Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Когнітивна та афективна сфера особистості 2 страница




Кожна здібність людини - це її складна властивість, внутрішня здатність відповідати тим вимогам, які ставить перед нею діяльність, вона спирається на багато інших властивостей. До них належать, насамперед, життєвий досвід людини, надбані нею знання, вміння та навички. Відомо, що чим багатший життєвий досвід, тим легше людині досягати успіху в діяльності. Досвідчена, науково обізнана людина ширше й глибше усвідомлює завдання, які суспільство ставить перед нею, і успішніше їх розв'язує, ніж людина, яка не має таких знань. Істотну роль при цьому відіграє не лише наявність самих знань, а й уміння застосовувати їх до розв'язання нових навчальних, практичних, наукових та інших завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як властивості, незалежні від її знань, умінь і навичок. Здібності людини спираються на наявні в неї знання, вміння та навички, на ті системи тимчасових нервових зв'язків, що формуються й розвиваються в процесі набування людиною нових знань, умінь і навичок. Проте це не означає, що здібності людини - це лише її вміння, знання і навички. Якби це було так, то за відповіддю біля дошки або за вдало виконаною роботою ми робили б остаточний висновок про здібності людини.

Отже, здібності не тотожні знанням, вмінням та навичкам. Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить опанування знань, умінь та навичок, але які, проте, не є знаннями, уміннями або навичками. Стосовно знань, умінь і навичок здібності являють собою певну можливість.

Таким чином, здібності та знання тісно і складно взаємопов'язані. Здібності залежать від знань, але здібності визначають швидкість та якість опанування цими знаннями. Щодо знань, умінь і навичок здібності скоріше виявляються не в їх наявності, а в динаміці.опанування ними, тобто в тому, наскільки за однакових умов людина швидко, глибоко, легко і міцно опановує знання та вміння. Тому можна дати більш точне визначення здібностей.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності і які визначають відмінності в оволодінні необхідними їй знаннями, уміннями та навичками.

Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Спеціальні здібності виявляються в спеціальних різновидах діяльності. Вроджені передумови розвитку здібностей називаються задатками.

Задатки - це природжені можливості розвитку здібностей. Вони зумовлені будовою мозку, кори його великих півкуль та її функціональними властивостями. Ці відмінності зумовлені не лише спадковістю розвитку організму, а й утробним і позаут-робним розвитком.

Таким чином, задатки - це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. На ґрунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності. Не всі вроджені задатки людини обов'язково перетворюються на здібності. Задатки, коли бракує відповідних умов для переростання їх у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст тих психічних властивостей, які містить кожна здібність. І її властивості формуються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.

Раннє виявлення задатків - один із показників наявності природних даних, що сприяють розвиткові здібностей. У розвитку здібностей важливу роль відіграє опанування знань, умінь, досвіду.

Індивідуальні здібності в одній або кількох галузях діяльності називають талантом, а таких людей - талановитими. У та-

лановитих людей здібності виявляються в творчій діяльності, у творчому розв'язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань.

Найвищий рівень розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення для суспільства, розвитку науки, літератури, мистецтва, називають геніальністю. Геній виражає найбільш передові тенденції прогресу свого часу. Геній відрізняється від талановитості суспільною важливістю тих завдань, які він розв'язує.

Кожній людині, крім динаміки дій, що виявляється в темпераменті, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку. Про одних кажуть, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших -ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і мету, до якої прагне людина, і способи досягнення мети. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить.

Сукупність постійних рис становить характер особистості.

Характер - це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.

Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини. Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах. Про характер людини робимо висновок і по тому, як вона мислить і поводиться за різних обставин, якої думки вона про інших людей і про саму себе, в який спосіб здебільшого поводиться.

Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде себе поводити за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому головні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не

можна. У структурі характеру потрібно виокремлювати зміст і форму. Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, в яких перебуває людина, і від властивостей її характеру, особливо від темпераменту.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

1) спрямованість;

2) переконання;

3) розумові риси; * 4) емоції;

5) волю;

ч 6) темперамент;

*> 7) повноту;

8) цілісність;

9) визначеність;

10) силу.

Людина - носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, стосунки, способи дій у найширшому їх розумінні - в родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює фон для індивідуальних виявів рис характеру, і вияв невластивих більшості членів певної соціальної групи рис характеру викликає заперечення, осуд.

Особливості типового характеру виявляють позитивне або негативне ставлення: 1) до праці, 2) до інших людей, 3) до самої себе, 4) до предметів та явищ дійсності.

