Методичні поради 3 страница

7. Зрештою, останнім постулатом є визнання, що «боротьба за існування є законом життя. Всесвітньої правди нема... Життя ж признає її тому, хто викажеться більшою силою морально і фізично».

Отже, філософський зміст світогляду Д.Донцова позначається притаманним йому ірраціоналізмом, суперечливим поєднанням романтичного розуміння національного як аристократизму духу з біологізаторським ствердженням принципу «боротьби за існування». Волюнтаризм, крайній активізм, зрештою, національний голізм, тоталітаризм, - ось риси, що визначають позицію цього ідеолога інтегрального націоналізму.

Звичайно, у колі діячів української думки, що працюють над проблемами української національної ідеї в середині XX ст., позиція Д.Донцова – не єдина. Вона швидше позначає крайній, радикальний полюс різноманітних підходів, що реально обгрунтовувались у цей час. Досить близькою до поглядів Д.Донцова, з огляду на співзвучність філософських підстав, насамперед концепції волі й еліти, є історіософська концепція, яку обгрунтовує визначний історик, соціолог, політик і публіцист В'ячеслав Липинський. Обидва діячі української культури усвідомлювали принципову відмінність своїх позицій, що, грунтуючись на типологічно близьких загальнофілософських засадах, одержували у кожного з них істотно різне спрямування. Лідер консервативно-монархічного табору в колі української еміграції В.Липинський вирізняється й прагненням до широкого філософського обгрунтування своєї політичної доктрини.

Політична доктрина В.Липинського грунтується на переконанні, що «без власної Української Держави не може бути Української нації, а без Української Нації не може бути на Українській Землі громадського життя». Якщо побудова Української держави на Українській землі є метою, що забезпечує існування і розвиток української нації, то, обмірковуючи шляхи до її досягнення, він висновує: «... держави не може бути без завойування влади. Завойування влади не може бути без ідеалістичного пориву, який морально піддержує войовників в їх боротьбі за владу...Такого ідеалістичного пориву не може бути, коли серед місцевого громадянства нема сильної і високовартної інтелігенції. Бо тільки така інтелігенція може творити ідеологію, може морально піддержувати тих, що своєю матеріальною силою меча та продукції за здійснення цієї ідеології боряться».

Сказане зумовлює центральне місце, що відводиться в історіософській концепції В.Липинського категоріям «традиція», «аристократія», «нація». «Світогляд - значить спосіб думання». В.Липинський трактує «традицію» не як консервативний чинник, що забезпечує статику, нерухомість форм життя, а навпаки, як творчу, динамічну засаду історичного розвитку. Традиція - це доля, що потребує від людини творчості й праці, боротьби й руху в ім'я творення нового, виходячи й спираючись на усталене.

Той же динамізм притаманний розумінню «аристократії», якій відводиться вирішальне місце в історіософії В.Липинського. Основу нації, за В.Липинським, становить народ. «Народ був, єсть і завжди буде... Але разом з тим, – роз'яснює В.Липинський, - народ ніколи сам не править. І найлучше народові тоді, коли ним правлять добре». Цю функцію управління народом й реалізує аристократія як провідна верства. «Аристократією натомість зву я всяку правлячу і провідну в даній добі верству (те, що в західноєвропейській літературі називають тепер «елітою») без огляду на її походження». У творенні аристократії й здійсненні її зв'язку з народом вирішальна роль належить інтелігенції.

Своєрідне й розуміння В.Липинським «нації». Головним для визначення нації в його історіософії є поняття «Земля». «Нація для нас, – роз'яснює він, – це всі мешканці даної Землі і всі громадяне даної Держави. Тому дійсним Українцем є всякий, хто живе на Землі України і хто працює заради неї».

В основі акцентації ролі Землі лежить глибоке переконання В.Липинського, що та органічна спілка людей, яку називаємо нацією, не може виникнути без чуття любові до рідного краю як органічної цілісності. Для В.Липинського зв'язок людей із «Землею» утворює специфічний для даної нації спосіб психологічного життя, яким і живиться творча душа аристократії. Через «Землю» збуджується творча воля індивіду, який відіграє роль в історії. Називаючи цей пункт своєї історіософії «волюнтаризмом» і протиставляючи його пасивно-споглядальному «фаталізмові», В. Липинський водночас чітко визначає й межу людської волі. Цю межу визначає воля Божа.

