Роль експерименту в спростуванні версій

Крадіжка не була вчинена ні сторонньою особою, ні Б.

Крадіжка була вчинена або А, або Б, або сторонньою особою.

Вимога логіки щодо побудови всіх версій

Для того щоб уникнути сумнівів у висновку необхідно підійти до вирішення питання всебічно, об¢єктивно. Необхідно щоб весь зібраний фактичний матеріал був розглянутий не тільки з точки зору доказування однієї визначеної версії, але й з точки зору неможливості пояснити виникнення зібраних фактичних даних іншими причинами. Тобто зібрані в ході розслідування обставини справи викликані одиничною причиною і не м. б. викликані іншими причинами.

Спростовуючи ряд версій та підтверджуючи одну, ми будуємо свій вивід по формі поділяючого категоричного умовиводу. Приблизна схема цього виду умовиводу така:

А або Б, або С, або Д

А не є ні Б, ні С

Отже, А є Д

В наведеному вище прикладі даний умовивід буде наступним:

Отже, крадіжку вчинив А.

Слідчий буде об¢єктивним, і уникне помилки або ймовірного результату лише в тому випадку. Якщо він не обмежиться перевіркою найбільш ймовірної версії, а побудує всі можливі версії, які по-різному пояснюють злочинні діяння, навіть якщо для висунення окремих версій нема вагомих підстав. Це також є необхідною вимогою логіки.

Серед різних способів і засобів, до яких звертається слідчий з метою спростування версії, особливе значення належить експериментальній перевірці обставин, що цікавлять суд і слідство. Експериментом називають безпосереднє відтворення якого-небудь явища з метою пізнання окремих якостей і ознак цього явища. Відтворення тих чи інших обставин в процесі судового слідства з метою виявлення фактів які цікавлять суд і слідство набуває значення слідчої дії, яка допомагає встановити нові і перевірити відомі факти. Оскільки спростування версії здійснюється шляхом встановлення фактів, що суперечать слідству, і які витікають з допущеної причини, то слідчий експеримент саме служить одним із способів безпосереднього, досвідченого переконання в існуванні чи неіснуванні таких фактів в реальній дійсності.

З точки зору спростування версій, слід відмітити таких два можливих кінцевих результатів слідчого експерименту, як констатація наявності чи відсутності ознак, які шукаються у предметів і можливість чи неможливість здійснення певного роду дій тими чи іншими особами.

Суттєве значення при спростуванні версій мають головним чином негативні результати експерименту, коли встановлюється неможливість вчинення певних дій чи відсутність певного роду ознак у предметів, що досліджуються.

Наприклад, по одній справі про викрадення товарів з продуктової палатки продавець висунула версію про те, що крадіжка вчинена сторонніми особами вночі шляхом злому замка. Ця версія мала реальні підстави, оскільки дійсно було виявлено, що замок, яким зачинялися двері палатки, був збитий, двері причинені, всередині в безпорядку розкидані товари. Ця версія була включена в план розслідування. Для виявлення наступних наслідків в плані було передбачено ряд оперативних і слідчих дій. Проведеною ревізією була встановлена нестача товарів на суму 20 тис. крб.

Ця нова обставина не узгоджувалась з версією про нічне пограбування палатки, так як в палатці поміщалося товарів максимум на 4-5 тис. крб. Оскільки продавець продовжувала наполягати на своїй версії, слідчий вирішив досвідченим шляхом перевірити цю обставину, для чого до палатки було привезено товару на 20 тис. крб. При спробі помістити цей товар до палатки вияснилось, що там з великими зусиллями розмістили там незначну його частину (на 5 тис. крб.), а решта товарів не містилися в палатці за відсутності місця. Спростування досвідченим, безпосереднім шляхом одного з наслідків, що витікали з версії про нічне пограбування, спростовувало і саму версію.

Якщо спростування окремих версій в судовому дослідженні здійснюється за заперечним модусом умовно-категоричного умовиводу, то виключення вже заперечених версій здійснюється за заперечно-ствердним модусом роздільно-категоричного умовиводу. Якщо фактичний доказовий матеріал по справі можна позначити через Б., а кожну із можливих версій відповідно А, М, К і Н, то формула умовиводу в даному випадку буде така:

Б породжено або А, або М, або К, або Н.

Б не могло бути породжено ні А, ні М.

Отже, Б породжено або А, або Н.

