Іпохондричний

Типи реагування на хворобу з порушенням соціальної адаптації по інтрапсихічному варіанту.

Анозогнозичний

Ергопатичний

Гармонійний

Твереза оцінка свого стану без схильності перебільшувати його тяжкість і безпідставно бачити все в похмурому відтінку, але без недооцінки тяжкості хвороби. Потяг в усьому активно сприяти успіху лікування. Небажання обтяжувати інших тяготами догляду за собою. В випадку неблагоприємного прогнозу в змісті інвалідизації – переключення інтересів на ті області життя, які залишаться доступні хворому.

При гармонійному типі психічного реагування важливим являється реалізм в сприйнятті симптомів і розуміння об’єктивної тяжкості захворювання. При цьому пацієнт старається спиратися в своїх реакціях на відомі науці (медицині) факти і можливості виліковування від конкретної хвороби, про походження симптомів та ін. І такі дані йому можна надати.

«Занурення від хвороби в роботу». При об’єктивній тяжкості хвороби і стражданнях хворі попри все нехочуть залишати роботу. Працюють з запалом, ще більшою віддачею, ніж до хвороби, праці віддають весь час, намагаються лікуватися і піддаються дослідженням так, щоб це не заважало роботі.

Тому вони намагаються не піддаватися хворобі, активно переробляють себе, долають недомагання та болі. Їх позиція заключається в тому, що немає такого захворювання, яке не можна було б подолати власнии силами. Такі пацієнти часто являються принциповими противниками ліків.

Активне відкидання думок про хворобу, про можливі її наслідки. Невизнання себе хворим, невизнання очевидного в проявах хвороби, приписування їх випадковим обставинам чи іншим несерйозним захворюванням. Відмова від обстеження та лікування. Бажання обійтися своїми засобами.

Анозогнозія зустрічається досить часто. Вона може відображати внутрішнє неприйняття статусу хворого, небажання рахуватися з реальним положенням речей. З іншої сторони, за цим може стояти невірне трактування людини з приводу значимості ознак хвороби. Активне невизнання себе хворим зустрічається, наприклад, при алкоголізмі, оскільки сприяє ухиленню від лікування.

Сконцентрованість на суб’єктивних хворобливих і інших неприємних відчуттях. Переоцінка дійсних і вишуканих неіснуючих хвороб і страждань, перебільшнння побічної дії ліків, поєднання бажання лікуватися з зневірою в лікувальний ефект. Потреба ретельного обслідування в поєднанні з обов’язком шкоди і болючості діагностичних процедур.

Пацієнт з іпохондричним типом реагування схильний до егоцентризму. При бесіді з любою людиною звертає увагу співрозмовника на незвичайність і тяжкість маючих у нього хворобливих ознак. Іпохондрик відчуває полегшення, якщо співрозмовник відноситься до нього учасливо і співчутливо. При такому типі реагування з’являється схилність до деталізації свого самопочуття при описанні його лікарями чи іншими слухачами. Мотивом детального виложення власних скарг являється страх упустити щось важливе, суттєве для розуміння спеціалістом його стану і правильної діагностики. Негативну реакцію іпохондрика викликає недовіра до його скарг зі сторони оточуючих, їх укори в симуляції і перебільшенні тяжкості розладу з метою мати із цього вигоду.

Дата добавления: 2015-05-22