Резюмуючи вище викладений матеріал зазначте, що українська філософія постає переважно явищем внутрішнім. І хоча українська філософія не набула світового визнання, проте вона мала цілу низку таких особливостей, що роблять її своєрідною унікальною та неповторною.

Перелік тем рефератів для виконання самостійної роботи студента

1. Філософія і міфологія

2. Філософія і релігія

3. Національне і загальнолюдське в філософії

4. Україна в контексті західного і східного типу цивілізації

5. Філософські ідеї Стародавнього Єгипте і Месопотамії

6. Неортодоксальні філософські школи Індії (джайнізм, чарвака-локаята)

7. Східна медицина і філософія.

8. Вплив міфології і релігії на формування філософії в Стародавній Греції

9. Натурфілософія досократівського періоду

10. Апорії Зенона

11. Етичний раціоналізм Сократа

12. Вчення про державу Платона

13. Етика Аристотеля

14. Порівняльна характеристика атомізму Демокріта і Епікура

15. Етичне вчення стоїків

16. Релігійні елементи у вченні неоплатонізму

17. Проблема людини у християнському віровченні

18. Східна і Західна патристика: порівняльна характеристика

19. Томізм (вчення Томи Аквінського)

20. Політичні погляди доби Відродження. Ідея громадянського суспільства

21. Значення ідей Протестантизму для епохи Відродження

22. Ідеї утопічного соціалізму

23. Роль Ф. Бекона у формуванні емпіричного методу експериментального природознавства.

24. Етичні погляди французьких просвітителів в ХVІІІ ст.

25. «Коперніканський переворот» І. Канта у філософії: його сутність та особливість.

26. Етичні погляди І.Канта.

27. Філософія мистецтва за Г.Гегелем.

28. «Релігія любові» Л.Фейєрбаха.

29. Психоаналіз З.Фрейда і медицина.

30. Екзистенціальна філософія А.Камю.

31. Структуралізм – методологія гуманітарного знання.

32. Феноменологія як напрям сучасної філософії.

33. Герменевтика – метод культурологічного аналізу.

34. Позитивізм. Постпозитивізм. Неопозитивізм.

35. Ідея надлюдини у філософії Ф.Ніцше.

36. Релігійний екзистенціалізм.

37. Українська філософія як вираз національного характеру українського народу

38. Філософсько-історична концепція києво-руського митрополита Іларіона (за твором «Слово по Закон і Благодать»)

39. Етичні ідеї у творі Володимира Мономаха “Повчання дітям”.

40. Суспільно-політична концепція С.Оріховського-Роксолана.

41. Григорій Сковорода – український Сократ.

42. Концепція українського національного характеру М.Костомарова (за твором «Дві руські народності»).

43. Антропоцентризм філософії Т.Шевченка.

44. Соціально-філософські ідеї М.Драгоманова.

45. І.Франко як філософ: національний характер його філософії.

46. Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.

47. Ідейні засади чинного націоналізму Д.Донцова.

48. Суспільно-політичні погляди В.Липинського.

49. Філософська концепція ноосфери В.Вернадського.

50. Розвиток української філософії ХХ століття у діаспорі (Д.Чижевський, І.Мірчук, М.Шлемкевич, О.Кульчицький та інші).

Перелік підсумкових питань для студентів.

1. Поняття філософія, її призначення.

2. Основні проблеми філософії. Основне питання філософії та специфіка розв’язання в історії філософії.

3. Поняття світогляду, його структура та історичні типи.

4. Філософія, наука, мистецтво, релігія та їх співвідношення.

5. Філософські школи стародавньої Індії.

6. Проблема “Схід-Захід” в сучасній філософії і культурології. Особливості східного і західного типів філософствування.

7. Соціальна філософія Конфуція.

