Трубопровідний і повітряний транспорт, їх значення для економіки країни. Місце у зовнішніх зв’язках України

Трубопровідний транспорт – найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. Довжина трубопроводів загального користування становить 43,5 тис. км. В Україні його створено у 20-ті роки в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава – Стрий – Дрогобич (1924 р.).

Діють нафтопроводи Долина – Дрогобич; Битків – Надвірна; Качанівка – Охтирка; Гнідинці – Прилуки – Кременчук – Херсон; Кре­менчук – Черкаси; Самара – Лисичанськ – Кременчук – Херсон, який зерез Снігурівку підведено до Одеси, через нього надходить в Україну сибірсь­ка нафта з Росії. Через західні області (Волинську, Львівську, Закарпатську) проходить трансєвропейський нафтопровід «Дружба». Працює нафтопродуктопровід Кременчук – Лубни – Київ.

Нафтопроводами поставляється 93% усієї нафти, яку спожи­ває Україна. В Україні діє 12 основних нафтопроводів завдовжки у 2,6 тис. км з діаметром труб 720 мм. Система нафтопроводів забезпечувала доставку нафти переважно з Росії, однак виникла потреба в закупівлі її на світовому ринку.

Газопровідний транспорт України забезпечував доставку газу з Росії (79%), Туркменістану (5%) і 16% за рахунок його видобутку в Україні, чого зараз недостатньо. Найбільші газопроводи Шебелинка – Харків; Шебелинка – Брянськ; Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Одеса – Кишинів; Шебелинка – Диканька – західні райони України. З Прикарпаття йдуть газопроводи на Чехію, Словаччину й Польщу. На сході України проходять траси газопроводів Північний Кавказ – Москва; північнокавказький газ споживається у Донбасі.

В Україні працює мережа продуктопроводів: аміакопровід Тольятті – Горлівка – Одеса; етиленопровід з Угорщини до Калуша.

Довжина діючої системи газопроводів становить 34 тис. км, основним завданням залишається підтримувати їх у працезда­тному стані.

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту – його реконструкція. Більшість тубопроводів України використовується протягом від 20 до 50 років.

Повітряний транспорт – наймолодший і найбільш швидкісний, од­нак поки що дорогий. Поряд з перевезеннями вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення, аерофотозйомки, хімічну об­робку посівів та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші авіапорти України – Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферо­поль, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Головна державна компанія – «Авіалінії України». Створено також компанію «Міжнародні лінії України» за участю інозем­ного капіталу.

Повітряний транспорт перевозить переважно пасажирів. У останні роки зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та інших країн. Зменшення частоти польотів на короткі відстані, тарифна політика, а також розвиток наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективніші аеропорти: Бориспіль, Жуляни, Лу­ганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків; з місцевих – Вінниця, Кірово­град, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

Завданням розвитку повітряного транспорту є збільшення загального обсягу перевезень, спорудження нових, реконструкція старих аеропортів та ін.

Дата добавления: 2015-05-22