Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах

Багатий позитивний досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі іноземні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у Збройних силах США, де ця проблема протягом XX ст. вважається пріоритетною державною справою і ґрунтується на наукових засадах.

Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, що мала 17 комітетів, головним завданням якої було залучення цивільних психологів до вирішення проблем військової психології. У військах працювали спеціальні психологічні лабораторії. Протягом 1917-1918 pp. ними було обстежено 2 млн. осіб. У 1918 р. була створена «Моральна служба».

Під час Другої світової війни були створені секції прикладної психоло­гії при Національній раді оборони США (близько 1000 психологів). Вони здійснили понад 500 різних військово-психологічних досліджень. Результати цієї роботи узагальнені в книзі Брея «Психологія і військова майстерність» (1948).

Здійсненням психологічних досліджень і впровадженням їх результатів у життєдіяльність військ займалися лабораторії при навчальних центрах і відповідні відділи при командуваннях видів військ (у них працювало понад 900 військових і і 300 мобілізованих цивільних психологів). Протягом 1942-1943 pp. вони здійснили психологічне обстеження понад 7 млн. осіб.

«Моральна служба» у 1941 р. була реорганізована в Управління інформації та освіти Міністерства оборони. їх робота узагальнена у чотирьох -томній роботі «Американський солдат» (1949). Після Другої світової війни ці організації були розформовані. Однак під час війни в Кореї відразу було створено Управління психологічної війни (1951).

З 1952 р. почали створювати спеціальні «Мозкові центри» з підготовки кадрів для науково-дослідних установ і спеціальних лабораторій. Це — Ґуверівський інститут з проблем війни і революції у Пало-Альто, Центр стра­тегічних і міжнародних досліджень при Джорджтаунському університеті, які займалися проблемами психологічного протиборства, здійснювали дослідження компонентів психологічної зброї, випробовували різні прийоми психічного впливу на людей.

З часом кількість подібних установ збільшилась.

Російський психолог професор О.Г. Асмолов вважав, що на 1991 р. на потреби армії США працювало приблизно 80 000 психологів (а в СРСР на 1991 р. їх було всього 12 000).

На 1986 р. 146 установ займалися військово-психологічними проблема­ми. Серед них: Управління з вивчення людських можливостей (Александрія); Центр досліджень соціальних систем (Санта-Моніка, 11 наукових від­ділів); Науково-дослідний інститут армії США (Форт Нокс, 250 спеціаліс­тів); Управління дослідження особового складу Збройних сил (275 спеціалі­стів); Центр із вивчення психології іноземних держав (Бруклін); Служба прикладних психологічних досліджень; Школа психологічної війни (Форт Бра­ге); Психологічна служба Агенції національної безпеки; Центр вивчення людських ресурсів ВІ7С; Центр вивчення та розвитку особового складу і лабораторія біодинаміки ВМС; Науково-дослідний інститут поведінки та соціальних наук тощо.

Досить ефективною в США є система управління психологічним забезпеченням.

В операціях США на Гренаді, в Панамі, при ліквідації військової хунти на Гаїті, під час війни у Перській затоці психологічними та пропагандивними заходами керували безпосередньо Президент США та його адміністрація, у заходах брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації. Наприклад, під час війни в Перській затоці з метою забезпечення ефективності заходів психологічного забезпечення Головнокомандувач коаліційними силами генерал Норман Шварцкопф звернувся до Президента США Джорд­жа Буша з проханням про організацію психологічних операцій на всіх рівнях. На основі цього прохання Буш підписав три таємні директиви, які визначали порядок ведення психологічної війни у зоні Перської затоки.

В апараті Міністерства армії (суходільних військ) США в службі зв’язків із громадськістю залучено близько 6 000 осіб, у службі роботи з особовим складом— понад 5 000 працівників, служба капеланів складає 3 500 священиків. При штабі армійського корпусу діє відділ суспільних стосунків (20 штатних одиниць), відділ роботи з особовим складом (25 штатних одиниць), відділ капеланів (30 штатних одиниць). Подібні структури існують до штабу батальйону включно. У кожному виді збройних сил США розгорнуті психологічні служби, де зайнято близько 8 000 дипломованих військових і цивільних спеціалістів (психологів І соціологів).