8. Космогонізм ранньої грецької філософії.

9. Особливості античної філософії Греції та Риму, її основні філософські школи та напрями.

10. Філософія Мілетської школи (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен).

11. Проблема діалектики у філософії Геракліта.

12. Філософські погляди Піфагора на проблему буття, людину.

13. Атомістичне трактування буття за Демокрітом і його теорія пізнання.

14. Софісти: людина – міра всіх речей як вияв суб’єктивізму.

15. Етичний раціоналізм Сократа.

16. Проблема буття та пізнання у філософії Платона.

17. Вчення про буття і пізнання у філософії Аристотеля.

18. Епікуреїзм та його атомістичне вчення.

19. Скептицизм.

20. Стоїцизм

21. Неоплатонізм, вчення Плотіна.

22. Специфіка середньовічної схоластики.

23. Особливості середньовічної філософії. Патристика, апологетика.

24. Філософські погляди Августина Аврелія (Блаженного). Погляд на буття, людину.

25. Філософське вчення Томи Аквінського.

26. Полеміка реалізму і номіналізму.

27. Особливості філософії епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.

28. Натурфілософія епохи Відродження (М.Кузанський, Дж.Бруно, М.Коперник, Г.Галілей).

29. Реформаційно-релігійні ідеї.

30. Філософсько-соціальні ідеї (макіавелізм, утопізм)

31. Соціальні та культурно-наукові передумови формування філософії Нового часу, її особливості.

32. Філософські погляди Ф.Бекона, його місце в розробці концепції емпіризму та індуктивного методу пізнання.

33. Методологічні пошуки Р.Декарта.

34. Вчення про субстанцію. Сенсуалізм.

35. Проблема людини у філософії просвітництва (Ж.-Ж.Руссо, Вольтер).

36. Німецька класична філософія як особливий етап новоєвропейської філософії. Особливість німецької класичної філософії.

37. Філософське вчення І.Канта.

38. Гіпотеза «Канта-Лапласа» і її наукове значення.

39. Процес пізнання за І.Кантом.

40. Суб’єктивний ідеалізм Й.Фіхте.

41. Філософська система і метод Гегеля.

42. «Трансцендентальний ідеалізм» Ф.Шеллінга.

43. Матеріалістичний антропологізм Л.Фейєрбаха.

44. Відмінності класичної і некласичної філософії.

45. Основні напрями некласичної філософії, їх проблематика.

46. Ф.Ніцше і його «філософія життя».

47. Фрейдизм.

48. Філософія екзистенціалізму, розуміння нею сутності та існування людини

49. Марксистська теорія.

50. Позитивізм.

51. Філософська антропологія.

52. Основні риси української філософії.

53. Українська філософія доби Відродження.

54. Києво-Могилянська академія, її просвітницький характер.

55. Погляди і проблематика вчених Києво-Могилянської академії (І.Гізель, Ф.Прокопович).

56. «Філософія серця» Г.Сковороди.

57. Поняття «сродної праці» в філософії Г.Сковороди.

58. «Філософія серця» П.Юркевича.

59. Романтизм та національне відродження у філософських творах.

60. Філософія України ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст. (період романтизму). Проблематика цього періоду.

ЧАСТИНА 3:

«Основні філософські проблеми»

Орієнтовний тематичний план для студентів за кредитно-модульною системою навчання

№ п/п	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Семінарські	СРС
	Філософська онтологія: проблема буття
	Діалектика як вчення про розвиток. Основні категорії і закони діалектики
	Гносеологія – теорія пізнання
	Філософська антропологія
	Соціальна філософія
	Підсумковий модульний контроль
Разом
Всього

Орієнтовний тематичний план для студентів за заліково-екзаменаційною системою навчання

№ п/п	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Семінарські	СРС
	Філософська онтологія: проблема буття
	Діалектика як вчення про розвиток. Основні категорії і закони діалектики
	Гносеологія – теорія пізнання
	Філософська антропологія
	Соціальна філософія
Разом
Всього

Короткий зміст третьої частини

Дата добавления: 2015-05-22