Значення хімічної промисловості у народному господарстві України. Структура галузі, провідні виробництва та їх розміщення

Хімічна промисловість має широку сировинну базу – вугілля, коксовий газ, нафта, супутній нафтовий газ, солі, газові відходи чорної та кольорової металургії тощо.

Хімічна й нафтохімічна промисловість. Хімізація господарства України виявляється в широкому викорис­танні мінеральних добрив у різних галузях та сферах господарства у впровадженні хімічних технологій у промисловість і сільське господарст­во, сприянні інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.

Фактори розміщення галузей хімічної промисловості. Своєрідність територіальної організації хімічної промисловості зумовлюють численні міжгалузеві, внутрішньогалузеві й технологічні зв'язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води. На розміщення галузі впливають й географічні, економічні і технічні фактори.

При обгрунтуванні розміщення конкретних хімічних виробництв ураховують і фактори, що випливають ізструктури витрат на одержання та споживання хімічної продукції: сировинний; енергетичний; воднийтрудовийтранспортний. Дуже важливим фактором розміщення хімічних виробництв є екологічний – утворення великої кількості твердих, рідких і газоподібних відходів. Особливо багато відходів у гірничій хімії. Значення кожного фактора залежить від структури витрат на виробництво продукції.

Хімічна промисловість дуже енергомістка. Вона використовує різні види енергії: електрична, теплова, механічна, світлова, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара, гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повітря. За енергомісткістю продукції вирізняють три групи підгалузей.

Хімічна промисловість водомістка, вона споживає багато води, яку використовують у технологічних процесах і для охолодження. Хімічна промисловість найбільш розвинена в Донбасі, Придніпров'ї та Прикарпатті.

Гірничо-хімічна промисловість здійснює видобуток сировини для неорганічної хімії. Основна продукція – калійні солі Калуша і Стебника, сірка Роздолу та Яворова,

Фосфорні добрива виробляють із привізних апатитів Кольського півострова на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сум­ському та Одеському суперфосфатних заводах. Азотно-тукова промисловість, що виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для виробництва аміаку. Розгалужена система газопроводів наблизила її підприємства до районів споживан­ня. Вона виробляє азотні добрива: сульфат амонію, аміачну селітру, карбамід тощо. Основні центри – Дніпродзержинськ, Горлівка, Лисичанськ, Алчевськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.

Виробництво калійних добрив зосереджене у Стебнику Пестициди виробляють 7 підприємств потужністю 150 тис. т, в останні роки вироблено 2,5 тис. т хімічних засобів захисту рослин. Сільське господарство забезпечується мінеральними добривами на 84%, а засобами захисту рослин на 60% від потреби. Обсяги виробництва зменшилися внаслідок того, що продукція на 10% дорожча за імпортну.

Хімія органічного синтезу. Нафтопереробна промисловість, зосереджена в районах видобутку нафти, портових містах, в Донбасі, Придніпров'ї, Прикарпатті та центральній частині України. Нафтохімічна промисловість розвивається на базі нафтопереробки, виробництва сажі, переробки привізного синтетичного й натурального каучуку.

Гумова промисловість виробляє тисячі найменувань продукції. У Дніпропетровську виробляють шини, шини та гумоазбестові вироби виготовляють Білоцерковський комбінат, Полімерна промисловість розміщується у залежності від достатньої кількості вуглеводневої сировини, палива, електроенергії, води.

Дата добавления: 2015-05-22