Менший засновок в цьому умовиводі являє собою загальне, підсумкове знання відносно тих версій по справі, які заперечуються. Цінність її полягає в тому, що вона прямо показує, якими з можливих причин, перерахованих в більшій посилці, не могли бути викликані обставини справи, що досліджуються. Це негативне знання про неможливість суперечливого зі спростуванням кожної нової версії звужує коло можливих причин і тим самим конкретизує наше знання, наближаючи його до достовірного пізнання причини злочину.

Таким чином, роль спростування версій в судовому дослідженні заключається в тому, щоб прямим шляхом вказати, чим не могли бути викликані обставини справи, які досліджуються, і тим самим не прямо вказати, де шукати істинну причину даного злочину.

[1] Див.: Бабаев В.К. Логика в сфере права: понятие и основные направления исследования // Советское государство и право. – 1979. - № 7. – С. 44; Крылов В.Н. К проблеме логического начала в познании права // Роль государства и права в совершенствовании социалистического общества (актуальные проблемы теории). – М., 1985. – С. 102-108; Левин И.Д. Право и логика // Известия АH СССР. Отделение экономики и права. - 1944. - № 1-2; Посконин В.В. Логическое начало в познании права // Вестник Удмуртского университета. – Ижевск, 1996. - № 1. – С. 14-23; Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. - М.: Гос. изд-во юр.лит., 1958.

[2] Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очеркипо методологии социальных наук и общей теории права. - Москва, 1916. - С. 301.

[3] Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. – К.: Вища школа, 1976. – С. 11.

[4] Див.: Введенский А.И. Логика как часть теории познания. 3-е изд. – Пг., 1917. – С. 17-46.

[5] Ильин И.А. Понятие права и силы / Опыт методологического анализа // Ильин И.А. Собр. соч. В 10-ти томах. - Москва, 1994. С. 16, 17.

[6] Див.: Бабаев В.К. Норма права как истинное суждение // Правоведение. - 1976. - № 2. - С. 30-37.

[7] Докладніше аналіз логічної структури норми права див. в підрозділі 12.3. - “Логіка норми права”.

[8] Див.: Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 2. - Москва: Юридическая литература, 1982. - С. 31-81.

[9] Див.: Бабаев В.К. Советское право как логическая система. - Москва, 1978; Черданцев А.Ф. Логическая характеристика права как системы // Изв. вузов. Правоведение. - 1983. - № 3.

[10] Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. - Москва: Прогресс, 1976. – С. 5-23; Леви Э.Х. Введение в правовое мышление. - М.: Наука, 1995. – С. 9; Aldisert R.J. Logic for lawyers: A guide to clear legal thinking. - N.Y.: Boardman, 1990.

[11] Саме з цією метою після недавнього поновлення в Чернівецькому університеті функціювання юридичного факультету на ньому у відповідності з вимогами сучасного рівня правознавства і продовжуючи традиції логіко-юридичних досліджень Є.Ерліха, з 1992 р. читається курс не чистої формальної логіки, а прикладної юридичної логіки. (Див.: Козловський А.А. Юридична логіка: Програма курсу. Робочий план. Практичні завдання. Бібліографія. – Чернівці, 1997).

[12] Див.: Etudes de logique juridique. Pabl. par. Ch. Perelman. - Bruxel-les: Bruylant, 1976; Schreiber R. Logic des Rechts. - Berlin-Gottingen-Heidelberg, 1962; Tammelo J. Outlines of modern legal logik. - Wiesbaden, 1969; Wedberg A. Some problems in the logical analisis of legal science // Theoria.-Vol.17.- Stockholm, 1951; Weinberger O. Logische Analyse in der Jurisprudenz. - Berlin: Duncker & Humblat, 1979; Ziembiński Z. Logiczne podstawy prawoznawstwa.- Warszawa: Wydawnictwo prawnicze, 1966; Земляной М. Hекоторые проблемы современной логики в праве. -Автореф. дисс… канд. филос.наук. - Одесса, 1970; Логические и математические методы в правовой теории и практике. - Ленинград, 1989; Титов В.Д. Можливості застосування сучасної логіки в правових дослідженнях // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - № 2. – С. 67-74.

[13] Див. Титов В.Д. Історичні взаємозв’язки між логікою та правом. – Х., 1994; його ж: Виникнення юридичної логіки у США // Вісник Академії правових наук України. – 199. - № 4. – С. 129-141.

[14] Див.: Молнар А. Формална логика и право - покушаи реконструирана ниховог настанка у античкои Грчкои // Анали Правног фак. у Београду. - Београд, 1993. - Г. 41, бр. 1/2. - С. 145-160; Салогубова Е.В. Доказательства в римском гражданском процессе // Вестн. Моск.ун-та. Сер. 11, Право. - М., 1994. - № 3. - С. 70-78.

