Характеристика головних хімічних регіонів світу

Українська діаспора

Під українською діаспорою розуміють усіх українців поза політичними кордонами України, які відчувають духовний зв'язок з Україною. Передумовою виникнення такого явища є міграція українців через економічні негаразди і політичні причини. Нова еміграційна хвиля в 90_х роках ХХ – на початку ХХІ ст. поповнила українську діаспору в багатьох країнах світу, передусім Європи, Північної Америки, Азії. Нині за кордоном проживає загалом понад 11,3 млн українців. Понад половину з них мешкає у країнах СНД. При цьому левова частка припадає на Росію, де нині постійно проживає 4 млн 400 тис. українців. Чимало українських емігрантів (1 млн 278 тис.) оселилися в різних західноєвропейських країнах. Найчисленніша українська діаспора утворилась у Польщі удвічі менша вона в Румунії, третє місце за її чисельністю посідає Словаччина. У багатьох інших європейських країнах українська діаспора помітно менша. Америка є давно освоєною українськими емігрантами частиною світу. Нині їх тут 2 млн 598,5 тис. Лідером за чисельністю української діаспори є США. Утім не набагато їм поступається інша відома країна української міграції – Канада. Тут, переважно на півдні, у більш близьких для себе природних умовах, нині проживає понад мільйон українців. Українська діаспора Австралії (35 тис.) наймолодша. Вони оселилися на сході і півдні новообраної країни. Ще 0,5 тис. «наших» знайшли нову батьківщину в Новій Зеландії. Нарешті, 35 тис. колишніх наших співвітчизників загубилися на теренах велетенської Азії та сповненої екзотики Африки. З незалежністю України, українці переселяються в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в Україні.

І. Західна Європа – 2/5 всієї продукції (орієнтація на експортну сировину) світового хімічного комплексу, „тонка” хімія, фармацевтична, парфумерія, фототовари, хімія побутового призначення, виробництво полімерів.

З цього району основні виробники Франція – 5% і Німеччина – 10%.

Найбільші центри нафтохімії – „Техас – Європа” (Роттердам – Антверпен), Гавр – Марсель, Південна Італія (Сицилія – Сардинія – Південь Апеннін), Шотландія.

ІІ. Північна Америка – ¼ світового виробництва (газо хімія, нафтохімія, мінеральні добрива)

США – 20% - узбережжя Мексиканської затоки (Хьюстон), Канада--внічний Схід (Нью-Йорк), Захід В Онтаріо, Квебеку, Альберті – 93% всіх підприємств країни

ІІІ. Східна та Південно-Східна Азія – 1/10 світового виробництва

Японія (1/6 світового виробництва) – нафтохімія на привізній сировині – Тихоокеанський промисловий пояс

Китай – основна хімія (мінеральні добрива), виробництво смол, пластмас, хімволокон

НІК – синтетичні продукти та напівфабрикати

ІV. Країни СНД – багатогалузева спеціалізація

Росія – 4% основна хімія, нафтохімія, хімія полімерних матеріалів Уральський, Центральний

Також Білорусь, Казахстан

V. Зона Перської затоки – Майже 7% світового виробництва, експорт напівфабрикатів органічного синтезу, мінеральних добрив (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Іран).

1. Місце Карпатського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.

Площа – 56,6 тис.км.кв(9,4%), Насел. – 6,4млн.ос(12,7%).

Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з вісьмох взаємопов'язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічної індустрії, лісовиробничого,індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці. За інтегральним природно-ресурсним потенціалом (22% загальноукраїнського показника) район поступається тільки Донецько-Придніпровському.

Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Традиційними галузями є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Провідна галузь комплексу — електроенергетика. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі,яке видобувають у Львівсько-волинському районі. Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енергосистемі "Мир". Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Червонограді,Львові).

Територіальна структура комплексу представлена Прикарпатським нафтогазоенергетичним, Львівсько-волинським вугільно-енергетичним районами і рядом енергетичних центрів. Машинобудівний комплекс орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова і зосереджений переважно в обласних центрах. Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК: агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія), індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництві меблів. Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою різноманітністю; це район зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м’яса (27%).

ПРОБЛЕМИ:

У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування та індустріальна інфраструктура комплексу.

Передкарпатський реґіон, а також Рівненський промвузол знаходяться в зоні екологічної напруги, це проблема, яка мусить бути негайно вирішена за рахунок, зокрема, галузевого перепрофілювання.

Зовсім не розвинена рибна промисловість.

Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.

Екологічне напруження зумовлено розміщенням у цих регіонах потужних хімічних та нафтохімічних виробництв

1. Регіональні особливості урбанізаційного процесу в світі.

Урбаніза́ція — процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн.

- швидкі темпи зростання кількості міського населення.

- концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв'язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста звичайно повніше задовольняють духовні запити людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації.

-«розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення — від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій — компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 72 %, а в країнах, що розвиваються,— 32 %. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців.

До найбільш урбанізованих країн, де міське населення становить понад 4/5 жителів, належить Великобританія, ФРН, Швеція, Ісландія, Австралія, Уругвай, Кувейт, Ізраїль, Японія. Найактивніше зростає населення великих міст (понад 100 тис. чоловік), дуже великих (понад 500 тис. чоловік) та міст-мільйонерів.

1. Особливості розміщення і оцінки мінеральних ресурсів у світі, ресурсозабезпеченість головних світових регіонів.

