Справедливість як основна правова цінність

Свобода як цінність право як форма свободи.

Свобода являється центр.проблемою філософ.права. Ідея свободи, на думку філософів (Ш. Монтеск'є, Г. Гегеля,), є багатозначною, породжує сплетіння безлічі непорозумінь. Правова свобода є формальним дозволом вчиняти певні дії, не побоюючись, чи відповідає цей дозвіл діяти реальній мож­ливості. Фактична свобода найчастіше розуміється як нічим не обмежене виявлення - «що хочу, те й роблю». Юридична свобода містить у своїй основі свободу вибору. При цьому свободою називається, по-перше, сам факт вибору, а по-друге - непередбачуваність того, що саме індивід вибере.

Свобода поділяється на: «внутрішня» свобода - це не схована, не підпільна свобода. Це реально виявлена свобода в сенсі звільнення людини усередині себе від кайданів власних стереотипів і внутрішніх страхів. «Зовнішня» свобода припускає пошук обмежених засобів і форм обмежень. Такими можуть виступати не тільки юридичні закони забороняючого характеру (як частина культури), а й сам факт співіснування безлічі індивідів з їхніми суспільними правами і свободами.

В юриспруденції філософська категорія ступеней свободи називається поколінням прав:

· Перше покоління прав - право на життя і власність майна.

· Друге покоління прав - соціально-економічні права - означає розвиток свободи людини в системі соціально-економічних і правових відносин під кутом зору соціальної та економічної справедливості.

· Третє покоління прав - право на мир, здорове довкілля та ін.

· Четверте покоління прав стосується перехідного стану між життям і смертю як фінальними цінностями людства (аборти та ін.).

У класичній європейській філософії поряд з обґрунтуванням свободи як властивості, форми світу (не розкладені на елементи) увага акцентувалася на двох головних пунктах:

1) розуміння свободи як пізнаної необхідності, як підстави мислення і пізнання, можливостей людини в щось вірити і бути;

2) визначення свободи як живого подиху (пульсації) саморозвитку людини в історії, що виступає як процес модифікації свободи.

Слово «справедливість» походить від слова «право» (правий, правда), а в латинській мові означає justita (справедливість) - від іjus (право). Справедливість виступала як міра, закон та принцип. Протилежністю справедливості виступає несправедливість, руйнування порядку.

Арістотель:,,Справедливість це середина між беззаконням і стражданнями від цього беззаконня”.

Зміст справедливості як реальності виступає в 3- х аспектах: 1) Міра помсти; 2)Міра потреби; 3) Правомірності оцінки.

З часів Аристотеля виділяють два види справедливості: 1) Розподільча справедливість як принцип означає розподіл загальних благ за гідністю, відповідно до пропорційного внеску і внеску того чи іншого члена суспільства. 2) Критерієм врівноважуючої справедливості є ариф­метична рівність. Сфера застосування цього принципу - цивільно-правові правочини, відшкодування збитків, покарання та ін. Принцип справедливості говорить: не всім те саме, а кожному своє (за гідністю), тому що для нерівних рівне стало б нерівним.

У сучасній філософській думці загальновизнані такі властивості справедливості:

1.Справедливість не буває однозначною. Пов'язана з різними суспільними відносинами (економічними, соціальними, політичними, моральними, правовими).

2.Співіснування людей на ґрунті взаємного визнання прав і свобод становить такий порядок їхнього співіснування, що може бути названий справедливим, або «справедливістю».

3. Справедливість є й мірою відносного достоїнства цінностей, мірою їхньої рівноваги та субординації.

4.Зміст справедливості як реальності полягає в трьох основних аспектах: мірі віддачі, мірі вимоги та правомірності оцінки.

Загальний принцип, який можна виявити, аналізуючи різні втілення ідеї справедливості, полягає в тому, що стосовно один одного люди мають право на певний відносний стан рівності або загальним і безумовним моментом усіх сучасних концепцій справедливості є ідея прав людини, тобто визнання однакового поводження з людьми і відмова від привілеїв та імунітетів, пов'язаних з національними і релігійними ознаками, або нерівності, відповідно, до якої розподіляються блага.

Дата добавления: 2015-05-22