7.2. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Людина - це з одного боку, біологічна істота, тварина, якій притаманна свідомість, здатність до пізнання оточуючого світу і активної зміни, перетворення його. З іншого боку, людина -суспільна істота. Це найважливіша її ознака, тому що суспільне життя і суспільні відносини, колективна праця змінили і підкорили собі біологічну, тілесну організацію людини.

ПО

Говорячи про людину, психологія та філософія оперують поняттям особистість.

Особистість - більш вузьке поняття, ніж людина. Особистість - це та ж людина, але вона розглядається як суспільна, соціальна істота. У цьому випадку дослідники відволікаються від біологічної, природної її сторони і розглядають людину як продукт суспільних відносин, як активного діяча суспільного розвитку.

У психології поряд з поняттями "людина" і "особистість" використовується ще і поняття "індивідуальність". Своєрідний і неповторний шлях кожної людини, умови її життя і діяльності, тому немає і не може бути двох абсолютно однакових особистостей.

Індивідуальністю називають особистість в її конкретній своєрідності як неповторне сполучення психологічних особливостей.

Необхідно підкреслити три найважливіші психологічні характеристики особистості.

По-перше, це - стійкість властивостей особистості. За всієї пластичності, мінливості психічних проявів особистості все-таки чітко виступає відносна постійність її психічного складу, що, зокрема, дозволяє передбачати поведінку даної особистості в тій чи іншій ситуації.

По-друге, це - цілісність особистості як тісний взаємозв'язок психічних процесів, психічних станів і психічних властивостей особистості. Особистість являє собою єдине ціле, де кожна риса невідривно пов'язана з іншими, і тому кожна риса набуває свого значення, часто зовсім різного, в залежності від її співвідношення з іншими рисами особистості.

По-третє, це - активність особистості, яка відображається в різноманітній і багатогранній діяльності, спрямованій на зміну, перетворення довкілля, на зміну своєї власної природи, свого психічного складу (самовиховання).

Кожна людина завжди знаходиться в певних стосунках з іншими членами суспільства. Ці суспільні стосунки і формують людську особистість - людина засвоює прийняті в даному суспільстві правила поведінки, звичаї, моральні норми. Але, крім цього, людина є і природною істотою. Природні особливості людини - це важливі передумови, необхідні умови психічного розвитку, але самі собою вони не визначають ні характеру, ні здібностей людини, ні її інтересів, ідеалів, переконань. Мозок як

біологічне утворення є передумовою появи свідомості, але свідомість, інтереси, здібності, переконання - продукт суспільного життя людини. Природні особливості зумовлюють різні шляхи і способи розвитку психічних властивостей.

Найважливішою характеристикою особистості є її спрямованість, яка визначає цілі, які ставить перед собою людина, прагнення, які їй властиві, мотиви, згідно яких вона діє, інтереси, якими керується людина в діяльності.

Активність є важливою загальною властивістю особистості, і виявляється вона в діяльності, в процесі взаємодії з довкіллям. Спонукальними причинами до дії є потреби. Потреба завжди переживається людиною як необхідність у чомусь, недостатність чогось, незадоволеність чимось. Активність особистості і спрямовується на процес задоволення потреб.

Потреби людини різноманітні. Перш за все виділяють потреби природні, котрі безпосередньо забезпечують існування людини: потреби в їжі, сні, одязі і житлі як засобах захисту від холоду і спеки. Поряд з природними у людини є суто людські, духовні, або соціальні потреби: потреба у словесному спілкуванні з іншими людьми, потреба в праці, культурні потреби. Потреби людини - продукт суспільно-історичного розвитку людського суспільства. У процесі цього розвитку виникали, змінювались і ускладнювались і природні, і духовні потреби людей.

Потреби виявляються в досить загальній формі. Мотиви -це конкретні вияви потреб. Оцінюючи вчинок, поведінку людини, необхідно брати до уваги мотив цього вчинку. Виявом пізнавальної потреби людини є інтереси. Інтереси - це активна пізнавальна спрямованість людини на той чи інший предмет, явище чи діяльність, спрямованість, пов'язана з позитивним емоційним відношенням до них. Інтереси спонукають оволодівати знаннями, розширювати світогляд, шукати шляхи і способи поглибленого пізнання, долаючи труднощі і перепони. Інтереси людини визначаються суспільно-історичними і індивідуальними умовами її життя, її суспільним й індивідуальним життям. Інтереси характеризують за їх змістом, широтою, глибиною, стійкістю і дієвістю.

