - це сума майбутніх грошових коштів, що приведено згідно з відповідною ставкою відсотку до теперішнього часу.

За короткострокового інвестування найчастіше використовуються прості відсотки. При цьому майбутня вартість грошей визначається за формулою

, (2.40)

де Д - сума дисконту (за простими відсотками) за зумовлений період інвестування в цілому;

S - майбутня сума вкладень, яку зумовлено під час інвестування;

n - тривалість інвестування (за кількістю періодів);

i - дисконтна ставка, яка визначена десятинним дробом;

У цьому разі теперішня вартість грошових коштів (Р) з урахуванням суми дисконту визначається за формулою

. (2.41)

За довгострокового інвестування використовуються складні відсотки. У процесі дисконтування теперішня вартість грошових коштів визначається як:

, (2.42)

де Р_с - теперішня вартість грошових коштів, дисконтована за складними відсотками.

Відповідно сума дисконту (Д_с) у цьому разі визначається за формулою

Д_с = S - Р_с. (2.43)

Приклад. Програма заходів з автоматизації виробництва на підприємстві розраховано на чотири роки та розроблено в двох варіантах. Вибрати економічний варіант програми, якщо норматив приведення інвестицій за фактором часу – 0,1. Вихідні дні для розрахунків наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 – Вихідні дані для розрахунків

Показники / Варіанти	Перший	Другий
Інвестиції, млн. грн, в тому числі по роках	1,6	1,6
1-й	0,4	0,4
2-й	0,4	0,2
3-й	0,4	0,3
4-й	0,4	0,7

Щоб вибрати економічний варіант необхідно обчислити інвестиції, приведені до початку здійснення заходів з автоматизації:

за 1-м варіантом

млн грн;

за 2-м варіантом

млн грн

Економічно доцільнішим є другий варіант інвестування заходів з автоматизації виробництва, оскільки сума інвестицій, приведених до моменту початку їх освоєння, є меншою.

Дляоцінки ефективності інвестиційного проекту в сучасній практиці використовують наступні основні показники:

- чистий приведений доход;

- індекс (коефіцієнт доходності);

- внутрішня норма доходності;

- строк окупності;

Чистий приведений доход дозволяє отримати узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект у абсолютній сумі. Він визначається як різниця між сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестованих в його реалізацію коштів. Розрахунок здійснюється за формулою

ЧПД = ЧГП - ІС, (2.44)

де ЧПД - сума чистого приведеного доходу за інвестиційним проектом;

ЧГП - сума чистого грошового потоку;

ІС - сума інвестованих коштів для здійснення проекту.

Інвестиційний проект вважається ефективним і доцільним, якщо показник ЧПД > 1, оскільки цей проект дозволяє збільшити капітал підприєм-ства та його ринкову вартість.

Індекс (коефіцієнт) доходності також дозволяє порівняти обсяг інвестованих коштів з майбутнім чистим грошовим потоком за проектом. Розрахунок здійснюється за формулою

ІД = ЧГП: ІС, (2.45)

де ІД - індекс доходності за інвестиційним проектом.

До реалізації може бути взятий лише проект зі значенням показника індексу доходності вищим за одиницю.

Строк окупності є найбільш поширеним показником оцінки ефективності інвестицій. Він розраховується за формулою

СО = ІС: ЧГП_п, (2.46)

де СО - період окупності вкладених коштів за інвестиційним проектом;

ЧГП_п - середня сума грошового проекту в теперішній вартості в періоді (за короткострокових вкладень цей період береться як один місяць, а за довгостроковий - як один рік).

Якщо розрахований строк окупності влаштовує підприємство, то проект приймається до реалізації.

Внутрішня норма доходності є найбільш складним показником оцінки ефективності інвестицій. Він характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту, виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку від інвестицій приводиться до теперішньої вартості інвестованих коштів. Розраховується за формулою

. (2.47)

де ВНД - внутрішня норма доходності за інвестиційним проектом;

n - число періодів дисконтування.

Значення показника ВНД може бути знайдене за спеціальними таблицями для фінансових розрахунків.

Усі розглянуті показники оцінки ефективності інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному зв’язку та дозволяють оцінити цю ефективність з різних боків. Тому їх доцільно використовувати в комплексі.

Дата добавления: 2015-05-22