Ефективність дій цих установ було продемонстровано в ході психологічного забезпечення діяльності військ міжнародної коаліції під час підготовки та здійснення операції «Буря в пустелі» проти Іраку.

Цей досвід свідчить про її дуже ретельну і чітку організацію. Міністерство оборони США поставило завдання відповідним службам щодо підготовки якісної інформації про необхідність захисту національної безпеки США і підтримки воєнних дій проти Іраку, і таке завдання було виконане. Світова співдружність практично була переконана у необхідності здійснення операції. В ЗМІ не з'явилось жодної негативної публікації, яка могла б підірвати престиж армії, моральний дух військовослужбовців, сприяти поширенню чуток у суспільстві.

Під час здійснення операції «Буря в пустелі» підрозділи «психологічних операцій» активно застосовували такі засоби психологічного впливу і пригнічення супротивника, як широке введення супротивника в оману, дезінформація в ЗМІ, психологічна обробка населення і військовослужбовців Іраку. З початку бойових дій проти Іраку почалось активне знешкодження, порушення, придушення і захоплення пунктів управління, збору, обробки та розподілу інформації Іраку, були здійснені масштабні заходи щодо дезінформації та морально-психологічного впливу на керівництво держави, збройні сили та інші силові структури. Для порушення інформаційних систем управління військами та зброєю були застосовані засоби РЕБ, інформаційні віруси тощо. Комплексне застосування новітніх засобів боротьби, 38-денне електронно-вогньове придушення та нищівні дії авіації обеззброїли супротивника, викликали масовий психогенний шок військовослужбовців Іраку, почуття приреченості, знесилення, пригнічення, безглуздя опору.

Про уважне ставлення командування багатонаціональних сил у Перській затоці до морально-психічного стану супротивника свідчить тс, що дату початку наступу в штабі генерала Шварцкопфа було затверджено лише після того, як кількість деморалізованих військовослужбовців армії Іраку була визначена психологами США в межах 30-60 %. Після бойових дій з’ясувалося, що практично всі військові частини Іраку, у тому числі й елітна гвардія, були небоєздатними, а масштаб здачі військовослужбовців Іраку в полон перевищив усі очікувані прогнози експертів США. Не допомогли ані покора солдатів Садаму Хусейнові, ані їхній фанатизм.

З метою деморалізації військ супротивника за перші три тижні бойових дій підрозділи психологічних операцій коаліції скинули за допомогою авіації на позиції іракських військ 15 млн. листівок. Листівки були прості за змістом і лаконічні. Текстова частина містила прості пропозиції зрозумілою мовою. Частина листівок готувалась у вигляді ілюстрацій, 25-динарних банкнот, листівок-перепусток для здачі в полон. Серед усіх засобів психологічного впливу на війська Іраку листівки мали найбільший ефект. За своїми технічними якостями вони не зазнавали шкоди ані від вологи, ані від сонця. Для підсилення деморалізації іракської армії на позиції військ Іраку було скинуто 150 тис. радіоприймачів з частотами, фіксованими на прослуховування радіостанції «Голос Америки». Для підсилення психологічного впливу були встановлені ретрансляційні установки для програм «Голосу Америки».

У складі підрозділів психологічних операцій перебували експерти зі знанням арабської мови, традицій, звичаїв, національно-психічних особливостей населення Іраку, які брали участь у підготовці звукопрограм, програм радіомовлення, телебачення, виготовленні листівок та інших заходів психологічної боротьби.

На перебіг бойових дій та їх кінцевий результат мають значний вплив багато факторів, і серед них безпосередньо військовий, тобто готовність військ до виконання бойових завдань. Відсутність такої готовності іракських військ можна проілюструвати таким прикладом. Рішення С. Ху­сейна застосувати хімічну зброю призвело до паніки, тому що 100 % солдат резерву і 20 % солдатів гвардії не мали засобів захисту від ЗМУ.