За змістом інтереси визначаються тими об'єктами, на які вони спрямовані. Усебічно розвинені особистості передбачають більшу щироту і різнобічність інтересів за наявності основного,

центрального інтересу. Під вузькістю інтересів розуміють наявність у людини одного-двох обмежених та ізольованих інтересів за повної байдужості до всього іншого. Глибокий інтерес означає потребу ґрунтовно вивчити об'єкт в усіх деталях і тонкощах. Він протистоїть поверхневому інтересу, коли людина ковзає по поверхні явища і не цікавиться об'єктом по-справжньому. Стійкі інтереси довго зберігаються, відіграють суттєву роль в житті і діяльності людини і є відносно закріпленими особливостями її особистості. Нестійкі інтереси мають характер порівняно короткочасного явища, швидко виникають і швидко згасають. Дієвими інтересами називають інтереси, які глибоко впливають на життя і діяльність людини, спонукають її до систематичних і цілеспрямованих дій у певному напрямку, до активних та ініціативних пошуків джерел задоволення інтересів. Бувають пасивні інтереси, які не спонукають до такої діяльності. Розрізняють також безпосередні і опосередковані інтереси. Безпосередні інтереси викликаються самим змістом тієї чи іншої галузі знань чи діяльності, привабливістю її. Опосередковані інтереси викликаються не змістом об'єкта, а тим значенням, яке він має завдяки своєму зв'язку з іншим об'єктом, який безпосередньо цікавить людину.

Поведінка особистості регулюється і визначається також моральними мотивами: почуттям обов'язку, суспільними обов'язками тощо. Моральні мотиви поведінки людини виявляються в ідеалах.

Моральний ідеал - це зразок; який наслідує людина в своїй діяльності і поведінці.

Важливим мотивом поведінки є переконання, які тісно пов'язані з ідеалами. Переконання - певні положення, судження, думки, знання про природу і суспільство, в істинності яких людина не має сумнівів, які вона вважає безперечно переконливими, прагне до того, щоб керуватися ними в житті. Переконання -це те, що не лише зрозуміло, усвідомлено, але і глибоко відчуто, пережито. Якщо переконання утворюють певну систему, вони стають світоглядом людини.

Психічні особливості особистості утворюються під впливом соціального досвіду людини, умов її життя і діяльності, навчання і виховання. Особливу роль відіграє виховання - як свідомий, цілеспрямований процес впливу старшого покоління на

молодше. Мета виховання - формування певних якостей особистості, які відповідають запитам суспільства.

Спостерігаючи за поведінкою дітей та дорослих, ми звертаємо увагу на значні індивідуальні відмінності людей. Ці відмінності стосуються не змісту особистості, а її деяких зовнішніх проявів. Ця сторона особистості характеризується поняттям темперамент.

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, які визначають динаміку протікання її психічних процесів та поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність, швидкість чи уповільненість реакцій тощо.

Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником цінності чи малоцінності особистості, не визначає її можливості. Можна виділити наступні компоненти, які визначають темперамент.

1. Загальна активність психічної діяльності та поведінки людини проявляється в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати та перетворювати довколишню дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності.

2. Рухова, чи моторна активність показує стан активності рухового та мовно-рухового апарата.

3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості, імпульсивності, емоційній рухливості.

Темперамент виявляється в діяльності, поведінці та вчинках людини і має зовнішнє вираження.

Основою індивідуальних відмінностей в нервовій діяльності є прояв і співвідношення двох основних нервових процесів -збудження і гальмування. Були визначені три властивості процесів збудження і гальмування: сила, врівноваженість і рухливість.

Тип вищої нервової діяльності належить до природних спадкових даних, це вроджена властивість нервової системи. На даній фізіологічній основі можуть утворюватися різні системи умовних зв'язків, тобто в процесі життя ці умовні зв'язки будуть по-різному формуватись у різних людей: у цьому і буде виявлятись тип вищої нервової діяльності. Темперамент і є проявом типу вищої нервової діяльності в поведінці, діяльності людини. Тип

вищої нервової діяльності надає своєрідності поведінці людини, накладає характерний відбиток на весь склад людини - визначає рухливість її психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні поведінки, ні вчинків людини, ні її переконань, ні моральних цінностей.

Люди по-різному ставляться до довколишнього світу - до інших людей, до колективу, до праці, до самих себе - і цим відрізняються один від одного.

Властивості особистості, які виражають ставлення до дійсності, завжди утворюють деяке своєрідне сполучення, яке являє собою не суму окремих особливостей даної людини, а єдине ціле, яке називають характером.

Характер - це індивідуальне сполучення суттєвих властивостей особистості, які виражають ставлення людини до дійсності.і проявляються в її поведінці, в її вчинках. Характер взаємопов'язаний з іншими сторонами особистості, зокрема, з темпераментом і здібностями. Темперамент впливає на форму прояву характеру, своєрідно забарвлюючи ті чи інші його риси. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина з сильним характером може подолати деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояви.

