Н. Підсумкова зміна резервів 3 страница. 2) Документарне (комерційне) інкасо – це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум

2) Документарне (комерційне) інкасо – це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум платежу експортеру. Тобто, це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів).

Таким чином, інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту.

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків. Переваги для експортера:

- більша надійність, ніж при розрахунках за допомогою переказу, оскільки до здійснення платежу чи акцепту товаросупровідні документи не видаються покупцеві;

- можливість безпечної доставки товаророзпорядних документів імпортеру;

- можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови імпортера від акцепту або платежу;

- можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем, поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих покупцем тратт.

Переваги для імпортера:

- здіснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження товарів;

- немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту

- отримання документального підтвердження відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до здійснення оплати;

- менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків.

Недоліки для експортера

- додаткові часові затрати на пересилання передбачених умовами акредитива документів;

- ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу у випадку погіршення кон’юнктури або фінансового стану платника.

30.Міжнародні тендери (торги): особливості проведення та функції тендерного комітету.

Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

– підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т.ч. тих, що споруджуються “під ключ”;

– виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;

– виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;

– постачання комплектного устаткування;

– імпортні закупівлі;

– проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;

– надання державних кредитів;

– розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;

– залучення експертів і консультантів;

Етапи: 1) Підготовка тендеру - Визначення організатора тендеру;Формування тендерного комітету;Розробка комплекту тендерної документації; Узгодження документів із замовником-імпортером; Підготовка та публікація оголошення при відкритих торгах; Запрошення визначених заздалегідь учасників при закритих торгах; Розповсюдження (продаж) тендерної документації. 2)Представлення пропозиції - Підготовка пропозиції оферентом: заповнення проформ; представлення пропозицій самостійно; Відправка документів у тендерних комітет до зазначеної дати; Внесення оферентом завдатку “надійності” 3)Вибір переможця - Відкриття конвертів: у присутності учасників торгу (голосний торг);без присутності учасників торгу (неголосний торг), Аналіз пропозицій за обраними критеріями та методикою; Вибір переможця. 4)Укладання формальної угоди; Офіційне підписання контракту.

Для проведення торгів замовники створюють тендерний комітет, до складу якого входять технічні спеціалісти (залежно від предмета торгу), комерційні фахівці та представники адміністрації. На підставі угоди із замовником тендерний комітет виконує такі функції:

– організує публікацію повідомлення про проведення тендеру або розсилає відповідні запрошення фірмам — потенційним експортерам;

– провадить збір замовлень на участь у передкваліфікаційних торгах;

– організує і провадить кваліфікаційний відбір учасників;

– організує розробку та розповсюдження тендерної документації серед можливих учасників торгів;

– здійснює реєстрацію та зберігання тендерних пропозицій, що надходять від фірм;

– організує розгляд і оцінку тендерних пропозицій та визначає переможця або приймає інше рішення за результатами торгів;

– готує і подає на затвердження замовнику рішення за результатами торгів та організує висвітлення в засобах масової інформації процесу торгів.

31.Місце України на світовому ринку товарів і послуг.

Структура й напрямки торгівлі окремих країн складаються під впливом зміни конкурентоспроможності їх товарів на світовому ринку. Світовій торгівлі властиві нерівномірність зростання як торгівлі окремих країн, так і всього світового товарообігу. Останнім часом світовий ринок усе більше стає сферою панування транснаціональних корпорацій, хоча слід зазначити, що ступінь монополізації світового ринку менше, ніж національних ринків.

Суттєвим фактором ступеня участі країн в міжнародній торгівлі є рівень розвитку їх економік внаслідок чого конкурентноздатність національних економік країн, що розвиваються, виявляєтьсяочевидно меншою в порівнянні з економіками розвинутих країн.

На сьогодні Україна поступово активізує участь на світовому товарному ринку. Географія країн-партнерів поступово збільшується разом з тим, структура експорту свідчить про незначну його диверсифікацію: частка металургійної, хімічної, нафтопереробної галузей і АПК становить 60%.

Щодо України, то за даними Світової організації торгівлі у 2007 р. вона мала 0,4 % світового товарного ринку, посідаючи в експорті 49 місце (49,2 млрд. дол. США) та 42 – в імпорті (60,7 млрд. дол. США). В цілому за останні 6 років обсяги експортних і імпортних поставок товарів з України збільшились.

Проте динамічне зростання обсягів експортно-імпортної діяльності супроводжується збільшенням від'ємного сальдо торговельного балансу України (2007 – 11,3 млрд., 2008 – 18,5 млрд. дол. США). Основу товарної структури експорту України традиційно складають сировинні товари, передусім, продукція металургії, хімічної промисловості, мінеральні продукти, а також продукти машинобудівного комплексу.

Основними ринками збуту вітчизняних товарів є країни СНД (36 % експорту) та Європейського Союзу (близько 30 % експорту), збільшуються також обсяги поставок в країни Азії та Африки.