Значний Інтерес становить досвід психологічного впливу коаліцій
них сил на власні війська і населення. Досвід війни в Перській затоці
показав, що необхідно враховувати морально-психологічний фактор у
лавах власних військ.

Для формування та нарощування високого морального духу особового складу командування коаліційних сил застосувало комплекс форм і методів впливу на особовий склад.

ЗМІ створили навколо воїнів справжній ореол героїв. Вони переконували солдатів, що «Бог, держава та родина» спрямовують їх на цей шлях —шлях перемоги. Загальний осуд було зроблено щодо окремих воїнів — дезертирів і відмовників. Всіляко пропагувалися патріотичні листи, надавалась моральна підтримка з родин воїнів. Було створено «міст допомоги», через який особовому складу надсилалися поштові пакунки, поздоровлення, дозволялись телефонні розмови. На адресу солдатів надходили присвячені їм вірші, пісні, звернення ветеранів. Для підвищення морального духу особового складу активно застосовувалися зустрічі солдатів і офіцерів з відомими державними діячами, сенаторами, колишніми президентами, науковцями, політиками, відомими артистами і творчими колективами тощо.

Велика увага приділялася родинам військовослужбовців міжнаціональних сил: було створено спеціальні центри, які активно фінансувалися для надання підтримки родинам. Пропагандивна робота спрямовувалась на розвиток оптимізму особового складу, укріплення віри у могутність своєї зброї, формування почуття професійної та морально-психологічної переваги над супротивником.

Значна увага приділялась підвищенню морального духу засобами правового виховання, зміцненню законності та правопорядку, заборонам та репресивним заходам. Наприклад, з метою зберігання дисципліни та бойового духу у військах фактично були заборонені алкогольні напої, куріння, наркотики та зв'язки з жінками. Стримувальним фактором був указ стосовно кримінальної відповідальності щодо відмови воювати у Перській затоці. Це каралося позбавленням волі терміном до 5 років, калічення кінцівок каралося терміном до 8 років ув'язнення, зберігання наркотиків —до 6 років, викрадання наркотичних речовин або ліків Із шпиталю — до 10 років.

Впровадження заходів морального та матеріального заохочення, застосування жорстких репресивних заходів допомогло створити і підтримувати у військах коаліції з початку і до кінця операції атмосферу високої боєготовності, військової дисципліни та правопорядку. Під час проведення операцій у військах США 2 506 військовослужбовців були покарані у дисциплінарному порядку або притягнуті до суду. Це вдвічі нижче рівня правопорушень мирного часу.

Значний інтерес має практика психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій у військах коаліції. Було враховано багатий досвід попередніх війн і конфліктів.

Досвід бойових дій у Лівані показав, що 50 % військовослужбовців армії США після закінчення конфлікту отримали важкі бойові психічні розлади. Після війни у В'єтнамі США були змушені створити 196 центрів надання психічної допомоги ветеранам цієї війни. За допомогою в центр звернулося 4 млн. військовослужбовців і членів їхніх родин.

Зрахувався досвід бойових дій Ізраїлю у Лівані, який показав впливовість на рівень бонових психічних втрат такого важливого фактора, яким є інтенсивність бойових дій. У боях і з низькою, і з високою інтенсивністю найстійкішими до психічних порушень і розладів були військовослужбовці з бойовим досвідом (відповідно 37 % і 51 % з них потерпіли від бойового психічного стресу). Найменшу стійкість мали ветерани, які раніше отримали такі пошкодження (57-70 %), а також новачки (40-72 %).

Під час інтенсивних бойових дій, згідно з досвідом США та Ізраїлю, у перші 30 діб боїв один випадок нервового зриву припадає на кожен із 4 випадків бойових втрат. Після 30-денних високоінтенсивних бойових дій бойові психічні втрати можуть перевищити бойові втрати. Після 60-денних бойових дій не виключена втрата боєздатності більшої частини особового складу.

