Наслідки Другої світової війни для Англії

Великобританія в 40-90-ті роки

Після Другої світової війни Англія остаточно втратила "пальму першості" у міжнародних відносинах. Починається розпад найбільшої Британської колоніальної імперії. Після виснажливої війни Англія залишилась серед великих держав, але не могла тягатись по силі з США та СРСР.

Людські втрати	265 тис. військових (без врахування втрат 100 тис. чол. країн Співдружності та імперії) та 70 тис. цивільних.
Матеріальні втрати	Чверть національного багатства (30 млрд. дол.), внутрішній борг зріс у 3 рази, зовнішній – 21 млрд. фунтів стерлінгів.
Територіальні зміни	Початок розвалу Британської колоніальної імперії.
Соціально-економічні наслідки	ВВП на рівні 1936-1937 рр. Фінансова і паливна кризи. Безробіття 2 млн. чол.
Політичні зміни	Поразка на перших повоєнних виборах консерваторів, прихід до влади лейбористів.

Після шести років війни англійці найменше думали про претензії на світове панування. Це особливо виявилось на перших післявоєнних виборах 26 липня 1945 р. Англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету – створити в Англії процвітаючу державу. Лідер лейбористів Клемент Еттлі сформував уряд, який взявся здійснити низку реформ.

У результаті реформ, проведених лейбористами, було націоналізовано вугільну, газову, металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв’язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалась компенсація – 2,5 млрд. фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам стало ясно, що держава неспроможна взяти на себе занадто багато. Було проголошено курс на змішану економіку.

Націоналізація зумовлена тим, що держава:

· акумулювала фінансові ресурси для здійснення проголошених широких соціальних реформ;

· створювала надійну інфраструктуру, транспортні системи, єдину електромережу,

· підтримувала нерентабельні але стратегічно необхідні для економіки держави галузей (вугледобувна, суднобудівна тощо).

Компенсація мала забезпечити колишнім власникам можливість вкладати свій капітал в інші більш прибуткові галузі економіки.

Лейбористи здійснювали також програму соціальних реформ:

· скасування антипрофспілкових законів;

· розширення безкоштовної системи охорони здоров’я;

· розширення житлового будівництва.

Лейбористи домоглись подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

Зовнішня політика лейбористів:

· союз з США;

· опір радянській загрозі;

· В1947 р. надала незалежність Індії, Палестині та Йорданії;

· в 1949 р. Англія стала членом НАТО.

Реформи лейбористів призвели до зростання державних витрат і різкого збільшення дефіциту державного бюджету, падінню рівня життя.

Фінансові труднощі сприяли перемозі у 1951 р. консерваторів на чолі з У.Черчиллем.

Основні заходи уряду У.Черчилля були:

· Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.

· Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.

· Тісний союз з США. Координація зовнішньої політики.

· Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до фунта стерлінга.

· Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.

У 1952 р. помер король Георг IV, на престол вступила його донька Єлизавета II. У тому ж році Великобританія, прагнучи залишитись наддержавою, з допомогою США створила ядерну зброю.

У 50-ті роки Англія, як і інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалось такими обставинами: в попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продовольством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку.

У.Черчиллю вдалося зупинити розпад імперії, закріпити статус Англії великої держави, але він не зумів подолати всіх негативних явищ, що накопичились у житті країни.

Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Шарль де Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії в ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії з США. І лише в 1973 р. принижена Англія була "допущена" в Європу. Економічна криза 70-х років не дала змоги проявитись позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибились, зросли безробіття, інфляція.

Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема. Після надання Ірландії незалежності в складі Великобританії залишилось шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера почала в 1968 р. боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку. У відповідь на території Північної Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдат. Жертвами взаємної жорстокості все частіше ставало цивільне населення. Хвиля насилля перекинулась і на інші райони Великобританії.

Ситуація змінилась після перемоги на виборах консерваторів. 4 червня 1979 р. був сформований уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були дати оздоровлення англійській економіці та фінансам.

Політика уряду отримала назву «тетчеризм». Напрямки цієї політики були такі:

Дата добавления: 2015-05-22