Порівняльна характеристика галузевої структури господарства Хмельницької та Вінницької областей

Господарство — система виробництва, обміну, розподілу і споживання, яка склалась і розвивається в певних територіальних межах. Первинними осередками є підприємства та установи. Особисте підсобне господарство населення є елементом господарства. Усі підприємства, що випускають однорідну продукцію і мають схожі процеси виробництва (або єдину вихідну сировину), хоч і розташовані в різних місцях країни, утворюють галузь господарства.

Вінницька область є індустріально-аграрним регіоном. Рівень розвитку господарства області середній.

Регіон спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції та її промисловій переробці, тому харчова й переробна промисловість належать до пріоритетних галузей суспільного виробництва й стабільно посідає одне з перших місць в економіці України. На Вінничинні виробляють всі життєво необхідні продукти харчування: цукор і олію, борошно й вершкове масло, тваринні жири й консерви, ковбаси й солодощі. За обсягами виробництва продовольчих товарів народного споживання Вінниччина посідає друге місце серед усіх областей України.

Хмельницька область як і Вінницька є індустріально-аграрним регіоном. Хмельницьку область ще не вважають регіоном з потужним рекреаційним господарством. В області діють 12 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 2 бази відпочинку, 19 позаміських літніх дитячих оздо-ровчих таборів, 10 музеїв та ін.

Область розміщена в територіальній зоні, де немає такої кількості корисних копалин різноманітного характеру, як у Придніпров‘ї чи Донбасі. Втім, на території області є родовища копалин, що мають промислове значення. Це насамперед корисні копалини для будівельної промисловості та мінеральні води, зокрема різні види глин, травертин, графіт, граніти, вапняки, а також фосфорити, торф, буре вугілля.

Сільське господарство області залишається найбільш стабільною галуззю і незважаючи на загальну економічну кризу, продовжує утримувати свої позиції. Проте зміна структури сільськогосподарського виробництва містить значні потенційні загрози для його розвитку на середньострокову та довгострокову перспективу.

Враховуючи порівняльні характеристики продуктивності сільського господарства в області та областях-сусідах, можна стверджувати, що область досить швидко може стати лідером за всіма показниками. Ці області дуже подібні між собою.

62. Порівняльна характеристика галузевої структури сільськогосподарського виробництва двох економічних районів (вибір р-нів студент погоджує з вчителем).

Донецький район. Сільське господарство. Тут виробляють продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспів, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів, 917 кормоцехів.

У користуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних –3144 тис. га, сіножатей та пасовищ – 697 тис. га; посівні площі становлять 2886 тис. га (0,35 га на одного жителя регіону), в тому числі 293, 4 тис. га зрошуваних земель.

Зернові культури займають 50,4% всіх посівних площ (ячмінь, озима пшениця, кукурудза); технічні – 10,6% (соняшник); овочево баштанні культури і картопля – 5,0%; кормові культури – 34,0%.

Розвитку тваринництва сприяє кормова база та потреба промислових районів і свіжій продукції. Переважає молочне і молочно-м’ясне скотарство. Розвинене свинарство і птахівництво (переважно у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі й півдні регіону). Тваринництво дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району.

Столичний район. Сільське господарство. Частки рослинництва і тваринництва у загальному обсязі валової продукції сільського господарства приблизно однакові. Останніми роками посилилася тенденція до зменшення частки тваринництва. У районі виділяють три зони спеціалізації сільського господарства. Дві перші виділено на основі впливу природних, а останню – суспільних факторів.

Частину угідь поліської зони осушують, а лісостепової та інтенсивної приміської, навпаки, зрошують.

Поліська зона характеризується молочно-м’ясним скотарством, свинарством, льонарством, картоплярством, зерновим господарством. Галуззю спеціалізації у західній частині зони є хмелярство. Розвивається вівчарство.Для лісостепової зони характерне м’ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зернове господарство.

У Донецькому районі більш розвинене сільське господарство ніж у Столичному районі. У столичному районі за останні роки зменшились частки тваринництва. Із 9067 тис. га загальної земельної площі району зайнято лише 4948 тис. га. У Донецькому районі у користуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних – 3144 тис. га, сіножатей та пасовищ – 697 тис. га, посівні площі становлять 2886 тис. га, в тому числі 293,4 тис. га зрошуваних земель.

Дата добавления: 2015-05-22