Під час підготовки до бойових дій у Перській затоці командування врахувало такі негативні чинники, які можуть спричинити зниження мораль­но-психологічної готовності військ до виконання бойових завдань, як невпевнене керівництво, можливі втрати командирів, стурбованість чутками, незадовільна згуртованість підрозділів і частин, почуття особистої слабкості. Солдати і сержанти кадрового складу військ коаліції у Перській затоці мали великий досвід служби. Середній вік їхньої військової служби на своїх посадах був 10 років. Командири рот у середньому командували своїми підрозділами 12 років, командири батальйонів — 10 років.

Активно втілювалась у життя програма бойової злагодженості, яка виконувалась протягом 6 місяців із врахуванням особливостей місцевості. З метою підвищення готовності бойової техніки і озброєння до бойових дій в умовах пустелі та високих температур було організовано їх модернізацію згідно з замовленнями командирів частіш. Був поставлений надійний заслін перед інформацією, що мала панічний і деморалізувальний вилив на сили коаліції. Особливо ускладнювали та заважали моральному згуртуванню військ труднощі бою у пустелі, підготовка поховальних команд військовослужбовців, мусування випадків невдалих бомбардувань, фактів потрапляння у полон, загибелі воїнів. У зв'язку з цим така інформація була рішуче заборонена. З метою підтримання життєвого тонусу особового складу до

активної та напруженої роботи були підключені інформаційні та соціологічні служби Пентагону. Широко застосовувалися різні радіо- і телестанції. Для якісного прийому радіопередач серед солдатів і офіцерів військ коаліції було розповсюджено тисячі міні-радіоприймачів. До складу військ було залучено тисячі досвідчених психіатрів і психологів, які спільно зі штатними психологами військових частин і підрозділів займались проблемами запобігання негативних стрес-факторів. Під час індивідуальних і колективних заходів вони прищеплювали військовослужбовцям почуття самоконтролю, холоднокровності та інші якості, які необхідні для збереження дисципліни, боєздатності в момент першого зіткнення з супротивником.

Поряд із індивідуальною психологічною підготовкою командування активно впроваджувало заходи впливу на колективні настрої, думки, звички, взаємовідповідальність, які мають вплив на хід і результат сучасного бою. Всіляко підтримувалось надання взаємодопомоги під час навчань і тренувань, взаємопідтримка тощо. З цією метою формувався позитивний морально-психологічний клімат у військових частинах, підрозділах, екіпажах, обслугах, що допомагало військовослужбовцям правильно сприймати умови обстановки, створювало атмосферу психологічного піднесення, допомагало виконанню бойових завдань, формувало морально-психологічну перевагу над супротивником.

Запобіганню страху перед невідомими бойовими діями командування військ коаліції в Перській затоці протиставило конкретні знання та активне тренування. Наприклад, під час тренувань щодо захисту від хімічної зброї сержанти супроводжували заняття словами: «Якщо ти не встиг одягнути захисний костюм, вважай себе за померлого». Групи офіцерів хімічних військ армії США, виступаючи перед особовим складом, постійно навіювали воїнам думку про те, що вони мають прекрасний захист від ЗМУ і що під час ураження отруйною речовиною військові лікарі їх врятують, а загинути можуть лише із 20 військовослужбовців.

Узагальнюючи досвід організації та проведення заходів психологічного забезпечення військовослужбовців держав коаліції до бойових дій проти армії Іраку, можна визначити основні напрями цієї діяльності:

— формування усвідомлення особовим складом морально-психологічної та соціально-політичної обстановки та її особливостей, з'ясування морально-психологічних і соціально-політичних особливостей бойових завдань;

—здійснення заходів соціально-психологічної та психофізіологічної адаптації всіх категорій особового складу до ведення бойових дій;

—вивчення та оцінювання морально-психічного стану своїх
військ, планування і здійснення на цій основі заходів психологічного забезпечення особового складу для виконання конкретних бойових завдань;

—постійне вивчення та оцінювання морально-психічного стану військ супротивника, виявлення його міцних і слабких

сторін та обґрунтування на цій основі дієвих заходів його послаблення;

