Тема 4: Визвольна війна українського народу (1648 – 1676 рр.) /2 год./

1. Причини, передумови, характер, рушійні сили Хмельниччини.

2. Хід військових дій та їх наслідки для створення української державності

3. Дипломатія Б.Хмельницького. Переяславська рада.

4. Б.Хмельницький – творець козацької держави.

Література:

1. Борисенко В. Курс української історії / В. Борисенко. – К., 1997

2. Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голобуцький. – К., 1994

3. Грушевський М.С. Історія України-Руси / М.С. Грушевський. – К., 1991 - 1998. – Т.1-10

4. Дорошенко Д.І.Нарис історії України / Д.І. Дорошенко. – К.,1991.-Т.1

5. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

6. Історія українського війська. – Львів, 1992

7. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький / І.П. Крип’якевич. – Львів, 1990.

8. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

9. Мезько-Оглоблин О. Переяславський договір 1654 / Ред. Л. Винар. – Нью-Йорк; Острог; К.; Торонто, 2003. – 151 с.

10. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження). – К.: Смолоскип, 2003. – 890 с.

11. Сас П.М. Політична культура українського суспільства кінця XVI – перша половина XVII ст. / П.М. Сас. – К., 1998

12. Смолій В.А. Богдан Хмельницький / В.А. Смолій, В.С. Степанков. – К., 1995.

13. Смолій В.А. Українська національна революція XVII ст. (1648 – 1676 рр.) / В.А. Смолій, В.С. Степанков. – К., 2009.

14. Смолій В.А. Українська національна революція (1648 – 1676 рр.) / В.А. Смолій, В.С. Степанков. – К.: Альтернативи, 1999. Серія: Україна крізь віки. – Т. 7. – 352 с. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/966-7217-18-3/966-7217-18-3.pdf

15. Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 2-ге вид., переробл. та розширене – К.: Критика, 2005. – 584 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) XVII ст. – епоха буржуазних революцій (Англія, Каталонія, Франція, Московія, Швеція і т.д.). У першій половині XVII ст. більшість території України перебувала у складі Корони Польської. У різних сферах українського суспільства визріло гостре невдоволення існуючим статусом України. «Ординація військо Запорозького реєстрового» Політична сфера (денаціоналізація укр. еліти, курс на усунення українців у міському самоуправлінні, перешкоди під час вступу до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею). Національно-релігійна сфера (політика, що спрямована на ліквідацію православної церкви та впровадження унії та католицизму, закриття православних монастирів, сприяння місіонерській діяльності католицьких орденів). Соціально-економічна сфера (протиріччя у розгортанні фільварково-панщинної системи, економічний визиск селян та міщан, процес закріпачення, постійні напади татар). «Золотий спокій». Повстання («козацьке повтсання», «Руська ребілія», «хлопське постання», «Національне повтсання»); війна («козацька війна», «селянська війна», «громадянська (домова) війна», «Велика війна 1648 – 1654 рр.», «польсько-козацька війна», «національно-визвольна війна»); революція («козацька революція», «буржуазна революція», «Національна революція», «Національно-визвольна революція», «Українська революція», «Велика українська революція», «народна революція» тощо). Кожне з цих понять відбиває певний сегмент того складного соціально-політичного феномена, який покликали до життя українські реалії середини – другої половини XVII ст. Кожне з перерахованих вище понять несе в собі особливе і відмінне внутрішнє навантаження. П’ять періодів у перебізі революції (лютий 1648 – вересень 1676 р.) та їх характерні риси. Соціальна база (козацтво, селянство, міщанство, частина укр. шляхти, православне духовенство, переважно його низи). Етнічне представництво учасників революції (поляки, молдовани, росіяни, євреї, серби, вірмени, білоруси, литовці, проте абсолютна більшість належала до православних українців). Етнічні чистки з українського боку стосовно поляків та євреїв. Еволюційні зміни на ментально-свідомісному рівні.

