Якості психічного здоров'я

Отже, перед кожною людиною завжди стоїть задача - знайти: критерії оптимального здоров'я душі і тіла; засоби для його підтримки на оптимальному рівні; критерії робочого навантаження для здобуття максимального ефекту при мінімальних витратах часу і енергії; та умови збереження творчої дієздатності на довгі роки.

Ми дослідили критерії психічного здоров 'я, способи його збереження і розвиток усіх вимірів здоров'я здорової людини.

Назвемо гіпотетичні судження про критерії психічного здоров'я, зокрема:

якісна характеристика людини, параметр її життя;

- психічний стан людини у тріаді: гармонія-норма-патологія;

- здатність до творчості як елемент структури особистості - умо
ва розвитку;

- гармонійність взаємодії психіки (душі) і тіла (соми) визначає
продуктивність розумових і психомоторних дій;

- дієве, творче ставлення (не споглядальне) до діяльності і життя.

Отже, психічні стани - здоров'я душі і тіла - повинні стати предметом психогігієнічного дослідження і розвитку здорової людини, предметом пристрасної уваги психологічної науки і гігієни, а синтез цих наук повинен вилитися у самостійну практичну сферу діяльності - психогігієну, педагогічну психогігієну, оскільки вона стосується учнів, навчально-виховних технологій.

Зрозуміло, що людина з гранично можливим станом психічного здоров'я і наукою, і практикою пов'язується з особливими станами людської душі і духу. Здоровий дух - неодмінна умова благополучно існуючого тіла. Хвороба для людини - зло, обмеження її можливостей, викликане захворюванням, що підсилює первісний недуг відповідним розладом психічного оптимуму.

Для деталізації станів психічного здоров'я, скористуємося відомою шкалою Мооса для визначення його якостей. Цю шкалу застосовують у мінералогії для визначення твердості мінералів. Критерії твердості - здатність одного мінералу дряпати інший - залишати свій слід від взаємодії. Чим твердіший мінерал, тим більше число йому надається. В шкалі Мооса твердість тальку оцінюється 1, а алмазу - 10. Алмаз дряпає всі інші речовини (і природні, і штучні), а також сам себе. Тому і можливе перетворення алмазу на діамант - рукотворні предмети. Із сказаного неважко зрозуміти, що вимірювання є досить розвинутим методом кількісного дослідження.

Враховуючи це, придивімось уважніше до класифікації станів здоров'я Авіценни і спробуймо його метафоричні визначення перекласти мовою сучасної психологічної науки. Що ж ми одержимо? Нові назви психічних станів і їх предметне визначення. А раз предметне, то воно відкриває можливість для психодіагностики тих чи інших елементів структури цих предметів, які, у свою чергу, складаючи цілісність здібності, мають між собою певні розбіжності.

Отож, розбіжності станів - критерій якості психічного здоров'я.

Цілісність, упорядкованість і узгодженість тіла, здорового до межі, відповідає поняттю «досконала гармонія», а ті стани, що мають від-

хилення: порушення упорядкованості, розлагодженість, непропорційність тощо, - відповідатимуть іншим станам гармонії. А таких станів гармонії, як уже відомо, п'ять:

1) гармонія в стані зародження;

2) гармонія, що розвивається;

3) досконала гармонія - вершина розвитку;

4) гармонія в стані руйнування;

5) зруйнована, втрачена гармонія.

Порівняймо стани здоров'я з метафоричними назвами і науковими, і ми впевнимося, наскільки точно Авіценна зрозумів людину, її творчу силу - психічне здоров'я, способи відновлення сил, які повертають людину до природного стану: психічного здоров'я до межі. Оскільки йдеться про стани дітей, їх віковий розвиток, а не лише про процеси росту душі і тіла, необхідно розглянути перебіг станів здоров'я, що характерні для психічного розвитку людини.

Щоб механізм творчості формувався повноцінно - він повинен розвиватися природно і вільно. Але чи означає це, що цей розвиток в ідеалі є прямою висхідною лінією? Аж ніяк. Тому що прямолінійний графік означає повторення, копіювання, нехай і з нагромадженням, початкового стану душі і тіла.

Наші дослідження дають підставу для розгляду станів здоров'я душі і тіла, а також означення його стандартів, взірців, мірил, відповідних певним вимогам якості, складу, властивостей, які зводяться до типових психічних станів.

