Цілі і завдання державної регіональної економічної політики України в економічній та соціальній сфері

Державна регіональна економічна політика - це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері розвитку регіонів відповідно до поточних і стратегічних ці­лей.

Цілі державної регіональної економічної політики:

- збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів регіонів, співпраці між ними;

- вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення ефективності територіального поділу праці, раціоналізація системи розселення, враху­вання економічних, соціальних, історико-культурних та інших особливостей регіонів під час проведення економічних реформ на місцях;

- підтримка збалансованості економічного розвитку, екологічного стану, соціально-демографічного та суспільно-політичного процесів.

Завдання державної регіональної економічної політики в економічній сфері:

- досягнення економічно та соціальне виправданого рівня комплекс­ності й раціональності структури господарства;

- створення сприятливих умов для розвитку підприємництва й ринкової інфраструктури та інших ринкових перетворень;

- формування та розвиток вільних економічних зон, налагодження зв'язків між прикордонними регіонами;

- удосконалення економічного районування та визначення мережі економічних районів країни.

Завдання державної регіональної економічної політики в соціаль­ній сфері:

- гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конститу­цією України;

- підвищення рівня життя та соціального захисту населення в усіх регіонах, забезпечення зайнятості населення;

- гарантування продовольчої забезпеченості регіонів, створення високопродуктивних галузей в аграрному виробництві, вихід на світові продовольчі ринки;

- здійснення економічних і соціальних заходів щодо запобігання погіршенню демографічної ситуації;

- формування раціональної системи розселення населення.

12. Транспортний комплекс України, основні види. Роль і значення транспорту у виробництві та народному господарстві.

Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних відносин.

Транспорт – це комплекс, який складають окремі його види: наземний, водний, трубопровідний та повітряний.

За призначенням транспорт поділяється на такі види: загального користування, відомчий та особистого призначення.

Залізничний транспорт. На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Протяжність основних залізниць становить 22,8 тис. км., з них електрифіковано – 10,4 тис. км (47,2%). Найгустіша мережа залізниць – у Донбасі та Придніпров’ї. На цей вид транспорту припадає понад 60% вантажообороту країни.

Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Ло­зова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Корос­тень, Козятин, Львів. Для забезпечення неперервних вантажних і пасажирських перевезень побудовано швидкісні залізничні лінії – Київ–Харків, Київ–Дніпропетровськ.

Автомобільний транспорт найбільш ефективний у перевезенні ван­тажів на короткі відстані. Найважливіші автомагістралі: Київ – Брест; Москва – Харків; Дніпропетровськ – Запоріжжя – Сімферополь: Львів – Київ; Дніпропетровськ – Нікополь; Харків – Ростов-на-Дону.

Автотранспортом перевозять продукцію здебільшого сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, а в районах Донбасу і Придніпров'я – продукцію вугільної промисловості.

Морський транспорт. Україна має сприятливі умови для розвитку мор­ського транспорту: на півдні її територію омивають Чорне й Азовське моря, котрі практично не замерзають і з'єднуються із Середземним мо­рем з подальшим виходом до Світового океану. Довжина морської берегової лінії України становить 1050 км.

Найважливішимипортами на Чорному морі є Одеса, Іллічівськ, Південний, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч.

Великі по­рти на Азовському морі – Маріуполь, Бердянськ.

Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг перед сухопутним, зокрема, готові природні шляхи, використання течії води, можливість одночасно перевозити великі вантажі й пасажирів.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні 4,4 тис. км, у тому числі з навігаційною обстановкою 3,9 тис. км. Основна внутрішня вод­на артерія – Дніпро (1200 км).

Головні річкові порти на: Дніпрі – Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон; Дунаї – Ізмаїл, Кілія.

Трубопровідний транспорт – найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. Довжина трубопроводів загального користування становить 43,5 тис. км. Діють нафтопроводи Самара – Лисичанськ – Кременчук – Херсон, проходить трансєвропейський нафтопровід «Дружба».

Повітряний транспорт – наймолодший і найбільш швидкісний, од­нак поки що дорогий. Найбільші авіапорти України – Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферо­поль, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ. Головна державна компанія – «Авіалінії України». Створено також компанію «Міжнародні лінії України» за участю інозем­ного капіталу.Повітряний транспорт перевозить переважно пасажирів.

Дата добавления: 2015-05-22