Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Предмет, об’єкт вивчення науки РПС і регіональної економіки




Kitov M.H. Was the Constructivist Philosophy Professed by Rus Princes to the Indigenous Population?

SUMMARY

Китов Н.Г. Проводили ли русские князья философию конструктивизма по отношению к автохтонному населению?

АНОТАЦИЯ

По відношенню до автохтонного населення?

Кітов М.Г. Чи сповідували руські князі філософію конструктивізму

АНОТАЦІЯ

 

У статті доводиться думка, що руські князі впродовж багатьох століть по відношенню до автохтонного населення проводили політику відвертого здирництва. Отже, про формування філософії конструктивізму між українським автохтонним населенням і першими руськими князями (як про це пишуть деякі історики і філософи) говорити не коректно. Це суперечить реальним відносинам між ними.

Ключові слова: варяго-руси, колонізація, рекетирство, «Повчання Володимира Мономаха», пограбування Києва у 1169 році, А. Боголюбський, українізація варяго-русів.

 

 

 

В статье обосновывается мысль, что русские князья в течении многих столетий в отношении автохтонного населения проводили политику откровенного грабежа. Поэтому, про формирование философии конструктивизма между украинским автохтонным населением и первыми русскими князьями (как об этом пишут некоторые историки и философы) говорить некоректно. Это противоречит реальным отношениям между ними.

Ключевые слова: варяго-русы, колонизация, рекетирст во, «Поучение Владимира Мономаха», грабеж Киева в 1169 году, А. Боголюбский, украинизация варяго-русов.

 

The author of this paper proves that Rus Princes for centuries pursued a policy of outright plunder against the indigenous population. Thus, it is not correct to speak about the formation of constructivist philosophy between Ukrainian autochthonous population and the first Rus Princes (as it is written by some historians and philosophers). It contradicts to the real relations between them.

Key words: Varangian-the Rus, colonization, racketeering, "Instruction of Vladimir Monomakh", robbery Kyiv in 1169, A. Bogolyubskyi, Ukrainization of Varangian-the Rus.

Опубліковано: Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова – 2003 рік. Випуск 13. 152 с. – С. 18–34. (1,1 д.а.).

 

Розміщення продуктивних сил (РПС) і регіональна економіка – це галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти прояву економічних законів. Головний об’єкт її вивчення – територіальний стан і розвиток продуктивних сил країни і регіонів.

Продуктивні сили - це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Трудові ресурси - це суб'єктивні (людина), а засоби виробництва - об'єктивні (речові) елементи продуктивних сил, що виражають активне ставлення людини до природного середовища. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людини, відбувається соціальний розвиток.

До засобів виробництва належать предмети й засоби праці. Предмети праці включають природні ресурси - вугілля, руду й сировинні матеріали (метали, пластмаси, зерно тощо), –матеріали, піддані якійсь обробці. До засобів виробництва відносяться машини й устаткування, будівлі й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля (цей природний ресурс має свої особливості). Головним складником продуктивних сил є праця. Робочу силу характеризує кількість (чисельність працівників) і якість (статево-віковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, навички).

Взаємодія у процесі праці людей і засобів виробництва (предметів і засобів праці) – об'єктивна переду­мова розвитку матеріального виробництва суспільства. Просторове розосередження трудових ресурсів і предметів праці, як пра­вило, не збігається, а тому процес їх територіального поєднання дістав назву розміщення продуктивних сил.

У прикладному значенні розміщення продуктивних сил - це динамічний процес обгрунтування, прийняття та впровадження в життя рішень щодо просторового розподілу окремих їх елементів.

Виходячи зі змісту поняття “розміщення продуктивних сил” ця наука вивчає три великих блоки: розміщення населення і трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, розміщення виробництва й невиробничої сфери. Останній блок містить усі об'єкти й галузі народного господарства, які поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо.

Предметом науки є просторова організація продуктивних сил на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний район, країна в цілому.

Наука про розміщення продуктив­них сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Те­риторіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики, комплексу економічних за­ходів, скерованих на перебудову РПС.

Таким чином об'єкт вивчення науки РПС і регіональної економіки – загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації ви­робництва для обгрунтування ефективної регіональної по­літики.

Об'єкта­ми вивчення цієї науки є також такі елементи просторової (територіальної) організації продуктивних сил, як природно-ресурсний, людський і трудо­вий потенціали, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарювання.

 

 

2.Кольорова металургія України, розміщення основних виробництв. 2/ 2/ Сучасний стан, проблеми й перспективи розвитку галузі.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургій­ну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторсировини і видобуток кольорових каменів. Через нестачу покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слаб­ше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії є: алюмінієва, цинкова, магнієва, титано­ва, ртутна, феронікелева.

На розміщення підприємств кольорової металургії впливають сировинний та енергетичний фактори. До джерел сировини тяжіють підприємства з виплавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів, а джерел дешевої електроенергії – алюмініє­ве, титаномагнієве й цинкове виробництво.

У структурі виробництва кольорових металів провідне мі­сце посідає алюмінієва промисловість, яка охоплює виробництво глинозему та алюмінію (20% кольорових металів). Крім того вона випускає кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), соду, мінеральні добрива, цемент, оксид ванадію, галій. Основна алюмінієва руда – бо­ксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське і Смілянське родовища

В Україні діють великий глиноземний завод у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький алюмінієвий завод та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганської області). Потужності з виробництва алюмінію розраховані на 300 тис. т за рік.

Титаномагнієва металургія включаєвидобуток і збагачення титаномагнієвої сировини, виробництво титану і магнію. Сировина – потужні родовища калійно-магніє­вих солей Прикарпаття (Калуш і Стебник), мілководні водойми Приазов'я та Причорномор'я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші побудовано магнієвий завод, в Запоріжжі – завод із вироб­ництва магнію й титану.

Запорізький титано-магнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний оксид титану, фасонне титанове литво.

На місцевих покладах кіновару працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька область). Тут із місцевих руди виробляють сурму. Працює Закарпатський ртутний комбінат.

Артемівський завод (Донецька область) випускає мідний і латунний прокат (прути, труби, дріт, листи, стрічки, штаби). У Світловодську (Кірово­градська область) працює Дніпровський завод чистих металів, а в Донецьку – завод кольорових сплавів.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 594; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.