Зокрема, ми розрізняємо п'ять самостійних станів:

1) оптимальний - найкращий із всіх можливих;

2) стан норми - деяка середня кількість і якість здоров'я душі і
тіла, що вимагають регулювання, приведення до оптимуму;

3) стомленість - короткочасне зниження функцій душі і тіла вна
слідок виконання великого обсягу розумової чи психомоторної роботи;

4) утома - знижена працездатності, для відновлення якої потрібен
тривалий час відбудови витраченого непосильною роботою;

5) перевтома - стан на межі норми і патології.

Таким чином, другий і третій стани, за Авіценною, ми диференціюємо тонко і точніше визначаємо. Звідси і мета діагностики в психологічних дослідженнях - опрацьовувати і впроваджувати методи вияву негативних психічних станів, вивчати вплив різних психогенних чинників і депресорів на здоров'я душі і тіла людини, продуктивність її роботи і потужності механізму творчості.

А на що впливають психогенні чинники і депресори? Відповісти на це запитання неважко: на механізм творчості людини.

Норма — регулятор активності людини. Щоб зрозуміти сенс поняття «здоров'я», окреслимо, хоча б у загальних рисах, концепцію здоров'я і його трансформації, пов'язаної зі змінами, перетвореннями його істотних властивостей залежно від впливу способів життя і уміння організовувати індивідуальний оптимум одного з таких способів. Тобто вважається, що людина може перебувати в одному із станів, що містяться у шкалі "норма - патологія".

Під поняттям «норма» розуміємо його первісний смисл: норма - керівне начало, зокрема, психічного розвитку, правило і взірець у навчанні, у якому людина стає здатною до відкриттів, винаходів і створювання художніх образів: у дитинстві - для себе, в юності - для інших, а у віці дорослості - для людства, тобто стати творцем.

Гармонійний стан механізму творчості - це сплав, коли всі п'ять компонентів перебувають у гармонійній пропорції. Напевне, існує і найкраще, ідеальне сполучення, яке єдине гарантує можливість самовираження людини - творчості.

Узагалі кількість допустимих, працюючих сполучень - величезна, кожна складова забезпечує позитивний показник сплаву. Доки вони існують в оптимальному діапазоні активності, вони нівелюють недоліки одна одної. Проте ледь одна вийде за межі допустимого - цілісність руйнується, механізм припиняє творчу роботу, стає дефективним. Тому будь-яка система норм передбачає:

1) визначені стимули дій і вчинків у формі мети, ідеалу, цінностей;

2) взірці й правила «нормальної» для освітнього процесу поведін
ки його суб'єктів і меж допустимих станів механізму творчості;

3) заходи впливу, спрямовані на відновлення втрачених функцій,
гармонізацію його складових.

Норма - загальновизнане правило, міра, призначення якої- бути орієнтиром для регулювання станів, їх нормалЬації.

Але поняття норма відображає у своєму змісті середню міру здоров'я, а не показник, притаманний здоров'ю конкретної людини. Норма визначається - і тому є суб'єктивною вказівкою, що позначає зразок, а не дійсний стан людини. Тому людина, яка не переживає болю, не страждає, не відчуває душевного неспокою, автоматично опиняється поза сферою уваги не лише практичної медицини. Коли людина втомлена, де вже їй розраховувати на високі результати. Утома і перевтома

заважають повному використанню потенцій механізмів мислення, почуттів, уяви і психомоторики. Відсутність свіжості позначається і на мотивації учіння: людина втрачає бажання учитись, а позитивні установки одразу змінюються на протилежні.

Результати ж вимірювання здоров'я людини, що виходять за межі норми, дають привід розглядати її як хвору особу. Це - пастка, в яку потрапляють лікарі, психологи і педагоги. А якщо показники вищі за норму? Не вписуються в розміри стандартів? Виникає запитання: чи можуть у людей стани вище норми класифікуватись як патологія?

Коли показники нижчі за норму, все зрозуміло: наявні деякі органічні зміни у будові тканин чи органів, зумовлені захворюванням.

Скрутне становище... Раз не норма, значить, патологія... А чи не за аналогією з медициною до психології проникло відоме судження, яке іноді виявляється і в наукових висновках: талант і геній - патологія, форма безумства, страхітливий психічний стан, що лякає наслідками своєї діяльності звичайного обивателя...

Неможливо залишити осторонь або применшити значення того, що є природними критеріями психічного здоров'я, в чому воно виявляється у людей - від малечі до старечі.

Дефект і компенсація. Наступні стани здоров'я, за Авіценною: а) тіло хворе, але швидко відновлює і набирає сили; б) тіло хворе, але не до межі і в) тіло зовсім хворе. Зрозуміло: три стани психічного здоров'я - компетенція закладів охорони здоров'я і медичної науки.

