Уява, сенсорна сфера та інтуїція

Уява працює разом з інтуїцією і здатна не лише створювати образ майбутнього предмета або речі, а й відшукувати природну мірку предмета - логіку його будови.

Уява - продукт синтезу багатьох образів в один.

За змістом продукт уяви може бути в широкому діапазоні дійсності: від фантастичних мрій до творчих образів. Але так чи інакше вони як почуття, думки і поняття стають безпосередніми регуляторами:

- життєдіяльності людини на багато років вперед;

- вчинків - дій, що створюють соціально-культурні цінності;

- дій - процесу розв'язання розумових або психомоторних за
дач, якими людина перетворює невідоме на відоме, нове для себе і для
інших.

Продукти уяви - образи, створені спільною роботою з почуттям, здатні прокладати шляхи із сучасного в майбутнє, будувати силами душі те, чого ще не було в даному місці і часі, але можливість існування якого передбачалась.

Ось чому минуле - знання, уміння та навички учня - в кожну мить життя повинні існувати у свідомості із спрямованістю в майбутнє.

Пам'ять, яка навантажується знаннями, уміннями та навичками, не може слугувати людині основою активності і дієвості. Пам'ять призначена бути сховищем досвіду, минулого. А творча людина спрямована на майбутнє - прагне вирватися із сучасного в майбутнє своїх створінь.

Здорова уява, не затьмарена фантазією, поза діяльністю людини просто не існує. Здорова уява завжди працює: в роботі людина трансформує предмет або сировину не просто уявно, а й насправді - за допомогою уяви людина прокладає шлях до бажаного, передбачає технологію його втілення, контролює практичне її застосування.

І тому людина здатна творити так, як сама природа. Так започатковуються здатність до відкриттів, здатність до розвитку техніки і технологій, способи розв'язання задач і проблем, з якими щоразу стикається людина.

Ми вивчали особливості процесу становлення образу залежно від активності сфер психіки - свідомості і процесів, що здійснюються під порогом свідомості. Вивчалися свідомі і сенсорні дії-якісно відмінні психічні явища, не першорядні і другорядні, а механізми, які можуть працювати, підсилюючи один одного в розв'язанні задач творчості і життя.

Г. С Костюк дійшов висновку, що становлення образу предмета відбувається шляхом трансформації гіпотез про невідоме - предмет, Що сприймається в ускладнених умовах.

Досліджувані Г. С Костюка сприймали предмет, який у темряві освітлювався спалахами імпульсної лампи. Кожний імпульс світла додавав нову інформацію, що уточнювала гіпотезу про справжній вигляд предмета.

Вихідна умова: людина зіткнулася з невідомим - задачею, яка спричиняє дискомфорт. Що з людиною відбувається? Почуття оцінило ситуацію - невідоме, що й спричинило стан дискомфорту; мислення задачу сформулювало - треба повернутися до приємного стану, перетворити невідоме на відоме. Але засобів розумових дій і енергії для швидкого розв'язання задачі в людини бракує - виникає стан мук під час втілення гіпотез: усвідомлюється задача і відбуваються пошуки можливостей її розв'язати.

На допомогу почуттям і мисленню приходить уява і створює ряд гіпотез-образів: а) бажаного предмета- розв'язаної задачі; б) дій розумових і психомоторних, завдяки здійсненню яких вона буде розв'язана. Образ уяви порівнюється з наявною інформацією про оригінал і приймається рішення про міру їх адекватності. І цей процес продовжується, поки в людини нагромадиться достатня енергія - і тоді образ -гіпотеза і предмет стануть адекватними, що й було метою, бажаним.

Шляхом взаємодії відчуттів, почуттів, уяви та мислення людина створювала гіпотези, користуючись минулим і сучасним - неповним образом предмета до моменту розв'язання задачі: коли образ стане адекватним предмету. Свідома думка схильна користуватися стереотипами і пристосовує відомі способи розв'язання задач до нових умов. А щоб вийти за межі стереотипів, треба мати достатній рівень енергії. Причому трансформація гіпотез може бути вербалізованою на всіх етапах становлення образу предмета.

