Візантійський художній стиль в архітектурі та образотворчому мистецтві. Як візантійські архітектори та живописці вплинули на розвиток мистецтва Київської Русі?

Театральне мистецтво

Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане зі святами збору урожаю. Самобутнім римським театральним жанром були міми — побутові комічні сценки, які включалидіалоги, спів, музику і танці

1. Візантійське мистецтво — стиль в образотворчому мистецтві й архітектурі, що зародився в 4-5 століттях у Візантії (столиці Східної Римської імперії) і поширився в Італії, через Балкани, в Київській Русі, де він існував впродовж багатьох століть.

Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг.

Історія

В 330 році через міжусобиці й смуту, що охопили величезну Римську імперію, імператор Костянтин I Великий переніс свою столицю в місто Візантій (з I століття н. е., що входив до складу Римської імперії) і перейменував його на Константинополь. У середньовіччі Візантія називалася Романією, самі византийці називали себе ромеями, а свою культуру — ромейською. Імператор — «Басилевс ромеев» — оголосив себе також і верховним жерцем. Це знайшло відбиття в офіційному мистецтві Константинополя, який виражав ідеї культу «басилевса ромеев» як пантократора (від грец. Παντοκράτορος — «вседержитель»). З тих пір вона була центром цивільного й духовного життя греко-римського миру. Візантійська імперія породила особливу культуру, названу в науці візантизмом.

Перші сторіччя існування Візантійської держави можна розглядати як найважливіший етап у формуванні світогляду візантійського суспільства, що спирався на традиції язичницького еллінізму й принципи християнства. Формування християнства як філолофсько-релігійної системи було складним і тривалим процесом. Воно вбрало в себе багато з філософських та релігійних вчень того часу. Християнська догматика склалась під сильним впливом близькосхідних релігійних вчень: іудаїзму, манихейства. Воно було синтетичною філолофсько-релігійною системою, важливим компонентом якої була антична філософія.

На зміну непримиренності християнства з усім, що несло клеймо язичництва приходить компроміс між християнським і античним світоглядом. Найбільш далекоглядні християнські богослови зрозуміли необхідність оволодіння всім арсеналом язичницької культури для використання її в створенні філософських концепцій. Такі мислителі, як Василь Кесарійський, Григорій Ніський і Григорій Назіанзін, закладають фундамент візантійської філософії, яка сягала коріннями давньогрецького мислення. У центрі їх філософії перебуває розуміннябуття як досконалості. Народжується нова естетика, нова система духовних і моральних цінностей, змінюється й сама людина тієї епохи, її бачення світу й відношення до всесвіту, природи, суспільства.

[ред.]Періоди візантійського мистецтва

§ ранньохристиянський період (так званої передвізантійської культури, 1—3 століття)

§ ранньовізантійський період, «золоте століття» імператора Юстиніана I — до цього періоду належить архітектура храму Святої Софії в Константинополі й равеннські мозаїки (6—7 століття)

§ іконоборський період (8-початок 9 століття). Імператор Лев III Ісавр (717—741), засновник Ісаврійської династії, видав едикт про заборону ікон. Цей період одержав назву «темний час» — багато в чому за аналогією з подібним етапом розвитку Західної Європи.

§ період Македонського Відродження (867—1056). Прийнято вважати класичним періодом візантійського мистецтва. 11 століття стало вищою крапкою розквіту. Відомості про світ черпалися з Біблії й з добутків прадавніх авторів. Гармонія мистецтва досягалася за рахунок суворої регламентації.

§ період консервантизма за імператорської династії Комнінів (1081—1185)

§ період Палеологівського Ренесансу, відродження елліністичних традицій (1261—1453).

2.Жанри монументального живопису - фреска і мозаїка - складалися на основі візантійських шкіл.

\ Русь прийняла хрещення від Візантії і разом з ним успадкувала уявлення про те, що завдання живопису - «втілити слово»,втілити в образи християнське віровчення. Тому в основі давньоруської живопису і лежить велике християнське «слово».

«Образ» по - грецькою - ікона. І вже з глибокої давнини слово
«Ікона» стало вживатися і вживається досі як пряме назву для набули широкого поширення в живопису візантійського світуокреме самостійне зображення як правило, написаних на дошці.
Але в широкому сенсі іконою, тобто чином втілив слово, є всестворене цієї живописом: зображення, невіддільні від самих будівель храмів,мозаїки, фрески, що прикрашають сторінки рукописних книг. Прагнучи підкреслитипризначення і характер живопису візантійського православного світу,часто до неї цілком, а не тільки власне до ікон відносять термін
«Іконопис».

В області станкового живопису першим поштовхом впливу візантійськоїживопису був привіз на Русь ікон. Ікони ці на Русі копіювали, їмнаслідували. Коли пізніше крім грецьких ікон на Русь стали привозити ікониз інших православних країн, стало можливим відзначити вплив живопису іцих країн. Християнство - це релігія одкровення. І багато чого пояснюється вній небесним хистом. Не випадково одним із головних свят єзішестя святого духа на апостолів, в результаті якого вони просвятилі отримали дар згори. Моменти дарування понад, одкровення відображені настародавніх іконах.

Протягом довгих століть живопис візантійського православного світу, втому числі і живопис давньоруська, несла людям, надзвичайно яскраво і повновтілюючи їх в образи, духовні істини християнства. І саме в глибокомурозкритті цих істин набувала живопис візантійського світу, в тому числі іживопис Давньої Русі, створені нею фрески, мозаїки, мініатюри, ікони,надзвичайну, небачену, неповторну красу.

У монументальний живопис так само проникали сюжети з прикладногомистецтва. Прикладом можуть служити деякі орнаментальні розписихрамів явно копіюють візантійські тканини. На Київську Русь потраплялозначну кількість ювелірних прикрас, предметів художньогоремесла. Їх також копіювали і їм наслідували. Таким чином і, тут зовнішнівпливу проникали на Русь здебільшого через які привозили зразки, невиключені випадки та приїзду самих майстрів Наприклад, услід за готовимивиробами зі скла намистом, браслетами, посудом до Києва прибули івізантійські майстри склороби. До кінця Х1 століття безперервний ввезення з
Візантії скляних прикрас стає менш регулярним. Останній разякі прибули до Києва візантійські мозаїст закінчили свою роботу в 1106році. Всі потреби у виробах такого роду задовольняла продукціявласних київських майстерень.

Дата добавления: 2015-05-22