Тут людина перебуває у стані хвороб, фізичних та психічних дефектів, на межі норми і патології.

Дефект - недолік, пошкодження, що надає механізму творчості або психічному явищу істотної вади, недосконалості будь-якої його складової. Неповноцінність складової потребує або підйому активності тренуванням, або гіперфункцією повноцінних, які компенсують дефект (органічний або придбаний).

Складова, що компенсує функції заблокованої або нерозвинутої, здобуває особливу лабільність і може сама стати неповноцінною. Ці процеси підлягають саморегулюванню, взаємній компенсації, щоб зберегти механізм у рівновазі. Заміна внутрішніх ресурсів механізму зовнішніми, переключення цілей - компенсація усуває перешкоди і перебудовує психіку людини. Компенсація залежить і від значимості дефекту. Але не завжди людина усвідомлює дефект і його значущість, тому не завжди суб'єктивна потреба в компенсації виправдана.

Явища декомпенсації - ослаблення втрати ефекту компенсації -спостерігаються не тільки при органічних захворюваннях (наприклад, при декомпенсації пороків серця), а й у механізмі творчості. Компенсування сили мислення здійснюється запам'ятовуванням, але воно саме припиняє активність інших складових, і тоді дефект у механізмі позначиться ще різкіше, ніж до компенсації; людина зневірюється у значенні запам'ятовування, яке необхідне і для мислення.

Не варто ні применшувати, ні перебільшувати ролі компенсації в боротьбі із внутрішніми недоліками у механізмі творчості людини. Зменшення її ролі означає ігнорування пластичності психіки, перебільшення - послаблює її прагнення до боротьби з недоліком.

Отже, зміст навчання в освітніх закладах мало впливає на розвиток механізму творчості, бо засвоєння навчального матеріалу не завжди вимагає від учнів активності психічних утворень цього механізму. Хоча мислення розвивається мисленням, почуття - чужими почуттями, а у ява більш потужною уявою іншої людини.

Цей розвиток підкоряється закону психіки - функція органа будує орган, і вона його розвиває.

Переважна більшість відмінників серед зубрилок; вони переважно користуються пам'яттю, ніж розумінням, мисленням, почуттями та уявою і вони перебувають в пасивному, а іноді "сплячому" стані.

Механізм творчості - механізм універсальний. Якщо він тільки механізм, йому байдуже, який матеріал він перетворює. Учора - математику, сьогодні - літературу, завтра - біологію: на вході - дисгармонія (задача), на виході - розв'язана задача - гармонійна предметність.

Застосування системного підходу і принципу цілісності відкрило новий предмет дослідження - механізм психіки, що означає перехід від вивчення будови і формування вищих психічних функцій до активності якостей і властивостей психіки і тіла людини під час розв'язання задач і створення предметів.

Психічне здоров'я характеризується не лише відсутністю хвороб та фізичних дефектів у людини, а й станом механізму творчості - наявними якостями його складових: мислення, почуттів та уяви. В оптимальному стані психічного здоров'я людина спрямована на творчість, яка й визначає продуктивність її дій; вищу насолоду, натхнення вона переживає не від результату роботи, а під час творіння наукової думки, художнього образу тощо, і цим творець не схожий на інших; творчість дає життю справжній смисл і обдаровує свободою.

€88

Механізм творчості - не є елітарним явищем: він притаманний практично здоровій людині; ніщо в людині не може з'явитися зненацька, якщо воно не існувало на початку життя. Він - прижиттєве новоутворення із складових душі - мислення, почуттів та уяви й тіла людини -психомоторики і енергопотенціалу; продуктивно працює, коли складові пропорційно розвинені та підсилюють одна одну; починає працювати в 13-річному віці; може існувати до старості у «сплячому режимі», а потім прокидатися; виключається з активності втомою і перевтомою.

Механізм творчості, в оптимальному стані психічного здоров'я, крім відображення та проектування дій і вчинків, - є знаряддям і засобом практичної реалізації цілей: а) матеріально-речових перетворень, б) перетворення соціальних структур і відносин та в) самоперетворен-ня суб'єкта дій, здатного здійснювати відкриття, винаходи та створювати художні образи.

Саморозвиток механізму творчості представляє собою єдність потенційного і дійсного, виникнення і зникнення, а також становлення, яке може супроводжуватися появою у ньому дефекту, слабкого місця, втрати якості психічного здоров'я.

Дата добавления: 2015-05-22