2) На початку 1648 р. Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорізького. Формувались нові військові підрозділи, закуповувалась зброя та військові припаси. Проведення переговорів з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. Наприкінці квітня 1648 р. козацьке військо об’єдналось із ордою Тугайбея і вирушило назустріч загонам реґіментаря С. Потоцького. Поблизу р. Жовті Води на бік повстанців перейшли реєстрові козаки, що й вирішило долю Жовтоводської битви 5 – 6 травня 1648 р. Польське війське зазнало поразки, а С. Потоцький загинув. З під Жовтих Вод козацькі та татарські загони вирушили на північ з метою розбити основні польські сили під командуванням М. Потоцького С. Калиновського. Корсунська битва 15-16 травня 1648 р. Розпочались переговори, час яких обидві сторони використали на підготовку війська до подальших дій. Пилявецька битва 1648 р. 5 жовтня козацькі загони М. Кривоноса здобули Високий Замок, після сплати мешканцями Львова контрибуції укр. армія продовжила похід на захід і дійшла Замостя. Грудень 1648 р. Б. Хмельницький урочисто вступив до Києва. На початку 1649 р. бойові дії між сторонами розпочались на Волині й Поділлі. До літа 1649 р. гетьман у своєму розпорядженні мав 150-тис армію. Польський наступ відбувався у різних напрямках, чим і загрожував укр. військам. У Польщі збирав сили король Ян Казимир, а з Литви в Україну вирушило військо литовського гетьмана Я. Радзивіла. У серед. Серпня Б.Хмельницький підступив до Зборова і нав’язав бій польському війську. Зборівський мирний договір 1649 р. У різних місцевостях відбувались сутички між шляхтою і козаками та селянськими загонами. Восени 1650 р. відбувся перший похід укр. армії в Молдову. Внаслідок чого був встановлений військово-політичний союз. Бойові дії поновились 1651 р. У середині червня 1651 р. укр. армія і польське військо зійшлись поблизу м. Берестечка. Внаслідок зради татар козацьке військо опинилось у важкому становищі. В серпні 1651 р., зазнавши значних втрат, під тиском польських і литовських військ укр. армія була змушена відійти в район Білої Церкви. Укладення Білоцерківського мирного договору. У 1652 р. бойові дії розгорнулись з новою силою. Похід Т. Хмельницького у Молдову. 22-23 травня 1652 р. Батозька битва. Сучавська оборона 1653 р. Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавщині. Жванецька облога 1653 р. 8 січня 1654 р. Переяславська рада. Березневі статті. Навесні 1654 р. Московська держава розпочала війну проти Речі Посполитої. Початок 1655 р. під Охматовим відбулась битва. Серпень-вересень 1655 р. Б. Хмельницький здійснив похід у Галичину. Городоцька битва 29 жовтня 1655 р. Листопад 1655 р. облога Львова. Віленське перемир’я 1656 р. Українська національна революція привела до відновлення укр. державності.

3) Гетьман налагодив контакти з представниками Московії, Криму, Туреччини, Польщі, Трансільванії, Молдови. Пізніше Україну визнали венеція, Валахія, Швеція та ін. Б.Хмельницький сподівався створити велику коаліцію православних, мусульманських та протестантських держав – Молдавії, Османської імперії, Кримського ханату, Трансільванії та могутнього литовського князя-протестанта Радзивіла. Гетьман робив спроби переконати Бранденбург та кромвелівську Англію допомогти йому перебудувати Річ Посполиту у федерацію трьох рівноправних держав. Після поразки на всіх фронтах залишався єдиний вихід з військового та політичного пату. Виходом було Московське царство. 29 жовтня посольство В. Бутурліна виїхало в Україну. 8 січня 1654 р. Переяславська рада ухвалила рішення про прийняття протекції царя. 21 березня 1654 р. цар та Боярська дума затвердили «статті Б. Хмельницького» («Березневі статті»). Б. Хмельницький та старшинська рада розуміли акт Переяславської ради як рівноправний військово-політичний союз, який дасть змогу нарешті закінчити тяжку боротьбу за унезалежнення від Польщі.

4) Б. Хмельницький приділяв значну увагу внутрішнім проблемам соціально-економічного та політичного характеру. Йому вдалось зміцнити устої національної держави. В другій половині 1649 – 1650 рр. визначились тенденції до перетворення українського козацтва на панівний стан укр. суспільства. Гетьман приділяв увагу реорганізації адміністративно-територіального устрою держави та зміцненню державних інституцій. На початок 1650 р. було створено 16 полків, які становили територіальне ядро держави. Старшинська рада стала головним органом державної влади. Гетьман очолив уряд, державну адміністрацію, став головнокомандувачем, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, підписував листи, оголошував універсали, угоди й накази тощо. Козацьке судочинство ґрунтувалось на давніх звичаях Запорожжя. Поповнення фінансів відбувалось із трьох основних джерел: із земельного фонду, з доходів від промислів та торгівлі, з податків. Створення власної держави свідчило про величезні інтелектуальні сили та потенційні можливості укр. народу.

Дата добавления: 2015-05-22