За даними СОТ Україна входить до списку найбільших експортерів послуг (40 країн, що забезпечують постачання 90,3 % послуг), посідаючи в ньому 40 місце (2008 рік) з обсягом поставок 13,6 млрд. дол. США та 0,4 світового ринку. При цьому тільки 9 країн з 40 (Китай, Нідерланди, Швеція, Республіка Корея, Польща, Малайзія, Бразилія тощо) демонструють подібні та вищі щорічні темпи приросту експорту послуг. Проте Україна не входить в основний список найбільших імпортерів послуг, хоча споживає їх на 10,8 млрд. дол. США. На відміну від балансу товарної торгівлі, сальдо балансу торгівлі послугами є майже традиційно позитивним (у 2007 р. – 4,06, 2008 р. – 5,05 млрд. дол. США)

В структурі національного експорту на послуги припадає 27-29 %, однак в їх видовій структурі переважають транспортні (65,2 %) та «ділові, професійні та технічні» (13,1 %) послуги, решта мають незначну питому вагу: подорожі та фінансові послуги (по 4,2 %), послуги з ремонту – 3,7 %, послуги зв’язку та комп’ютерні – відповідно 2,8 та 2,3 %.

Основними регіонами експорту послуг є країни Європейського Союзу та СНД (близько 30 % припадає на кожен регіон), а в імпорті – беззаперечними лідерами є європейські країни – 58 %, на країни СНД припадає близько 16 %

Незважаючи на розвинуту в Україні промисловість, продукція останньої є конкурентоспроможною переважно на ринках СНД і ринках країн, що розвиваються.

Україна має значнусировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий товарний ринок

32.Напрями діяльності Міжнародної організації з міграції як органу міжнародного регулювання.

Міжнародна організація з міграції (МОМ) заснована в 1949-1951 р. в Брюсселі як міжнародна агенція у справах міграційного переселення переміщених осіб та біженців в Європі, а також для сприяння організованій міграції окремих осіб.

Основними завданнями, які вирішує ця організація, є:

1)управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням потреб країн еміграції та імміграції;

2)сприяння переміщенню кваліфікованих кадрів між державами;

3)організація міграції біженців та переміщених осіб, змушених залишити свою батьківщину. Діяльність МОМ здійснюється за принципом, згідно з яким гуманна і впорядкована міграція вигідна всім. Реалізується даний принцип шляхом надання послуг і рекомендацій урядам і мігрантам.

Статутна діяльність МОМ концентрується в 4 основних напрямках:

• гуманітарна допомога (включаючи екстрену допомогу);

• технічна допомога, зокрема сприяння розвитку національного потенціалу;

• соціальний та економічний розвиток через впорядкування міграційних процесів;

• організація та проведення досліджень та навчання.

Комплексні заходи щодо даних напрямів включають просування міжнародного законодавства в області міграції, обговорення і допомогу в розробці стратегії, захист прав мігрантів, здоров'я мігрантів, а також гендерну оцінку міграції.

Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 р., коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України в організації.

На сьогодні, МОМ в Україні виконує шість програм:

1.Протидія торгівлі людьми. Її діяльність спрямована на допомогу Уряду України та громадськості у зусиллях протидії торгівлі людьми, як всередині країни, так і за її межами.

2.Програма зміцнення потенціалу у сфері управління міграційними процесами.

3.Трудова міграція.

4.Прикордонне співробітництво/Седеркопінгський процес. Седеркопінгський процес був ініційований урядом Швеції, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) та МОМ у 2001 році з метою вирішення питань прикордонного співробітництва, які виникли з розширенням ЄС на схід та для сприяння діалогу з питань міграції та надання притулку. З 2004 року, цей процес зосереджується на обміні досвідом між державами – новими членами ЄС (Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина) та країнами на зовнішньому східному кордоні розширеного ЄС – Білоруссю, Молдовою та Україною.

5.Програма управління міграційними переміщеннями, розпочата у 1996 році та здійснюється у партнерстві із урядами США, Канадою, країн Європи, Нової Зеландії та Австралії з метою підготовки документів до та після проведення співбесід, проведення тренінгів з питань культурної орієнтації до виїзду, а також допомоги з організації переїзду для потенційних мігрантів.

6.Програма надання медичних міграційних послуг.

33.Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі: короткострокова та довгострокова перспективи.

В останні роки помітно пожвавились стосунки України з міждержавними економічними організаціями, орієнтованих, окрім інших завдань, на спостереження за світовим економічним розвитком. Провідною серед організацій у питаннях регулювання та сприяння розвитку міжнародної торгівлі є Світова організація торгівлі (СОТ).

16 травня 2008 року, набрав чинності ратифікований ВР 10 квітня п.р. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі і Україна стала повноправним 152-м членом цієї організації.

За експертними оцінками, вступ України до СОТ зумовить додаткове підвищення добробуту населення на 3% та підвищення динаміки зростання ВВП до 2 %.

Кумулятивний вплив для галузей національної економіки від вступу України до СОТ матиме позитивний характер.

