Економічне районування як принцип та метод організаційно продуктивних сил

Природні передумови РПС.

Розміщення продуктивних сил відбувається не просто так, не спонтанно. Розміщення продуктивних сил опирається на ряд чинників та факторів, ігнорування яких може різко зменшити отримання максимальних економічних результатів. Однією з таких передумов виступають природні фактори і чинники, які наука РПС обов’язково враховує при розміщенні тих чи інших виробництв.

Природно-географічпі чинники, які впливають на розміщення продуктивних сил, включають якісну й кількісну хара­ктеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, грунтово-кліматичних та природно-транспортних умов.

На всіх етапах розвитку виробництво матеріальних благ є проце­сом взаємодії людей і природи. Обґрунтовують розміщення продуктивних сил за кількісними та якісними параметрами природних умов і природних ресурсів.

Сучасний етап розвитку й розміщення продуктивних сил характе-погіршенням екологічної ситуації в багатьох регіонах країни, внаслідок чого загострюються екологічні проблеми.

Виступаючи предметами праці, природні ресурси оцінюються з рі­зних позицій, головними серед яких с: умови формування й поширення певного виду ресурсу; сучасні й перспективні можливості використання; розміщення родовищ природних ресурсів відносно районів їх споживан­ня; наявність достатньої робочої сили і транспортної інфраструктури для експлуатації конкретного ресурсу.

За сучасних умов роз-ви гок господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей - від територіального поєднання природних ресурсів.

Територіальне поєднання природних ресурсів є не сумою розрізне­них ресурсів, окремих природних чинників, а єдиним природним комплексом, усі елементи якого взаємопов'язані. У тому чи іншому регіо­ні природні ресурси використовуються здебільшого без урахування взаємодії природного комплексу.

Раціональній територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування. Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмінностями, зокрема, великою своєрідністю спеціалізації та структури виробництва, які обумовлені природними, економічними, соціальними, історичними умовами.

Економічне районування – це науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що вклалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

У найбільш узагальненому трактуванні районування – це загальнонауковий метод систематизації інформації у найрізноманітніших цілях. Виходячи з цього, економічне районування – це метод систематизації інформації про територіальну організацію продуктивних сил та територіальні відмінності соціально-економічного життя країни. У той же час, згідно зі змістом цієї категорії, економічне районування – це процес поділу країни на економічні райони, які історично склалися у процесі розвитку і розміщення продуктивних сил, господарського освоєння території.

При виділенні економічних районів враховують два основних принципи:

1. Економічний. Кожний економічний район є спеціалізованою територіальною частиною єдиного народногосподарського комплексу країни з певним комплексом допоміжних і сервісних виробництв.

2. Адміністративний, що визначає єдність економічного районування і територіального політико-адміністративного устрою країни.

Отже, регіони помітно відрізняються один від одного. Перебуваючі в системній кризі і застарілі виробництва регіонів Сходу, Донбасу, Центру і Півдня потребують докорінної реструктуризації та перепрофілювання їх на випуск сучасної конкурентоспроможної продукції: адже зрозуміло, що вже не варто випускати стільки продукції нинішнього асортименту наших металургії, машинобудування, хімічної промисловості - в основному це вже продукція вчорашнього дня. Але із сьогоднішніми фінансовими і технологічними можливостями України така реструктуризація дуже проблематична. Таким чином, завдання держави тут полягає, крім мобілізації внутрішніх ресурсів, і в організації та проведенні міжнародних тендерів на інвестування у ці галузі, у створенні сприятливих умов і правових гарантій для припливу приватного капіталу.

Дата добавления: 2015-05-22