Правила продуктивного слухання

Оволодіння навичками спілкування. Правила продуктивного слухання. Умови успіху комунікації

Можливість саморозвитку значною мірою залежить від сформованості навичок міжособистісного спілкування, від того, наскільки лю­дина зможе зрозуміти, що саме відбувається в процесі її контактів з іншими, від того, чи вдається їй знайти з ними спільну мову і спільно розв'язувати проблеми.

Метою розвитку навичок спілкування має бути не вдосконалення здатності маніпулювати іншими, а розвиток здатності створювати са­мому чи спільно з партнерами такі умови й атмосферу стосунків, які б сприяли психологічному зростанню людини, розкриттю її конструк­тивних можливостей.

Напрям практичної психології, змістом якого є підвищення кому­нікативної компетентності людини й оволодіння нею навичками та прийомами міжособистісного спілкування, дістав у літературі різні назви: соціально-психологічний тренінг (СПТ), лабораторний тре­нінг, групова психотерапія, активне соціально-психологічне навчан­ня, тренінг сенситивності та ін.

Уміння слухати є критерієм комунікабельності. Дослідження показують, що уміють вислухати співрозмовника спокійно і цілеспрямовано не більше 10% людей. У процесі слухання реалізуються дві найважливіші комунікативні функції: сприйняття інформації та здійснення зворотного зв'язку (передача тому, хто говорить повідомлення про те, як слухаючий сприймає його поведінку і мову).

Намагайтеся стримувати спробу перервати співрозмовника. Перш ніж відповісти, дайте йому можливість висловитися. Своєю поведінкою підкресліть, що вам цікаво його слухати. Якщо вам недостатньо отриманої інформації, попросіть повторити або пояснити те, що не зовсім зрозуміло. Постійно оцінюйте своє розуміння повідомлення.

Дайте співрозмовнику час висловитися. Багато людей думають вголос, і "навпомацки" йдуть до формування власного погляду, тому первісне висловлювання часто є лише наближенням до основної їхньої думки. Щоб людина відкрила й висловила свою думку до кінця, ви повинні представити їй час і можливість вільно говорити.

Ні в якому разі не давайте співрозмовнику зрозуміти, що його важко слухати. Навпаки, виявляйте стосовно нього повну увагу й доброзичливість. Випадкового кивка, вигуку або зауваження буде досить, щоб підкреслити зацікавленість.

Повторюйте висловлювання людини, яка говорить. Якщо співрозмовник уже висловився, відтворіть головні моменти його монологу своїми словами і поцікавтеся, чи саме це він мав на увазі. Це підстрахує вас від будь-яких непорозумінь.

Уникайте поспішних висновків. Це один з головних бар'єрів ефективного спілкування. Утримуйтеся від поспішних оцінок і постарайтеся зрозуміти точку зору співрозмовника чи хід його думок до кінця.

Не загострюйте увагу на мовних особливостях співрозмовника. "Який повільний!", "Який монотонний суб'єкт!", "Який докучливий" – такі думки інший співрозмовник може викликати в нас, тому в розмові з ним ми занадто нетерплячі. Якщо ви вважаєте себе гарним співрозмовником, вас не повинні відволікати манери і виразні засоби, які використовує партнер.

Спокійніше реагуйте на висловлювання. Якщо один зі співрозмовників надмірно збуджений, то це впливає на сприйняття іншого. У такому випадку спрацьовують емоційні бар'єри. Слухач напружено підбирає контраргументи, щоб захиститися, і знаходить собі моральну підтримку в повному запереченні усього, що говорить партнер. Гарний слухач завжди стримує хвилювання, не розкидається по дріб'язках, а шукає і знаходить головну думку, суть висловлення, основний зміст повідомлення.

Не лицемірте. Не прикидайтеся. Коли вже ясно, що безпристрасна, докучлива і нецікава мова співрозмовника начисто позбавлена корисної інформації, ми часто починаємо прикидатися: висловлюємо підкреслену увагу до нього, водночас ми стаємо розсіяними. Варто партнеру помітити це, його думки плутаються, і він утрачає суть висловлювання.

Не відволікайтеся. Поганого слухача усе відволікає: звуки з вулиці, телефонний дзвінок, ходіння людей, яких видно через відкриті двері. Гарний слухач або сяде так, щоб не відволікатися, або сконцентрує свою увагу тільки на словах партнера.

Шукайте справжній зміст слів співрозмовника. Пам’ятайте, що не всю інформацію вдається вкласти в слова. Слово доповнюється зміною тональності та нюансів голосу, мімікою, жестами, рухами і нахилами тіла.

Стежте за головною думкою. Гарний слухач аналізує, які факти є побічними, другорядними, а які – головними, основними. Він зважує їхню інформаційну цінність, порівнює один з одним, щоб зрозуміти, яка думка криється за ними. Не монополізуйте розмову. Співрозмовник, що прагне зайняти домінуюче положення в будь-якій ситуації – найчастіше поганий слухач.

Пристосовуйте темп мислення до мови. Швидкість мислення в 3-4рази випереджає швидкість мови. Коли ми слухаємо співрозмовника, ми не пасивні: наш мозок посилено працює. Поки говорить партнер, намагайтеся підготувати контраргументи: підсумовуйте все сказане, запитаєте себе, чи ті факти ви вибираєте для аналізу, чи об'єктивна ваша точка зору, чи дійсно партнер говорить вам головне.

Дата добавления: 2015-05-22