Мислення. Процес вирішення розумової дії проходить декілька етапів: усвідомлення, поява асоціацій, поява припущення

Процес вирішення розумової дії проходить декілька етапів: усвідомлення, поява асоціацій, поява припущення, перевірка.

У процесі мислення людина використовує спеціальні прийоми.

Аналіз - це виділення в об'єкті тих чи інших сторін, елементів, властивостей, зв'язків, відношень і т. д.; це розчленування складного об'єкта на складові частини або характеристики. У ході аналізу якогось предмета його властивості, які є найбільш важливими, суттєвими, цікавими, виявляються особливо сильними подразниками і тому виступають на передній план. Такі подразники викликають активний процес збудження (насамперед в корі головного мозку) і за фізіологічним законом індукції гальмують диференціацію інших властивостей того ж предмета, які є слабкими подразниками.

На відміну від аналізу синтез передбачає об'єднання елементів в єдине ціле. Синтез - це перехід від частин до цілого. Аналіз і синтез завжди взаємопов'язані. На початкових етапах ознайомлення з довкіллям різні об'єкти пізнаються, насамперед, шляхом порівняння. Порівняння - це виявлення схожості і відмінності між об'єктами. У ході цього синтетичного акту відбувається аналіз об'єктів, предметів, явищ, подій, які порівнюються, виділення у них спільного і відмінного. Так порівняння веде до узагальнення.

Узагальнення - це уявне об'єднання предметів і явищ за їх загальними і суттєвими ознаками. Розумовий аналіз може переходити в абстрагування, тобто уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших.

Абстрагування - це виділення суттєвих властивостей і зв'язків предмета і відволікання від інших, несуттєвих. Застосування операції абстрагування в пізнавальній діяльності дає можливість глибше і повніше відображати складні явища дійсності. Абстрагування в розумовій роботі поєднується з конкретизацією, тобто фіксацією якоїсь ознаки без врахування інших ознак.

Процес мислення відбувається в певних формах. Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях.

Поняття - це відображення загальних суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності. Це форма мислення, за допомогою якої

пізнається сутність предметів і явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки. Поняття виникають на основі чуттєвого досвіду і відображають світ глибше і повніше, ніж уявлення. Вони завжди існують в слові, через слово повідомляються іншим людям. Асоціації- це елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення викликає інше. Асоціації розпізнають за суміжністю, за подібністю, за контрастом.

Зміст понять розкривається в судженнях, які виражаються в словесній формі - усній чи письмовій, уголос чи подумки. Судження - відображення зв'язків предметів і явищ або певних ознак. Встановлюючи різні зв'язки і відношення між поняттями, судження є висловлюванням когось про щось. Вони стверджують чи заперечують якісь відносини між предметами, подіями, явищами дійсності. Судження бувають загальними, частковими і одиничними. Вони утворюються двома способами: 1) безпосередньо, коли ними виражають те, що сприймається; 2) опосередковано - шляхом умовиводів чи розмірковувань. Умовиводи - це основна форма опосередкованого пізнання дійсності. Це такий зв'язок між думками (поняттями, судженнями), в результаті якого з одного чи декількох суджень ми отримуємо інше судження, добуваючи його зі змісту вихідних суджень.

Це утворення з декількох суджень нового судження. Судження бувають такі:

> індукція - перехід від одиничних, часткових суджень до загального судження;

> дедукція - перехід від загального судження до вужчих, часткових;

> аналогія - перехід від часткового до часткового. Розуміння - пізнання зв'язків між предметами і явищами,

що переживається як задоволення пізнавальної потреби.

Мислення відрізняється деякими особливостями. Головною є його єдність з мовою. Мова є носієм думки і одночасно засобом спілкування. Мислення людини тісно пов'язане з мовою і неможливе без неї. Кожна людина думає рідною мовою і рахує, як правило, також, незалежно від того, якою мовою говорить. У словесних виразах і граматичних формах мови яскраво виражені різноманітні залежності, зв'язки і відносини, відкриті людським розумом. Усі особливості мислення як сходинки пізнання, як процес зумовлені єдністю мислення і мови. Слово в мові узагальнює найбільш суттєві властивості

групи предметів. У зв'язку з цим, у людини, яка володіє мовою, з'являється можливість, використовуючи слова, відображати світ, який у даний момент не діє на її органи відчуття, тобто опосередковано.

Думки "про себе" називаються внутрішньою мовою, вона не тотожна звуковій, це не "мова мінус звук". Якщо наші думки не призначені для передачі іншій людині, ми у своїй внутрішній мові пропускаємо те, що для нас само собою зрозуміло. Це свого роду "чорновик" висловлювання.

Передача думок однієї людини іншій чи іншим здійснюється зовнішньою мовою. Зовнішня мова, як і внутрішня, притаманна лише людині.

У сучасній прикладній психології великої уваги надають вивченню індивідуальних особливостей мислення. Ці особливості в розумовій діяльності людини виявляються в якостях мислення.

Широта - це пізнавальна діяльність, яка охоплює різні галузі діяльності, широкий світогляд, різнобічну допитливість. Вона є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності. Широта мислення тісно пов'язана з глибиною. Глибина - це уміння проникнути в суть найскладніших питань.

Самостійність - це уміння висувати нові задачі і знаходити шляхи їх вирішення без допомоги інших людей. Вона ґрунтується на врахуванш досвіду інших людей. Людина, якій притаманна ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв'язання пізнавальних та інших проблем. Самостійність мислення тісно пов'язана з критичністю мислення людини.

Критичність - це уміння об'єктивно оцінювати свої і чужі думки, ретельно і всебічно перевіряти всі висунуті положення і висновки. Критичність і самостійність мислення значною мірою залежать від життєвого досвіду людини, багатства та глибини знань.

Гнучкість - це свобода думки від впливу закріплених у минулому досвіді прийомів і способів рішення задач, уміння швидко змінювати свої дії. Вона виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв'язання завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв'язування, знаходити нові нестандартні способи дій за умов, що змінилися.

Швидкість мислення особливо потрібна в тих випадках, коли від людини вимагається приймати рішення в дуже короткий час. Швидкість - це здатність швидко розібратися в складній

ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Вона залежить від знань, міри сформованості мислительних навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів. Діапазон мислення - це сфера поширення думки.

Особливе місце в дослідженнях, присвячених розвитку мислення, належить вивченню процесу формування понять.

Формування понять - це вищий рівень сформованості мовного мислення, а також вищий рівень функціонування як мови, так і мислення, якщо їх розглядати окремо. Даний процес являє собою засвоєння людиною того змісту, який закладений у понятті.

Розвиток поняття виявляється в зміні його обсягу і змісту, в розширенні і поглибленні сфери застосування даного поняття.

Утворення понять - результат довгої, складної і активної розумової, комунікативної і практичної діяльності людей, процесу їх мислення.

Дата добавления: 2015-05-22