[15]Див.: Vlachos G. La Republique des Atheniens, etat de droit et de justice. Le temoignage de Demosthene // Rev. intern. de droit compare. - P., 1993. - A. 45, N 4. - P. 843-855; Zeber I. Naukleros i doulos emporos w mowie Demostenesa (XXXIV) // Acta Univ. wratislaviensis. - 1987. - N 927. Prawo, N 154. - S.23-36; Classen C.J. Recht - Rhetorik - Politik: Unters. zu Ciceros rhetorischer Strategie. - Darmstadt: Wiss. Buchges., 1985; Gross N.J. Ein beruhmter Rechtsanwalt: Marcus Tullius Cicero // Neue jur. Wochenschrift. - Munchen; Frankfurt a.M., 1988. - Jg. 41, N 6. - S. 302-307; Radovcic V. Koncepcija tzv. atehnickih (sudskih) dokaza u Ciceronovu dijalekticno-retorickom spisu Topica // Zb. Prav. fak. u Zagrebu. - 1992. - G. 42, br. 1. - S. 77-89; Рогачевский Л.А. Плиний Младший - адвокат // Изв. вузов. Правоведение. - Л., 1990. - № 3. - С. 55-61.

[16] Див.: Томсинов В.А. К вопросу о роли римского права и юриспруденции в общественной жизни Западной Европы XI - XIII вв // Проблемы идеологии и культуры. - Свердловск, 1987. - С. 86-103.

[17] Див.: Lagerspetz E. Hobbes's logic of law // Hobbes. - Aldershot etc., 1989. - P.142-153; Concepts juridiques et probabilistes chez Leibniz // Rev. d'histoire des sciences. - P., 1993. - T. 46, N 4. - P. 439-485.

[18] Иеринг Р. Дух римского права на различніх ступенях его развития. Часть 1. – СПб., 1875. – С. 32.

[19] Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – С. 392.

[20] У 1989 році в Берліні вийшло четверте перевидання фундаментальної праці Євгена Ерліха “Основи соціології права”. - Див.: Ehrlich Е. Grundlegung der Soziologie des Rechts. - Berlin, 1989. - 439 s. (1. Auflage 1913; 2. Auflage 1929; 3. Auflage 1967; 4. Auflage 1989); Ehrlich Е. Gesetz und lebendes Recht: vermischte kleinere Schriften. - Berlin: Dunker und Humblot, 1986. - 259 s. Див.також: Марчук В.П. Євген Ерлiх: сторiнки життя i творчостi // Ерлiхiвський збiрник. Вип. 1. - Чернiвцi, 1994. - С. 5-10.

[21] Ehrlich Е. Die Juristische Logik. — Tübingen, 1918. - S. 289.

[22] Покровский И.А. “Прагматизм” и “релятивизм” в правосудии // Вестник гражданского права. — 1916. — № 5. — С. 38.

[23] Про гносеологічний статус юридичної логіки як науки див.: Ehrlich E. Die juristische Logic. - Tubingen, 1918; Kaufmann F. Logik und Rechtswissenschaft.- Tübingen,1922; Fabrguettes P. La logique judiciaire et l’art de juder…- P., 1926; Kalinowski G. Introduktion a la logique juridique. - Paris, 1965; Klug U. Juristische Logic. – 3, verb. Aufl.- Berlin, 1966; Tammelo J. Outlines of modern legal logik. - Wiesbaden, 1969; Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. – К., 1976; Титов В.Д. О предмете юридической логики // Проблемы социалистической законности. – Вып. 22. – Харьков, 1988. – С. 49-55.

[24] Див.: Kalinowski G. La logique das normes. - Paris, 1972; Ивин А.А. Логика норм. - М.: Изд-во Моск. ун-та., 1973; Krecht J. Co je normativni logika // Pravnik. - Pr., 1992. - Roc. 131, c.11. - S. 959-966.

[25] Див.: Общая теория советского права. - М., 1966. - С. 191-210; Лейст О.Э. Санкции в советском праве. - М., 1962. - С. 11-25.

[26] Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. - М.: Юр. лит., 1981. –

С. 56.

[27] Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.1. – Свердловск, 1972. – С. 218-232; Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юр. лит., 1981. – С. 54-61; Томашевский Н.П. О структуре правовой нормы и классификации её элементов // Вопросы общей теории советского права. – М., 1960; Черданцев А.Ф. Специализация и структура норм права // Правоведение. – 1970. - № 4. – С. 41-49.

