Суспільство як соціальна система

Що ж є визначальним у житті суспільства, в його історії? Матеріальне чи ідеальне, суспільне буття чи суспільна свідомість? Незважаючи на окремі правильні думки, сформульовані різними філософами ще у стародавності, наука про суспільство і закони його розвитку до марксизму не створена. Філософи розглядали суспільство з позицій ідеалізму, а їх філософські вчення страждали рядом суттєвих недоліків. У різних концепціях розглядались лише ідейні мотиви історичної діяльності людей, не досліджувалось те, чим вони викликаються, не уловлювалася об'єктивна закономірність у розвитку систем суспільних відносин, не простежувалось коріння відносин у рівні розвитку матеріального виробництва. Отже, залишались на поверхні явищ, тоді як завдання науки — проникнути за видимість і поверховість подій в їх суть, відкрити їх визначальні причини. Домарксистські соціологи між навколишньою природою і суспільством бачили безодню, не помічаючи і не розуміючи того, що людина і людське суспільство, хоча й специфічні, але все ж таки частина єдиного матеріального світу, і отже, закономірності розвитку суспільства те ж об'єктивні, незважаючи на їх специфічність. Суттєвий недолік немарксистської соціології: ігнорування вирішальної ролі народних мас в історії, зведення історії суспільства до історії діяльності великих людей. Тільки усунувши недоліки розгляду розвитку суспільства, можливо створити науку про закони суспільного розвитку, обґрунтувати діалектико — матеріалістичне розуміння історії.

У чому ж суть діалектико — матеріалістичного розуміння суспільної історії? Матеріалістичне розуміння історії починається з вирішення основного питання філософії стосовно суспільства. Свідомість людей залежить від їх буття. Основу життя суспільства і остаточно всю суспільну діяльність визначає матеріальне виробництво та інші матеріальні явища і процеси. Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Карл Маркс вслід за Іммануїлом Кантом і Георгом Гегелем чітко ставить проблему об'єктивних основ історичного процесу: інтереси, воля, бажання, дії людей, як правило, різноспрямовані; але хаос випадкового — тільки зовнішня картина історії, за якою приховується внутрішня логіка історичного процесу, його об'єктивна закономірність. Контури методології Карла Маркса: йти не від суб'єктивних намірів учасників історичного процесу, в тому числі й найвидатніших, а від внутрішньої, об'єктивної основи, що робить історію єдиним, самим собою упорядкованим процесом і визначає характер індивідуальної мети і суб'єктивних свобод. Суть матеріалістичного розуміння суспільства полягає в тому, по-перше, що виробництво, а слідом за виробництвом й обмін продуктів є основою будь-якого суспільного ладу; по-друге, історичний процес, суспільне буття мають об'єктивний характер; по-третє, головною рушійною силою, що перетворює життя суспільства, є народні маси; по-четверте, засоби для зміни існуючого становища явищ, подій необхідно відкривати в наявних матеріальних факторах виробництва.

Вчення Карла Маркса про матеріалістичне розуміння розвитку суспільства — одне з найаргументованіших. Основні положення складають базу сучасної концепції суспільства. Але її історичні межі, догматизація вчення його послідовниками, в тому числі й сповзання до економічного матеріалізму, ігнорує суб'єктивний фактор в історії; абсолютизація виробничих відносин, матеріального виробництва і приниження ролі духовного виробництва; перебільшення ролі суспільства у розвитку окремого індивіда, яке веде до філософського обмеження і виправдання тоталітарного суспільства; нігілістичне, а часто й вороже ставлення до немарксистських концепцій теорії суспільства — все це справедливо піддається критичному аналізу. У XX ст. проблема науково-технічної революції, її впливу на соціальні структури та роль у розвитку сучасного світу привела до формування технократичних моделей історії. Серед них найвідоміші: концепції постіндустріального, технотронного, інформаційного суспільства. 

Серед соціологів існують різні точки зору щодо найхарактерніших сутнісних рис суспільства.

Так, Р. Марш вважав, що суспільством можна вважати соціальне об'єднання, що має наступні ознаки:

• постійна територія;

• здатність до самовідтворення;

• високий рівень розвитку культури;

Дата добавления: 2015-05-22