З моменту вступу України у СОТ Україна отримає:

· режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з 151 країною світу, на які припадає понад 95% світової торгівлі;

· зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

· можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

· набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС;

· доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

· забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Очікується, що членство України в СОТ буде найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловостей. “Для цих галузей найбільше значення матимуть покращання доступу до ринку, а також реформа тарифів, і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів. Найбільше зростання експорту відбудеться в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії.

Покращення інвестиційного клімату призведе до зростання обсягу інвестицій та покращення їх структури. Як свідчить міжнародний досвід, сам по собі вступ країни до СОТ супроводжується збільшенням іноземних інвестицій.

Не менш важливими є позитивні економічні та соціальні наслідки від приєднання України до СОТ, а також впливи на довкілля.

Економічні наслідки можна приблизно визначити через зміну макроекономічних показників,таких як ВВП, індекс споживчих цін, заощадження та інвестиції, рівень безробіття. Коротко можна сказати, що ВВП України зростатиме через нарощення виробництва української продукції, викликане поліпшеним доступом до світового ринку. Уповільниться зростання споживчих цін, оскільки конкуренція з імпортною продукцією стимулювати українських виробників стримувати підвищення цін. Цінові коливання на внутрішньому ринку наближатимуться до рівня ЄС, де зростання індексу споживчих цін традиційно перебуває на рівні 2-2,5 %.

На безробіття приєднання до міжнародної торговельної системи матиме або незначний вплив, або ж він буде відсутнім. Соціальні наслідки залежать від економічних результатів, оскільки обсяг ресурсів, спрямованих на вирішення соціальних питань, залежить від національного доходу. очікується збільшення реальної заробітної плати населення та підвищення ефективності праці

Серед ризиків в міністерстві відмічають загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

У цілому приєднання України до СОТ відповідає її стратегічним інтересам. Тому український уряд повинен зробити все для того, аби оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ.

34.Обґрунтування вибору національної стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.

Роль держави у новій геополітичній ситуації має концентруватися на формуванні стратегій оборонного і наступального характеру. Мета оборонної стратегії полягає у тому, щоб протистояти негативному впливу процесів глобалізації, забезпечити цілісність держави та ефективний розвиток національної економіки, використовуючи для цього прогресивні форми світогосподарських зв'язків, а також досягнення світової системи господарювання і потенціал власної економіки.

Така стратегія має формуватися на принципах пріоритетності національних інтересів у визначенні ступеня відкритості нашої економіки, розумного протекціонізму стосовно підтримки вітчизняних товаровиробників. Тільки держава як єдиний політичний і правовий об'єкт, який володіє всім спектром владних повноважень, повинна формувати стратегію захисту внутрішніх ринків за умов наростання впливу глобалізації, забезпечувати конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг на міжнародних ринках. За відкритості національної економіки держава повинна контролювати рух капіталів, сприяти тому, щоб інвестиції осідали в країні і використовувалися для її розвитку, стримувати багатих громадян у їхньому бажанні вивозити капітали за кордон і там платити податки за вигідніших умов. Останній аспект особливо актуальний для України, оскільки на сьогодні з держави вивозиться більше фінансових ресурсів, ніж надходить. Щоб розв'язати проблему, потрібно насамперед вдосконалити податкову систему, сформувати законодавчу базу, яка гарантуватиме збереження і повернення інвесторам капіталів, вкладених ними у розвиток української економіки. Наступальна стратегія в економічній політиці держави повинна мати довгостроковий характер, враховувати глобальні зміни, які відбуваються у світовій системі господарювання, сприяти інтеграції національної економіки у світовий економічний простір. При цьому важливо розраховувати на власні можливості. Участь зарубіжних партнерів у вітчизняній економіці має бути лише одним із компонентів економічної стратегії держави. З цих позицій функції держави повинні якісно змінюватися в напрямі поглиблення аналізу і оцінки потоків інформації, які характеризують реальні зміни у світогосподарських зв'язках та їхній вплив на розвиток національної економіки. Нові інформаційні технології дають можливість швидко і якісно формувати потоки економічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Разом з тим зростає небезпека того, що на державний рівень може надходити недостовірна, свідомо сфальсифікована інформація. Або навпаки — за межі країни може потрапляти інформація, яка розкриває політичні, економічні, фінансові та інші таємниці держави. Ці питання набувають особливої актуальності для України і потребують прийняття нових законодавчих актів, які не тільки регламентуватимуть вимоги до інформаційного забезпечення управлінських процесів на всіх рівнях, а й посилюватимуть відповідальність за шкоду, завдану інтересам держави. Оскільки сьогодні жодна держава світу не може абстрагуватись від впливу процесів глобалізації, економічна політика має дедалі більше орієнтуватися на ті зміни, які відбуваються у світовій системі господарювання, адаптуватися до зовнішньоекономічної ситуації за максимального забезпечення власної незалежності, цілісності та суверенності.

Дата добавления: 2015-05-22