Становлення образу предмета через трансформацію гіпотез про невідоме — предмет, що сприймається в ускладнених умовах, може розглядатися як модель творчого процесу. У моделі визначені всі механізми перетворення невідомого на відоме: здійснюються відкриття, винаходи і створюються художні образи.

Разом з тим існує механізм перетворення змісту і послідовного зорового образу.

Організація дослідження. Ми вивчали механізм створення сенсорною сферою цілісних образів із нецілісних предметів. За основу випробувань бралися деякі уявлення про механізми пам'яті- надійного "сховища" знань, досвіду, смислів. Усе минає, але все залишається в пам'яті. Розглядатимуться несвідомі способи перетворення образів, того, що оминуло фокус свідомості і мимовільно запам'яталося й залишилося в сховищах пам'яті.

Послідовний образ - феномен сенсорики - дає змогу "бачити, чути, смакувати" тощо - зміст відображеного й неусвідомлюваного. У змі-

нах послідовного зорового образу можна "бачити" природні, незалежні від свідомості і волі, перетворення його форми і змісту, спостерігати те, що відбувається відповідно до законів психіки. Послідовні образи характерні для сенсорних систем і з енергетичної точки зору вони -метаболічні хвости від енергії зовнішніх впливів.

Образу натуральному кольорі - перша фаза. У ній дублюється форма бліцу й джерела світла - один до одного.

Сутність цього виражається так: 1) якийсь час образ утримує свою інтенсивність, 2) потім, замість того, щоб почати гаснути, - підвищує свою яскравість, нібито бере енергію з нових джерел.

Ми маємо тут справу із спалахом послідовного образу. У цьому образі нічого дивовижного і - тим більше - страшного. Душа й тіло мають здатність боротися за збереження енергії та інформації.

Феномен спалаху образу близький до ремінісценції.

Спалах послідовного образу відбувається в лічені секунди (від 10 до 15 секунд), а ремінісценція виникає через більший проміжок часу - рахунок іде на дні.

Спалах послідовного зорового образу - явище енергетичного походження. "Осяяння" - те саме, хоча містить ще й інформаційну складову. Людина, в якої з'являється спалах образу, має оптимальний енергетичний потенціал.

Отже, механізм інтуїції і "спалах" послідовного образу - явища споріднені: вони елементи одного механізму.

Образ із перебігами додаткових кольорів — друга його фаза. З "темряви" через деякий час - лічба ведеться на секунди - виникне послідовний образ оригіналу в додаткових кольорах. У кожної людини забарвлення образу різні.

Чому ми, сприймаючи ахроматичне світло - біле і всі відтінки до сірого й чорного - бачимо в послідовному образі хроматичні кольори предметів? Виходить, що людина, завдяки своєму органу чуття - оку, -здатна працювати як призма.

Природа дала людині здатність аналізувати сенсорне відображення поза її свідомістю, волею й мисленням. Сенсорика людини може розкладати на складові сонячний промінь, пропускаючи його, нібито крізь призму, у спектр із семи кольорів. Але в послідовному образі можна аналізувати лише одне - світло, а ось синтезувати - нічого, бо світло - синтез різних електромагнітних коливань.

Отож, людина приречена на творчість над матеріалом від сенсорних образів і в тому числі від послідовних образів до абстрактних понять, у змісті яких майже неможливо знайти чуттєві підвалини й усвідомлені зв'язки.

Негативний послідовний образ - третя його фаза. Він починається із світання, перетворення енергії і інформації на сенсорний факт із новим забарвленням образу.

Отже, наша почуттєва сфера користується знову-таки суто розумовим прийомом - запереченням: біле робить чорним. Прагне довести істину математичним шляхом - доведенням від протилежного.

Оптимальний стан людини характеризується наявністю трьох фаз послідовного зорового образу: а) у натуральному кольорі предмета, б) у додатковому кольоровому забарвленні, в) в образі-негативі - темному на світлому фоні.