З характером нерозривно пов'язані здібності. Високий рівень здібностей пов'язаний з такими рисами характеру, як колективізм - відчуття нерозривного зв'язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра в свої сили і можливості, поєднана з постійним незадоволенням своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично ставитися до своєї роботи. Розквіт здібностей пов'язаний з умінням наполегливо долати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу.

Фізіологічною основою характеру є поєднання рис типу вищої нервової діяльності і складних стійких систем часових зв'язків, які вироблені в результаті індивідуального життєвого досвіду. Характер не унаслідується і не є вродженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Він формується і розвивається під впливом довколишнього середовища, життєвого досвіду людини, її виховання. Наслідком цього є безкінечна різноманітність індивідуальних характерів.

Але в житті і діяльності людей, які живуть і розвиваються в однакових суспільних умовах, є багато спільного, тому і в характері їх будуть деякі спільні сторони і риси, які відображають загальні, типові обставини їх життя. Характер кожної людини являє собою єдність індивідуального і типового.

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, неможливо, не виділивши в ньому окремих сторін чи типових проявів (рис характеру). Під рисами характеру розуміють індивідуальні звичні форми поведінки людини (у відповідних ситуаціях), в яких реалізується її ставлення до дійсності. Риси характеру необхідно розглядати і оцінювати у взаємозв'язку одна з одною. Кожна риса характеру набуває свого значення, часто зовсім відмінного, залежно від її співвідношення з іншими рисами.

У людини з визначеним характером є одна чи декілька яскраво виражених, домінуючих, стрижневих рис, які відсутні у людей з невизначеним характером. Характери, які відрізняються визначеністю, можна розглядати з точки зору цілісності, виділяючи, з одного боку, цілісні характери і, з іншого - характери суперечливі. Цілісні характери - це характери, в яких відсутні будь-які протиріччя. Людину з цілісним характером відрізняє єдність думок, почуттів і поведінки, дій, вчинків. Людина, яка має суперечливий характер, відрізняється протиріччями, несумісними одна з одною життєвими цілями і мотивами, розладом переконань і діяльності, що часто призводить до внутрішнього конфлікту.

Окремі риси характеру поділяють на дві основні групи. Першу групу складають ті риси характеру, в яких виражена спрямованість особистості, тобто система ставлень до дійсності. Спрямованість визначає цілі і прагнення людини.

Дуже важливим є те, чи здійснюються в житті цілі і прагнення людини, чи вміє вона долати перешкоди на шляху до поставленої мети. Згідно з цим виділяють другу групу рис характеру - вольові риси. Залежно від розвитку у людини вольових рис характеру говорять про сильний чи слабкий характер.

До рис характеру, які виражають ставлення до суспільства, колективу, інших людей, належать колективізм, егоїзм, чуйність, грубість, комунікабельність, замкненість, потайність.

До рис характеру, які виражають ставлення до праці, відносять працелюбство, сумлінність, лінь, недбалість, ініціативність, млявість, консерватизм, бережливість.

До рис характеру, які виражають ставлення до самого себе відносять скромність, самокритичність, вимогливість до себе, відчуття власної гідності, самоповаги, зазнайство, зарозумілість.

Вольові риси характеру виражаються в умінні і звичці свідомо регулювати свою поведінку, свою діяльність у відповідності до певних принципів, долати перешкоди на шляху до поставлених цілей. Вольові риси характеру цінні лише за умови морально вихованої волі, спрямованої на досягнення суспільно значимих цілей. До вольових рис характеру належать цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримка і са-моволодіння, дисциплінованість, мужність і сміливість.

За всіх інших однакових умов одні люди швидше оволодівають якоюсь діяльністю і досягають у ній більших успіхів, ніж інші, тому що вони мають такі індивідуально-психологічні особливості, які найбільшою мірою відповідають вимогам певної діяльності.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам даної діяльності і є умовою успішного її виконання.

Будь-яка діяльність вимагає від людини не однієї здібності, а ряду здібностей. Недостатність., слабкий розвиток якої-небудь здібності може бути компенсований за рахунок посиленого розвитку інших. Ця властивість компенсації здібностей визначає досить широкі можливості оволодіння різними видами діяльності, вибору професії.

Здібності не лише виявляються, але і розвиваються у відповідній діяльності. У діяльності, спрямованій на задоволення потреб, історично створювались і розвивались здібності людей. Слід підкреслити тісний і нерозривний зв'язок здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок - з іншого. У процесі набуття знань, умінь і навичок розвиваються здібності, їх формування і розвиток неможливі поза процесом оволодіння відповідними знаннями, уміннями і навичками. З іншого боку, здібності дозволяють швидше, легше, міцніше і глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями і навичками.

