Особливості структури господарського комплексу Північно-Східного економічного району. Роль машинобудування в територіальному поділу праці

Роль і значення залізничного та автомобільного транспорту в економіці України. Основні магістралі.

Залізничний транспорт. Залізничний транспорт України розвивається з 60-х років ХІХ ст. На цей вид транспорту припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Він має вирішальне значення в забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і з іншими державами.

Протяжність основних залізниць становить 22,8 тис. км., з них електрифіковано – 10,4 тис. км (47,2%). Найгустіша мережа залізниць – у Донбасі та Придніпров’ї. На цей вид транспорту припадає понад 60% вантажообороту країни.

Найбільші залізничні вузли України – Київ, Харків, Ло­зова, Фастів, Ясинувата, Волноваха, Дебальцеве, Жмеринка, Шепетівка, Синельникове, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, Бахмач, Корос­тень, Козятин, Львів. Основні магістралі з Донбасу йдуть на Москву через Харків – Курськ, Куп'янськ – Валуйки – Єлець; на захід – через Харків на Львів; через Мерефу та Ворожбу в західні обла­сті та Санкт-Петербург, у Кривий Ріг через Ясинувату – Дніпропетровськ. У південному напрямку залізниці пролягають до портів Азовського і Чо­рного морів, а також на Кавказ через Ростов-на-Дону; до Поволжя на схід проведена магістраль Куп'янськ-Лиски.

Автомобільний транспорт найбільш ефективний у перевезенні ван­тажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогосподарського вантажообороту. У 2005 р. вантажооборот автомобільного транспорту досяг 8,7 млрд. тонна/км, було перевезено 2,8 млрд. пасажирів.

Україна, сполучена автомобільними шляхами з Централь­ним, Північно-Кавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю. Найважливіші автомагістралі: Київ – Брест; Москва – Харків; Дніпропетровськ – Запоріжжя – Сімферополь: Львів – Київ; Дніпропетровськ – Нікополь; Харків – Ростов-на-Дону.

Автотранспортом перевозять продукцію здебільшого сільського господарства, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, а в районах Донбасу і Придніпров'я – продукцію вугільної промисловості. Вантажний парк, зосереджений переважно (70%) у господарствах та автопідприємствах (АТП) двох систем – агропрому (58%) та корпорації «Укравтотранс» (12%), інші – на підприємствах більш як 80 відомств.

Промисловість. Потреби господарства і населення району забезпечуються його енергетичною базою. Майже вся електроенергія виробляється тепловими станціями. Найбільша з них – Зміївська ДРЕС потужністю 2,4 млн. кВт. На район припадає майже 20% загальнодержавного виробництва електроенергії.

Основними галузями машинобудування є енергетичне, тракторне, сільськогосподарське, електротехнічне, транспортне, верстато- і приладобудування. Енергетичне та електротехнічне машинобудування зосереджене в Харкові (випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій, потужні турбогенератори, електродвигуни тощо), Полтаві (заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп тощо), Глухові (електронні й агрегатні вузли), Сумах (важке компресоробудування, електропомпи), Свесі (помпи).

Транспортне машинобудування репрезентоване у Кременчуці (вантажні автомобілі, різні види вагонів), Харкові (велосипеди, мотоцикли, тракторні двигуни тощо), Ромнах (транспортні запчастини). У Харкові виробляють пасажирські і транспортні літаки.

Хімічна промисловість забезпечує країну мінеральними добривами, дубильними речовинами, пластмасами, хімреактивами. У районі зосереджено практично все виробництва кінофотоматеріалів у країні (Шостка). У Кременчуці працює нафтопереробний завод, де виробляють й технічний вуглець. У Сумах здійснюється випуск фосфорних добрив сірчаної кислоти, отрутохімікатів, лакофарбової продукції тощо. Шебелинка є центром випуску хімічних реактивів. Найбільшим центром хімічної промисловості є Харків. Тут виготовляють пластмаси, лаки, фарби, хімреактиви, побутову хімію, фармацевтичні препарати.

Потужна галузь району – будівельна індустрія. Цементна промисловість розвинута в Балаклії (Харківська область). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби зі скла – у Полтаві й Мерефі (Харківська область), фарфоро-фаянсові – в Полтаві й Будах (поблизу Харкова).