[28] Див.: Зиновьев А.А. Логическое следование // Проблемы логики и теории познания. – М., 1968. – С. 77-112; його ж: Логическое и физическое следование // Проблемы логики научного познания. - М.: Наука, 1964. – С. 87-150; Боброва Л.А. К проблеме логического следования // Вестник МГУ. - Сер. Философия. - 1966. - № 2; Войшвилло Е.К. Символическая логика (классическая и релевантная): Философско-методологические аспекты. – М.: Высш. шк., 1989. – С. 88-138.

[29] Про інші аргументи на користь тричленної структури правової норми, відповідючої логічній формулі (p&q)®s, див.: Колошин В. Логічна структура норми права: (деякі практичні аспекти) // Право України. - К., 1995. - № 7. - С. 45.

[30] Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в двух томах. Том II. - М.: Юр. лит., 1982. - С. 55.

[31] Там само. - С. 58, 60.

[32] Там само. - С. 57.

[33] Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. - С. 57.

[34] Общая теория советского права. - М., 1966. - С. 197.

[35] Засновником діалектичної логіки права, як відомо, є Гегель, який вперше свідомо застосував її закони і методи до аналізу права як логічної системи, що розвивається. Див.: Нерсесянц В.С. Философия права Гегеля. – М.: Юрист, 1998. – С. 51-52.

[36] Неновски Н. Право и ценности. - М.: Прогресс, 1987. - С. 50.

[37] Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. - С. 56.

[38] Иеринг Р. Юридическая техника. - СПб., 1905. - С. 10.

[39] Покровский И.А. История римского права. - С. 139.

[40] Аннерс Э. История европейского права. - Москва: Наука, 1994. - С. 81.

[41] Дождев Д.В. Римское частное право. - Москва, 1996. - С. 6-7.

[42] Томсинов В.А. Юриспруденция в древнем Риме (классический период) // Вестник Московского университета. - Сер.11. - Право. - 1995. - № 2. - С. 35.

[43] Див.: История римского права: Конспект. Сост. согласно требованиям прогр. Моск. ун-та 1912 г. с пер. формул и перечнем законов. М., 1912; Бартошек М. Римское право. Понятия. Термины. Определения. - Москва, 1989; Ставнюк В.В. Юридична латина. Основи граматики. Вибрані юридичні терміни, формули, сентенції. - К.: Аквілон-Прес, 1997.

[44] Див.: Giaro T. Prawda dogmatyczna i "ponadczasowosc" jurysprudencji rzymskiej // Czas. prawno-hist. - Poznan, 1988. - T. 40, z. 1. - S. 1-32.

[45] Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана. - Москва, 1956. - С. 68; див. також: Муромцев С.А. О консерватизме римской юриспруденции. - М.,1875.

[46] Иеринг Р. Дух римского права на различных ступенях его развития. Ч. 1. - С. 35-36.

[47] Аннерс Э. История европейского права. - С. 106.

[48] Див.: Лукич Р. Методология права. – М.: Прогресс, 1981. – С. 36.

[49] Иеринг Р. Юридическая техника. – СПб., 1905. – С. 6.

[50] Див.: Raz J. The inner logic of the law // Vernuft und Erfahrung im Rechtsdenken der Gegenwart. - B., 1986. - P. 101-117; Sajo A. Transformation inside the law // Vernuft und Erfahrung im Rechtsdenken der Gegenwart. - B., 1986. - P. 89-99; Tamayo R. The inner logic of law and legal hermeneutics // Vernuft und Erfahrung im Rechtsdenken der Gegenwart. - B., 1986. - P.119-123; Paychere F. La decouverte du sens en droit par la logique formelle // La decouverte du sens en droit. - Stuttgart, 1992. - P. 31-46.

[51] Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. - С. 308.

[52] Про труднощі логічної формалізації законодавства див.: Бабаев В.К. Формальная определенность и возможности формализации законодательства // Сов. гос. и право. -1978. - № 4. - С. 44-51; Коган В.М. К вопросу о формализации отрасли права // Вопросы кибернетики и право. - М.: 1967. - С. 101-113; Ольшанский А.Г. Проблемы формализации правовых норм // Сов. гос. и право. - 1974. - № 2; Чернобель Г.Т. Формализация норм права // Советское государство и право. - 1979. - № 4. - С. 29-36; Matsumoto H. A study on logical formalization of Hohfeld's fundamental legal concenptions for legal reasoning by intelligent computer systems // Biotechnologie, Ethik und Recht im wissenschaftlichen Zeitalter. - Stuttgart, 1991. - P. 166-172.

Дата добавления: 2015-05-22