Задатки - деякі вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів. Вони є природними передумовами здібностей і впливають на процес їх формування і розвитку. За всіх однакових умов, наявність задатків великою мірою сприяє формуванню здібностей, полегшує їх розвиток. Задатки багатозначні. Це означає, що на основі одного і того ж задатку можуть виробитись різні здібності.

Розрізняють загальні розумові здібності і спеціальні здібності. Загальні розумові здібності - це здібності, які необхідні для виконання не якоїсь однієї, а багатьох видів діяльності. Спеціальні здібності - це здібності, які необхідні для успішного виконання якоїсь однієї певної діяльності.

Можна говорити не лише про окремі види здібностей, але і про різні рівні їх розвитку. Високий рівень розвитку здібностей визначають словом талант. Талант - це найбільш сприятливе сполучення здібностей, яке дає можливість особливо успішно, творчо виконувати певну діяльність. Він є яскравим сполученням здібностей, з одного боку, і схильності до даного виду діяльності, своєрідної потреби, яка має характер захоплення, справжньої пристрасті до занять цим видом діяльності - з іншого.

Для успішної діяльності, крім наявності здібностей, інтересів, необхідний ряд рис характеру, насамперед працелюбність, організованість, зосередженість, цілеспрямованість, наполегливість. Без наявності цих якостей навіть видатні здібності не призведуть до рівних, стійких, значних досягнень.

8. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Акцентуації характеру - 77

Бачення картини світу - 85

Біологічні передумови розвитку особистості - 64

Взаємодія особистості з соціальним оточенням - 67

Види установок - 83-85

Види установок щодо себе та оточуючих - 85-86

Виховання - 79

Виховний колектив - 80

Властивості темпераменту - 74

Врахування властивостей темпераменту в діяльності - 76

Геніальність - 82

Екзопсихіка - 67

Емоційність - 69

Ендопсихіка - 67

Етапи вивчення особистості - 60

Загальна активність індивіда - 59

Здібності - 81

Індивід - 58

Індивідуальність - 59

Інтеріоризація та екстеріоризація - 64

Компенсація недоліків темпераменту - 76-77

Людина - 58

Механізми психологічного захисту - 86-87

Моторика - 69

Наукова основа теорії темпераменту І. Павлова - 70

Невроз - 87

Обдарованість - 82

Особистість - 59

Перевиховання -80

Періоди розвитку особистості - 65-66

Погляди Гіппократа на проблему темпераменту - 69

Психологічний захист - 86

Психопатія - 77

Риси характеру - 76-77

Рівноважний тип темпераменту - 72

Розвиток здібностей - 81-82

Розвиток особистості - 63

Самовиховання - 80

Самооцінка - 84

Самосвідомість - 84

Соціальні умови розвитку особистості - 64

Структура особистості - 62-63

Суб'єкт - 60

Талант - 82

Темперамент - 68

Теорії особистості - 61

Теорія темпераменту Е. Кречмера - 69

Типи акцентуацій характеру - 77

Типи темпераменту - 71

Установка -83-84

Формування особистості в колективі - 80

Формування характеру - 79

Функції "Я-концепції" - 84

Характер - 76

"Я - концепція" - 83

Модуль З

Увага як якість особистості

• Визначення уваги • Механізми уваги • Типи уваги • Залежність параметрів уваги • Розвиток уваги

Відчуття, сприйняття та уявлення

• Визначення відчуттів • Механізми відчуттів • Класифікація відчуттів • Сприймання • Види сприймань • Апперцепція • Помилкові сприймання • Сенсорна деприващя • Екстрасенсорне сприймання • Розвиток сприймання

• Уявлення • Визначення уяви • Види уяви • Мрії

Лам 'ять

• Характеристика пам'яті • Види пам'яті • Процеси пам'яті

• Види відтворення • Прояви пам'яті • Закон забування

• Особливості пам'яті • Засоби покращання пам'яті • Порушення пам'яті

Поняття мислення та засоби його розвитку

• Визначення мислення • Види мислення • Прийоми мислення • Форми мислення • Внутрішня і зовнішня мова

• Якості мислення • Формування понять • Розвиток мислення • Професійне мислення • Інтелект • Структура інтелекту • Види інтелекту • Вимір інтелекту

Емоції, почуття, воля

• Психічні стани • Класи емоцій • Форми прояву емоцій

• Почуття • Прояви афективної сфери • Функції емоцій




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1647; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.119 сек.