Легка промисловість за вартістю продукції посідає в районі третє місце. Тут виробляють бавовняні та вовняні тканини. Розвинута джутова, хутрова і взуттєва галузі промисловості. Найбільшим центром легкої промисловості є Харків, де зосереджена швейна, панчішно-шкарпеткова, суконна, найбільше в Україні хутрове об'єднання, канатний завод тощо. У Полтаві розміщені бавовняно-прядильна, трикотажна, швейна фабрики, шкіряно-взуттєвий комбінат

Агропромисловий комплекс. Північно-Східний район має потужний АПК. Основу його становить сільське господарство. За вартісними показниками валового випуску продукції сільського господарства Північно-Східний район, серед районів України, посідає третє місце. Сільськогосподарські підприємства в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні господарства приміського типу.

Тваринництво у структурі сільськогосподарського виробництва переважає рослинництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Південь має м'ясо-молочний напрям. У південно-східній частині району значного розвитку набуло вівчарство. Свинарство має м'ясний напрям. Північ району, а загалом і весь район, зберігає молочно-м'ясний напрям тваринництва.

Маючи потужну сировинну базу, харчова промисловість району за обсягом виробництва поступається тільки машинобудуванню. Найбільше значення має цукрова промисловість. На 59 цукрових заводах виробляють п'яту частину цукру в країні. Одним із найпотужніших підприємств галузі в Україні є Лохвицький цукровий комбінат у Полтавській області.

42. Роль і значення водного транспорту у внутрішніх та зовнішньоекономічних зв’язках України.

Морський транспорт. Україна має сприятливі умови для розвитку мор­ського транспорту: на півдні її територію омивають Чорне й Азовське моря, котрі практично не замерзають і з'єднуються із Середземним мо­рем з подальшим виходом до Світового океану. Довжина морської берегової лінії України становить 1050 км.

Найважливішимипортами на Чорному морі є Одеса, Іллічівськ, Південний, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч. З 1978 р. діє одна з найбільших у світі паромна переправа Іллічівськ-Варна протяжністю 435 км. Зв'язків України з Північним Кавказом забезпечує залізнично-паромна переправа через Керченську протоку.

Великі по­рти на Азовському морі – Маріуполь, Бердянськ.

Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основні експортні вантажі – залізна руда, кокс, чорні метали, хімічні продукти; імпортні – машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси, ліс та ін.

Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українське–Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарним тоннажем 5,2 млн т і па­сажирським флотом на 9,9 тис. місць. Усього на території України розташовані 18 портів і 8 судноремонтних заводів.

Зміна економічних пріоритетів у зовнішній торгівлі призводить до перерозподілу вантажопотоків. Наприклад, треба забезпечити регулярне ввезення (до 40 млн т на рік) сирої нафти з країн Близького Сходу або Південного Середземномор'я. Збільшується надходження імпортного зерна й продуктів для Росії та інших країн СНД із США, Австралії, Аргентини. Збільшується імпорт машин, устаткування, продуктів харчування з країн Західної Європи. Серед вантажопотоків можна виділити імпорт зрідженого газу (до 17 млрд м³), експорт марганцевої руди, цементу до 3 млн т, сірки до 2 млн т.

Великі можливості є для експорту транспортних послуг. Відбувається модернізація та розвиток виробничої бази. Створюються комплекси для приймання імпортних енергоносі­їв, у тому числі реконструкція Одеської нафтогавані, модернізація комплексів у портах Маріуполі, Миколаєві, спорудження екологічно чистих спеціалізованих комплексів у портах Іллічівську, Південному, Дніпро-Бузькому.

В організації пасажирських перевезень морським транспортом основним завданням є вдосконалення туристсько-експлуатаційних перевезень, підвищення якості обслуговування пасажирів.

Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг перед сухопутним, зокрема, готові природні шляхи, використання течії води, можливість одночасно перевозити великі вантажі й пасажирів.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні 4,4 тис. км, у тому числі з навігаційною обстановкою 3,9 тис. км. Основна внутрішня вод­на артерія – Дніпро (1200 км).

Головні річкові порти на: Дніпрі – Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Херсон; Дунаї – Ізмаїл, Кілія.

Вантажі перевозяться річками Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходом в річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також у морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Основні завдання розвитку річкового транспорту: застосу­вання великовантажних суден для внутрішніх перевезень масових вантажів; збільшення перевезень: у контейне­рних; у ліхтеровозах; експортно-імпортних вантажів у суднах типу річка-море; буксирним флотом; скоротити простої суден, вагонів та автомобілів, розвинути відомчі причали, оснастити їх сучасною перевантажувальною технікою.

Дата добавления: 2015-05-22