Принципи економічного районування України. Районний господарський комп­лекс та його галузева структура (три групи галузей)

Економічний район – це територіальне цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки:

- спеціалізація як основна народногосподарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах певною мірою відповідає його географічному розташуванню, природним, економічним і соціальним умовам та спирається на раціональний поділ праці з іншими районами);

- комплексність – як взаємопов'язаність найважливіших складників економіч­ної й територіальної структур району;

- керованість – наявність певних галузевих і територіальних структур, які є матеріальною основою взаємопов'язаності складових частин, що дозволяє трак­тувати район як цілісну систему та організаційний осе­редок територіального управління народним господарст­вом.

Об'єктивною основою економічного району є терито­ріально-виробничі комплекси.

Основи економічного районування України, – спо­чатку це було фізико-географічне районування, – створю­валися досить давно.

У 1842 року з'явилась “Економічна карта” для спеціаль­ного районування промисловості Росії. Територія поділя­лася на шість “країв”, що їхні контури наближалися до географічних зон.

Економічний принцип полягав у тому, що у вигляді району виокремлювалася своєрідна, по змозі економічно завершена територія, яка, завдяки сполученню природних особливостей, навичкам виробничої діяльності та культурної спадщини населення, являла собою ланку в загальному ланцюгу народного господарства країни. Це можна трактувати і як засаду “економічної цілісності”, що уможливлює створення проекту господарського розвитку, який передбачає оптимальне використання можливостей за мінімальних витрат.

Нині, економічний район розглядається як спеціалізо­вана територія країни з певним комплексом допоміжних та обслуговуючих виробництв. Спеціалізація району повинна визначати галузі, де витрати праці й коштів на виробництво продукції та її доставку споживачеві найменші порівняно з іншими районами. Економічна ефективність спеціалізації оцінюється як з погляду найдоцільнішого територіального поділу праці у масштабі країни, так і з погляду найповні­шого й найпродуктивнішого використання місцевих ресур­сів району.

Ще за часів роботи над мережею економічних районів було описано два різновиди процесів та явищ: тенденція до членування виробництва, що виявлялася у поділі праці, спеціалізації й концентрації, та тенденція до інтеграції початкове порізнених частин. Ускладнення територіальної структури народного господарства вимагало подальшого розвитку теорії економічного районування. М. Колосовський запровадив поняття ТВК. Серед нових властивостей ТВК відзначалася впорядкованість внутрішньої структури, де на рівні підсистем утворювались тривкі сукупності ви­робництв – енерговиробничі цикли. Нові територіально-виробничі системи (ТВК та ЕВЦ) успадкували різні властивості районних комбінатів: ТВК – здатність формувати економічний район, ЕВЦ – спосіб внутрішньої самоорганізації на основі комбінування.

Україна, можливо, перегляне сучасну мережу з 9 економічних районів, запропоновану Ф. Заставним. У більшості країн світу за основу управління територією взято економічне районування.

20. Чорна металургія, її роль і значення в економіці України. Райони і центри чорної металургії. Проблеми й перспективи розвитку галузі.

Чорна металургія є найбільшою галуззю і становить матеріальну базу всього комплексу важкої індустрії України. Вона впливає на розвиток усіх галузей господарства, є найголовнішим споживачем палива, електроенергії та води.

Чорна металургія включає ряд виробництв, найважливішими серед яких є видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, виробництво допоміжних матеріалів.

Чорна металургія зумовила й стимулювала розвиток таких галузей, як залізорудна та кам'яновугільна, видобуток мінеральної сировини.

Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Виділяється «мала металургія», яка є на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виробництві сталі й прокату.

Сировинна база чорної металургії. Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, кок­сом, іншими допоміжними матеріалами та марганцем. Залізні руди Криворізького басейну (75%) видобувається переважно відкритим способом. Крім багатих заліз­них руд із вмістом заліза 50-67%, тут видобуваються і бідні руди із вмістом заліза 28–35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому,.

Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікополь­ський район Придніпровського марганцеворудного басейну. Видобуток руди здійснюється відкритим (2/3) і шахтним способами.

Великі коксохімічні комбінати, розміщені у металургійних центрах Донбасу й Придніпров'я. Більш 50% коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу. Усі металургійні заводи України розміщені в Донецькому й Придніпровському економічних районах і зосере­джені у трьох районах чорної металургії – Придніпровському, Донецькому та Приазовському.

У Придніпровському районі чорна металургія є профільною комплексотворною, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майже половину чорних металів і мають виражену спеціалізацію, стійкі зв'язки між собою та споживача­ми металу. Тут розміщено 14 металургійних заводів з 32.

Донецький металургійний район. До його входять 13 металургійних заводів, потужні коксохімічні підприємства, які виробляють понад 50% коксу України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному – в Єнакієво, Краматорську, Костянтинівні, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже 1/2 чавуну і близько 1/3 продукції металургії України. Тут сформовано три металургійних вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський і Алчевсько-Алмазнянський.

Приазовський металургійний район. До нього належать заводи Маріуполя, Камиш-Бурунський ГЗК у Криму, металургійний завод у Керчі. Маріупольський завод «Азовсталь» випускає чавун, сталь і про­кат, працює на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя.

Рівень розвитку чорної металургії України не відповідає стандартам світового рі­вня з причин технічного відставання металургії Донбасу та Придніпров'я. Чорна металургія забезпечує власні по­треби, а також задовольняє потреби ряду районів європейської частини Росії, Молдови, Білорусі та інших зарубіж­них країн.

Дата добавления: 2015-05-22