Мінеральні ресурси поділяються на паливні, рудні, нерудні металургійні (флюси, вогнетриви), гірничо-хімічні, технічні, будівельні, гідротермальні (прісні і мінеральні природні води). Мінеральних ресурсів нараховується понад 250 видів. В середньому за рік добувають 8-10 млрд. т корисних копалин.

З паливних ресурсів (вугілля, нафта, газ, уран, горючі сланці, торф) головні — кам'яне і буре вугілля, нафта, природний газ.

Відомо понад 3,6 тис. вугільних басейнів і родовищ у 75 країнах світу з розвіданими запасами (60% припадає на кам'яне, 40% — на буре вугілля). Більша частина вугілля (90%) знаходиться у Північній півкулі. Найбільш багаті на вугілля Азія, Північна Америка і Європа. Головна частина цих запасів сконцентрована в Аппалачському (США), Рурському (Німеччина), Сілезькому (Польща), Кузнецькому, Кансько-Ачинському, Тунгуському (Росія), Фушунському (Китай) басейнах. У Південній півкулі значні запаси вугілля є у Південній Африці та Австралії.

Нафтогазоносних басейнів розвідано понад 600, розробляється — 450. Розвідані запаси нафти складають 150 млрд т, природного газу — 135 трлн м3. Особливе значення мають родовища нафти і газу з величезними запасами — таких у світі близько 50. Більше половини з них знаходиться в країнах Близького і Середнього Сходу (Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Іран, ОАБ), у Латинській Америці (Венесуела, Мексика). Значні запаси є в Росії, США, Китаї, Лівії, Норвегії.

Потенційні ресурси урану оцінюють у 10 млн т. У першу десятку країн добувачів і експортерів урану входять Австралія, ПАР, Нігерія, Бразилія та ін.

Рудні корисні копалини репрезентовані рудами чорних і кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів. Запаси залізних і марганцевих руд зосереджені головним чином у Росії, Україні, США, Канаді, Бразилії, Австралії та ін.

Майже половина запасів міді приурочена до Тихоокеанського узбережжя обох Америк (Канада, США, Мексика, Перу, Чілі). Значні вони в країнах «мідного поясу» Африки (Замбія і Конго), а також в Австралії, Казахстані, Росії, Польщі. Великі запаси алюмінієвої сировини зосереджені в Австралії, Гвінеї, на Ямайці, у Бразилії та ін.

Поліметалічні руди свинцю і цинку сконцентровані в Австралії і Північній Америці, хоча в невеликих кількостях зустрічаються в багатьох країнах. Унікальні запаси нікелю на острові Нова Каледонія, є вони в Канаді, Росії, Австралії. Олово і вольфрам приурочені до двох металогенічних поясів — Тихоокеанського, що простирається з півночі Якутії до Яви, і Андського (Болівія, Перу). За запасами і видобутком золота і платини виділяється ПАР, значні ресурси є в Росії, США, Канаді та ін.

Нерудна гірнича-хімічна сировина — апатити, нефеліни, кам'яна і калійна солі, сірка, барій, фосфорити. Основою для виготовлення мінеральних добрив є калійні солі (сильвін і карналіт), фосфати (апатити, фосфорити) і азот, одержуваний з повітря. Значні родовища калійних солей є в США і Канаді, у Німеччині, Росії, Білорусі. Апатити є на півостровах Лабрадор (Канада) і Кольському (Росія). Величезні запаси фосфоритів осадового походження сконцентровані у Західній Африці (Марокко), на Аравійському півострові, у США (Флоріда).

Широко використовуються галіт (кухонна сіль) і сірка. Запаси солі практично невичерпні. Вона добувається більш ніж у ста країнах світу, але найбільше її використовують у розвинених країнах для виробництва соди і хлору. Розвідані родовища самородної сірки широко розробляються в США, Мексиці, Польщі, Україні й Іраку.

Найбільші обсяги видобутку припадають на будівельні матеріали (будівельний камінь, вапняк, гіпс, глина, пісок та ін.). Вони поширені всюди. Запаси дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів мають Індія, Росія, Шрі-Ланка, Канада та ін.

Особливий інтерес серед технічних ресурсів (алмаз, азбест, тальк, каолін, графіт) викликають алмази. Значні алмазоносні провінції розташовані на півдні Африки (ПАР, Конго, Ботсвана, Намібія) і в Якутії.

1. Місце Придніпровського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.

Донецько-Придніпровський район — індустріальне серце України. Його частка у виробництві промислової продукції країни становить майже 53%. На нього припадає майже 90% видобутку кам'яного вугілля, переважна частина видобутку залізної й 100% марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну й виготовлення прокату. Район дає значну частину металомісткого устаткування, в першу чергу, металургійного й гірничошахтного; тут виробляють автомобілі, локомотиви, верстати. Важка промисловість визначає профіль економіки району.

Площа – 59,1тис.км.кв(9,8%), Насел. – 5,8млн.ос(11,5%).

Економічне обличчя району сформувала важка індустрія, насамперед, гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, основна хімія, металомістке машинобудування. Разом з цим значний внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу. Паливно-енергетичний комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення промисловості, транспорту й інших галузей. Завдяки покладам вугілля й гідроенергетичним ресурсам саме у цьому районі вперше в Україні почали зосереджуватися енергомісткі види виробництва — кольорова металургія, органічний синтез та деякі інші. Донецький басейн містить майже всі види кам'яного вугілля — від антрацитів до коксівних.

Балансові запаси кам'яного вугілля Донбасу становлять 49 млрд т. За запасами й видобутком коксівного вугілля Донбас має світове значення.

Придніпровський мезорайон — лідер металургійної промисловості України.

Дата добавления: 2015-05-22