Основні філософські концепції свідомості

А. Сент-Екзюпері).

ТЕМА 4. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ

1. Основні філософські концепції свідомості.

2. Походження свідомості, її соціально-практична суть і основні властивості.

3. Структура свідомості.

“Найважливіше ‒ це те, що невидимо”

Філосо́фія свідомості ‒ філософська дисципліна, предметом вивчення якої є природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності (тіла).

У XIX столітті Артур Шопенгауер назвав свідомість “загадкою”, натякаючи на те, що таємниця свідомості залишається темним місцем у всьому корпусі (сукупності) людського знання. У XX столітті філософія свідомості стає одним з найпопулярніших напрямів досліджень.

Проблематика філософії свідомості започаткована ще в античності. Платон та Аристотель є попередниками сучасних дуалістів, оскільки вважали, що розум існує як окрема від матерії онтологічна реальність. Біля джерел традиції монізму стоїть інший грецький філософ, Парменід, який стверджував, що буття та мислення єдині. Свідомість стає найважливішим об’єктом вивчення філософів у Новий час, в концепціях Декарта, Спінози, Локка та Юма. Сьогодні філософія свідомості розвивається в основному в рамках аналітичної філософії.

Питання про співвідношення свідомості і тіла, відоме також як психофізична проблема, нерідко вважається головною теоретичною проблемою філософії свідомості.

Свідомість є світом почуттів, думок, ідей, волі та інших духовних явищ, які складають особливу реальність і позначаються поняттями суб’єктивна реальність”, “сфера ідеального”.

За версією об’єктивного ідеалізму ідеальне (дух, розум, свідомість) може існувати об’єктивно, незалежно від людини. Людська ж свідомість тут розуміється як прояв, частка надлюдської духовної сутності: як продукт або інобуття “світового духу”, “світу ідей”, абсолютної ідеї, Божественного розуму, як характеристика космічного універсуму і т. ін.

Суб’єктивно-ідеалістичні системи свідомість людини трактують як замкнений внутрішній світ, як самодостатню реальність. Для представників такого підходу (Р. Декарт, Дж. Берклі, Д. Юм, Е. Гуссерль) суть свідомості потрібно шукати в самій свідомості, через дослідження її “зсередини”, через вивчення її структур і дії. Образ світу, яким він існує в людських уявленнях проголошується тут виключно проявом людської суб’єктивності (теза суб’єктивного ідеалізму ‒ “світ є моє уявлення”). Не свідомість є відображенням буття, а саме буття оголошується обумовленим специфікою структур свідомості.

Позиція гілозоїзму полягає в твердженні, що вся матерія мислить, свідомість є загальною властивістю матеріального світу. Це вчення приписує здатність відчуття і мислення всім формам матерії (як живій, так і неживій). З погляду гілозоїзму, вся матерія одушевлена або, принаймні, містить у собі зачатки мислення. Елементи гілозоїзму можна знайти, наприклад, у поглядах Аристотеля, Дж. Бруно, Б. Спінози.

Вульгарний матеріалізм ґрунтується на ототожненні свідомості з матеріальними процесами в мозку людини. Розуміння свідомості як суто матеріального феномена з’являється вже в античному атомізмі (на думку Демокрита, все в світі, у тому числі і людська душа, складається з атомів). Проте особливу популярність вульгарно-матеріалістична концепція свідомості отримала наприкінці XVIII ‒ на початку XIX століття з поширенням ідей дарвінізму. Найвідоміший вислів вульгарних матеріалістів ‒ “ мозок продукує думку, як печінка ‒ жовч ”.

Діалектичний матеріалізм виходить з концепції відображення, згідно з якої “свідомість ‒ це суб’єктивний образ об’єктивного світу”. За матеріалістичною концепцією, свідомість породжується всім розвитком матеріального світу, його еволюцією. Але виникає вона не шляхом стихійного розвитку матерії взагалі, а внаслідок розвитку такої особливої форми матеріальності, як людська практична діяльність, соціальна форма матерії. Сучасний матеріалізм, на відміну від релігійних і ідеалістичних концепцій, основи духовності вбачає саме в людському суспільстві, в особливостях соціально-практичного і культурно-історичного буття людини в світі.

Свідомість - це пов’язана з діяльністю мозку здатність людини відображати і відтворювати світ в ідеальній формі, здатність ціле­спрямовано, творчо, активно відображати дійсність і перетворювати її в своїх інтересах.

Дата добавления: 2015-05-22