Якщо тривалість образу зростає до 2-4 хвилин і більше, виникає рухливість образу, порушується його структура, наближається або віддаляється джерело світла, повторюються одні й ті самі його фази або окремі фази відсутні тощо - усе це свідчить про надмірне навантаження і його негативні наслідки - втому.

Тривалість "бачення" образу менша ніж 25 с свідчить про енергетичне виснаження. Якщо ж образ триває менше 6 с і людина не "бачить" додаткових кольорів, то це прихований дальтонізм - несприй-мання кольорів.

Підсвідоме навіювання мотивів. Наприкінці 60-х - початку 70-х років психологи на матеріалі кінематографа розробили спосіб впливу на маси людей. У кінострічку з 24 кадрами за одну секунду вмонтували 25 кадрик. У ньому був напис рекламного характеру: наприклад, "Пийте кока-колу!" або "Купуйте товари нашої фірми!" тощо. Зрозуміло, кадрик з'являвся на не вловиму свідомістю мить - 1/24 секунди. А коли фільм триває 2 години, то 25 кадриків перед очима побуває десятки тисяч разів. Але ніхто з глядачів його не побачить: око неспроможне засікати і усвідомлювати смисл тексту.

Після перегляду кінофільму глядачі, всупереч своїй волі, точно виконували заклики, запрограмовані інформацією 25 кадру. Люди купували товари, пили напої, з азартом виконували завдання. Потім отямлювали-ся в стані збентеженості. Аналіз вчинків, які вони чинили, не підлягав логіці: людина купувала товари, які їй не потрібні; вона виконувала чужу волю всупереч своїй. І людина доходила висновку: зі мною відбулося щось негарне, якась хвороба охопила мене, я втратила розум, бо

діяла всупереч собі. Багато "глядачів" потрапили до психіатричних клінік з душевними хворобами. Міжнародна асоціація кінематографістів заборонила "25 кадрик" у кінострічках як антигуманний спосіб впливу на маси людей.

Так от, сенсорна сфера у відображенні може:

а) читати тексти, які свідомість не сприймає, перетворювати зна
кові системи в смислові структури - в установки, які стають регулято
рами свідомих дій і вчинків;

б) синтезувати закодовані смисли в мотиви і образи дій, проти
лежні свідомим потребам і здоровому глузду;

в) оцінювати власні дії відповідно до навіяної програми поведінки.

Усі ці сенсорні дії відбувалися так, як і свідомі розумові дії. Сенсорне навіювання передбачає безконфліктний спосіб приймання інформації ззовні, оминаючи механізм критичності людини - її мислення, почуття та уяву, переживання навіяного як особистого надбання, спонуки до дії.

Факти створення нової інформації в сенсорній сфері. У результаті проведених досліджень сприймання незавершених оригіналів встановлено, що їхній послідовний образ поступово або відразу стає замкнутим, цілісним. Краї розірваного кола "линуть", підкоряючись якійсь невідомій силі, назустріч одне одному і зливаються в цілісну фігуру - і коло стає повним.

У трикутника без вершини, кола з розривами країв, хаотично розкиданих крапок, хаотичних ліній - існує феномен створення елементів у послідовному образі. У трикутника створюється вершина, а лінії і крапки перетворюються на замкнуті і цілісні фігури.

Сенсорна сфера людини генетично первинна: вона працює там, де немає ще сприймання, де немає усвідомлення предмета. Разом з тим сенсорика здатна до операцій аналізу, ремінісценції, інтуїції і запозичує у свідомості вміння читати тексти (парадокс 25 кадру в кінематографі з метою підсвідомої реклами), розуміти їх, регулювати дії і вчинки. Тому вона - дуже елементарна і висока теоретична активність Душі, пов'язана з творчістю людини.

Сенсорна сфера здатна перетворювати і доповнювати образи деталями, яких бракує в оригіналах: із хаотично розпорошених елементів сприйняття'створює цілісності. З наших дослідів виїшиває, що інтуїція здатна не лише допомагати людині вгадувати дійсний стан предмета, а й ^а) підсилювати, б) доповнювати і в) трансформувати послідовні образи.

Дата добавления: 2015-05-22