—морально-психологічна оцінка оперативно-тактичної обстановки під час бойових дій, визначення та впровадження в
життя заходів корекції морально-психологічного впливу з
метою активізації духовних, психічних і психофізіологічних потенціалів воїнів;

—профілактика і запобігання можливих негативних психічних явищ у бойовій обстановці, насамперед — страху і паніки;

—визначення та оцінка психічних втрат під час бойових дій,
врахування їх під час морально-психологічної підготовки
особового складу;

—організація та підтримка тісної взаємодії з розвідкою, контррозвідкою та іншими структурами з метою обміну інформацією, надання допомоги військам у вирішенні проблем,
застосування місцевої бази радіомовлення та телебачення;

— формування потенційної стійкості особового складу можливому Інформаційно-психологічному впливу супротивника.

Отже, узагальнюючи досвід використання психології у військовій справі та психологічного забезпечення Збройних сил США в сучасних воєнних І збройних конфліктах, можна визначити такі провідні проблеми військової психології у США:

—вивчення особистості військовослужбовця та оптимальних
психологічних умов її діяльності;

—дослідження малих груп і вивчення соціально-психологічних умов їх ефективного функціонування;

—вивчення психології великих груп людей, наприклад армій
різних держав, населення та психологічних способів впливу на них;

—психологічне забезпечення війн і бойових дій, психологічна підготовка особового складу;

—вдосконалення прийомів і способів ведення психологічної
війни і психологічних операцій;

— вивчення військових спеціальностей;

— професійно-психологічний відбір;

— психологія управління;

— військово-інженерна психологія;

— психологічні аспекти бойової підготовки військ;

— наукові військово-психологічні дослідження і підготовка
кадрів;

—військово-медична психологія, проблеми реабілітації поранених, військовополонених І всіх учасників бойових дій;

—психологія релігії;

—військова зоопсихологія;

—вивчення аномальних психічних явищ із метою їх використання у військовій справі.

З чим пов'язане таке ставлення американських урядових структур до психології? Напевно, з тим, що війна — це, в першу чергу, соціально-психологічне явище.

За даними швейцарського вченого Жан-Жака Бабєля, за свою історію народи світу мали 14 513 великих і малих війн, в яких загинуло 3 млрд. 640 млн. душ. Це означає, що кожну хвилину в історії людства гинуло по 2 людини.

Сучасна війна — це надзвичайно екстремальна ситуація для функціонування психіки, яка випробовує на міцність і стійкість всі компоненти психіки людини взагалі і психіки військовослужбовця зокрема. Історію людства можна визнати як історію війн. У будь-якій війні є стрес-фактори, які спеціально створюються супротивником для отримання переваги: спочатку морально-психологічної, а згодом і загальної. Будь-яка війна, будь-який бій мають свій внутрішній психологічний зміст, який насамперед спрямований на приголомшення психіки людини.

Так, за результатами досліджень американських вчених, у період Другої світової війни кількість психічних розладів збільшилась порівняно з Першою на 300 %. Загальна кількість звільнених зі служби у зв'язку з психічними розладами перевищувала кількість поповнення, яке прибувало. З цієї причини тільки в американській армії були виведені з лав 504 тис. воїнів, а близько 1 млн. 400 тис. мали різні психічні порушення, які їм не дозволяли деякий час брати участь у бойових діях. Психогенні втрати в армії США під час війни в Кореї та В'єтнамі складали 24-28 % чисельності особового складу, який безпосередньо брав участь у бойових діях.

Значні матеріальні втрати, які негативно впливають на функціонування психіки воїнів і перебіг соціально-психологічних явищ у військовому колективі. Наприклад, за даними німецького інженера Б. Ендрукса, Перша світова війна коштувала 260 млрд. доларів, Друга — 3 300 млрд. доларів. Коли всі знищені матеріальні цінності підчас війн (до ]959 р.) перетворити в золото, то його вистачило б оперезати земну кулю по екватору смугою товщиною 10 метрів і шириною 8 км.

Дата добавления: 2015-05-22