Інтелігентна праця в галузі практичної діяльності

Виховання волі і характеру

Григорій Ващенко.

/уривок/

В число інтелігентів, що їх праця має безпосереднє відношення до практичного життя, включаються: інженери різних фахів, агрономи, педагога, лікарі, юристи, політичні діячі, комерсанти, кооператори та інші. Праця їх, як і праця вченого, є перш за все розумова і відрізняється від неї тим, що має своїм завданням розв'язання якоїсь практичної проблеми, що в більшості зв'язана з потребами сьогоднішнього дня або найближчого майбутнього.

Такий характер праці інтелігента-практика виховує у нього інші риси, ніж наукова теоретична робота. Крім наполегливості й систематичності, вона вимагає від інтелігента гнучкості думки, швидких асоціацій, уміння швидко схопити мінливу ситуацію й пристосуватися до неї.

Особливо такі риси потрібні для комерсанта й політичного діяча. Без них ні той, ні другий не матимуть жодного успіху. Характерний приклад уміння зрозуміти ситуацію подає Марден у своїй книжці «Воля і успіх».

«Корнелій Вандербільд, – пише він, – вбачав у паповому мореплавстві широке поле для своєї діяльності і вирішив цілковито присвятити себе цій справі. На велике здивування приятелів він залишив своє підприємство, що йшло дуже добре, й за тисячу долярів річно прийняв керівництво на першому відпливаючому пароплаві. В тих часах Лівінґстон і Фультон дістали виключне право пароплавства на Нюйоркських водах. Вандербільд, уважаючи таке право противним конституції, боровся проти нього так довго, аж поки воно не було скасовано. Тодішній уряд призначав високі допомоги за доставу до Америки європейських товарів, і Вандербільд, що вже зробився власником корабля, і заявив, що він береться перевозити без усяких допомог, а крім того зазначив, що він всю справу транспорт) організує краще, ніж його попередники. Пропозицію цю прийнято, і в короткому часі розпочався жвавий товаровий і пасажирський рух на кораблях Вандербільда, роблячи його мільйонером. Трохи згодом, передбачаючи в Америці сильний розвиток залізниць, Вандербільд із усім своїм запалом віддався справі будування залізних доріг і своєю діяльністю дав початок сучасній мережі Вандербільда» (стор. 11).

Щоб використати ситуацію, треба її добре знати. Звідси інтелігент-практик мусить мати високорозвинену спостережливість. Об’єкти спостереження можуть бути різні. Для агронома таким об’єктом є в першу чергу різні ґрунти, рослини, тварини, метеорологічні явища, для юриста, педагога, комерсанта, політичного діяча такими об’єктами в першу чергу є люди й людське суспільство. Часто спостережливий педагог або комерсант краще розбирається в психології окремих людей, ніж психолог-теоретик.

Крім того, інтелігент-практик мусить більше числитись з громадською думкою про нього, ніж учений-теоретик. Невдало написаний трактат може викликати гостру критику, пошкодити репутації вченого, але лише – в окремих випадках унеможливити йому дальшу роботу. Декілька невдалих хірургічних операцій, що закінчуються смертю хворих, декілька програних судових процесів можуть зовсім відбити від лікаря й юриста клієнтів. Крім того, для інтелігента-практика велике значення має репутація чемної і вихованої людини. Чимало було вчених, що були неделікатними в поводженні і мали різкі маніри, і це порівняно мало шкодило їм у науковій роботі. Навпаки, невихований, різний у поводженні або надто суворий лікар або адвокат, і особливо комерсант чи політичний діяч рідко коли матимуть успіх. Мало того, практик-інтелігент мусить значно більше звертати увагу на свою зовнішність, ніж учений-теоретик. Останній може з'явитися на лекцію без краватки або пов’язати шию, замість шалика, жінчиною шкарпеткою. З нього потихеньку і добродушно посміюються, як з дивака, але це мало пошкодить роботі. Навпаки, нечепурний, обдрипаний юрист ніколи не матиме багато клієнтів.

Такі умови праці інтелігента, сприяючи розвитку в нього таких позитивних рис, як спостережливість, здібність швидко розбиратись в ситуації, наполегливість і витриманість в роботі. – в той же час заховують в собі й небезпеку негативного впливу на психічні властивості інтелігента. Гнучкість думки, про яку ми згадували, може обернутися в нього на без-принциповість, потреба рахуватися з громадською думкою – в лицемірство, а піклування про зовнішність – до ігнорування внутрішніми моральними якостями. Все залежить від основної настанови в роботі, від рівня ідейності робітника. Фактично майже всі інтелігентські професії можна розглядати, як форми громадської роботи. Такою є робота агронома, що має на меті підвищення врожайності в певній місцевості, лікаря, що дбає про здоров’я населення, педагога, що виховує молоде покоління.

Але інтелігент-фахівець може в своїй роботі керуватись в першу чергу інтересами суспільства або своїми власними особистими інтересами. В першому випадку праця виховує або зміцнює такі риси, як принциповість, чесність, альтруїзм, високий ідеалізм. Спостережливість і гнучкість думки такий інтелігент буде використовувати для того, щоб найкраще виконати роботу на користь суспільству, зважаючи на громадську думку, він буде щирим і не стане лицемірно дурити людей, вдаючи себе таким, яким він не є в дійсності. Особливу радість і щастя він буде шукати не в матеріальних вигодах життя, не в суєтній славі, а в свідомості чесно виконаного обов’язку.

Така діяльність інтеліґента-практика дає йому право на пошану з боку суспільства не меншу, а іноді навіть і більшу, ніж праця вченого. Зовсім інші риси виховуються з практики інтелігента, коли основним мотивом його діяльності стають особисті егоїстичні інтереси: нажива, честолюбство чи те й друге разом. Тоді спостережливість та інші розумові й вольові здібності спрямовуються на те, щоб ошукати суспільство і мати від цього особисту користь. Особливо часто тип такої людини трапляється за останній час серед громадських і політичних діячів. Вони торгують честю, совістю, добром і долею свого народу. Всякими правдами й неправдами вони видираються на керівні пости в громаді чи державі і використовують своє становище на шкоду народові. Найсвятішу справу, як допомога бідним, старим, біженцям, студіюючій молоді, вони обертають на власний ґешефт, з якого хотять мати найбільші прибутки.

З цією болячкою суспільство має боротись всіма силами, бо такі люди підривають самі основи громадського й державного життя.

(Ващенко Григорій. Виховання волі і характеру – підручник для педагогів. – К.: «Школяр», 1999. – С. 47-50).

Дата добавления: 2015-05-22