Аналітична філософія - теорія значення, логіка, граматика

За назвою аналітична філософія приховуються два абсолютно різні філософських розуміння. Хоча обидва розглядають мову як причину філософських проблем і їх часто називають філософією мови. Хоча як і мовний механізм, який повинен діяти у певний спосіб, а також дія, як філософські проблеми будуть відповідно розглядатися інакше.

Обидва згадані підходи ми знаходимо уже у Готтліба Фреге, який вважав головними філсофськими проблемами: розпливчастість і неточністю висловлювань як буденної мови так і мови науки. На його думку вони повинні бути замінені на точну штучну мову, яка складається із стверджуючих речень, оскільки тільки вони можуть мати істиннісне значення, здатне до перевірки.

Фреге у своїх програмних творах намагався продемонструвати те, що математичні твердження виводяться із логіки (логіцизм). У подальшому подібну позицію підтримали Рассел та Вайдхед у своїй відомій праці „Принципи математики”.

Продовжуючи ці ідеї Людвіг Вітгенштайн у „Логіко-філософському трактаті” прагнув показати, що висловлювання природничих наук, на відміну від етичних, відповідають вимогам для ясної і однозначної мови яка здатна до перевірки.

Філософи віденського гуртка (О. Нейрат, М. Шлік, Р. Карнап, К. Г. Гемпель та ін.) обгрунтували програму фізикалізму, згідно якого всі наукові висловлювання, схожі до фізичних,а отже можуть аналізуватись і перевірятись схожим способом. І навпаки, всі речення математики, логіки, і метафізики виступають тавтологіями і є безглуздими.

Пізніше ця програма була значно обмежена тим, що логічний аналіз міг стосуватись тільки стверджуючих речень. Наслідки введення скасування цього обмеження привело до розширення поля мети програми, яка стала охоплювати ті сфери, що знаходять свій вираз не тільки у мові сфери філософії, етики, мистецтва, але й у природній буденній мові.

Зовсім інше розуміння ми бачимо у філософії пізнього Вітгенштайна. Філософські проблеми виникають не від відсутності точності у виразах, а мають форму деякої плутанини яка виникає у самій мові: неопозитивісти вважали, що метафізичні висловлювання можна відкинути шляхом звернення до досвіду і верифікації; однак насправді вони займаються розробкю конвенцій власного використання мови, які вони захищають або криткують.

Аналіз філософської проблеми відноситься очевидно до іншої теорії значення. Тут на місце логічного аналізу заступає граматичний опис наших мовних конвенцій, звичайно не про теорію значення, а про розв'язання нашої філософської плутанини, наших граматичних забобонів. Зрозумілим є також, що поняття істинності відсувається на задній план. У центрі методу знаходиться розгляд критеріїв або умов легітимації, які розкривають опис тих правил, яким наслідує наша мовна гра.

Традиція аналітичної філософії досліджує проблеми філософії математики (Л. Вітгенштайн, Ф. Вайсман). А також філософії психології (Г. Райл, С. Кріпке), теорії діяльності (Г.Г. фон Врігт), дослідження філософії історії (А. С. Данто) філософії права (Равальс), Етики (Гар) і теорії науки (М. Поланьї, Т.Кун, П. Фейєрабенд).

Парадигма	Метод	Центральний предмет дослідження	Мислитель	Час
Фізика або фізикалізм (= редукція до фізики)	Логічний аналіз або редукція	Психологія і соціологія, зоологія та індивідуальна психологія, біологія і нейрофізіологія біохімія атомна фізика фізика елементарних частин	Вітгенштайн, Нейрат, Карнап, Франк, Поппер, Гемпель, Райнбах, Квайн	З 1920
Логіка або логіцизм (= виведення з логіки)	Логічний аналіз або редукція	Арифметика Геометрія Метафізика	Фреге, Гілберт, Рассел, Вайтгед, Вітгенштайн, Карнап	З 1884
Теорія значення І	Логічний аналіз або реконструкція	Штучна або ідеальна і буденна мова	Фреге, Рассел, Вітгенштайн, Карнап, Тарський, Айєр, Куайн, Девідсон	З 1879
Філософія математики	Граматичний аналіз	Математичні вирази	Вітгенштайн, Вайсман	З 1929
Філософія психології	Граматичний аналіз	Філософія духу, теорія діяльності, філософія історії, права, етика	Вітгенштайн, Райл, Вістом, Кріпке, фон Врігт, Данто, Равльс, Гар	З 1930
Астрономія або теорія науки у природничих науках	Історико науковий та граматичний аналіз	Розвиток і раціональність науки	Генсон, Поланьї, Кун, Фейєрабенд, Лакатос	З 1859
Теорія значення ІІ	Семантика Прагматика	Мовна гра Мовний акт	Вітгенштайн, Остін, Серль	З 1933

Тема	Автор	Текст	Час опублікування	Видання
Фізикалізм	Карнап	Філософські передумови фізики: вступ до філософії науки		Р.Карнап Филосовские основания физики: Введ. в философию науки -М. 2003.-386 с.:
Логіцизм	Фреге Рассел	Основи арифметики Історія західної філософії	1893/1903	Г. Фреге Основи арифметики. Логіко-математичне дослідження поняття числа. – К., 2001 Б. Рассел Історія західної філософії. – К., 1995.
Науковий раціоналізм	Поппер	Логіка дослідження		Карл Поппер. Логика и рост научного знания. – М., 1983.
Критика метафізики	Вітгенштайн Карнап	Логіко-філософський трактат Проблема видимого в філософії		Л. Вітгенштайн. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. – К., 1995. Р. Карнап. Преодоление метафизики логическим анализом языка. – М., «Вестник МГУ», сер. 7 «Философия», № 6, 1993, с. 11—26.
Теорія значення І	Вітгенштайн Карнап Тарський	Логіко-філософський трактат Логічний синтаксис мови Поняття істина у формалізованих мовах		Л. Вітгенштайн. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. – К., 1995. Карнап Р. Значение и необходимость. М., 1959. Тарський А. Поняття істини у формалізованих мовах. К., 2005.
Критика психологізму	Вітгенштайн Райл	Філософські дослідження Поняття розуму		Л. Вітгенштайн. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. – К., 1995. Гилберт Райл. Понятие сознания / Пер. с англ. Общая ред. В. П. Филатова. — М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000.
Критика логіки дослідження	Куайн Кун Фейєрабенд	Дві догми емпіризму Структура наукових революцій Проти метода		Куайн У. Две догмы эмпиризма // Куайн У. Слово и объект. М.: Логос, 2000, с. 342—367 Томас Кун Структура научных революций. М., 1976. В кн.: Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М., 1986. с.125-467
Теорія значення ІІ Мовленнєва діяльність	Вітгенштайн Остін	Філософські дослідження Як виконувати дії за допомогою слів		Л. Вітгенштайн. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. – К., 1995. Остин Дж. Избранное. М.: ДИК: Идея пресс, 1999.