Характерні риси язичницької культури південно-східних слов’ян

Культурно-історичне значення грецької колонізації Північного Причорномор'я.

Роль на значення античних держав і античної культури в історії Європи важко переоцінити. Їхні досягнення лягли в основу багатьох сфер сучасного життя. Насамперед це мистецтво, філософія, історія, математика, поезія, театр, юриспруденція. Майже немає такої галузі людських діянь, яка б не мала свого зародження ще за античних часів.

Це стосується і давньої історії України і її культури У ході колонізації на місцевий грунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. Грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучали його до товарно-грошових відносин. Вчинення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор’я. Різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенням досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров’я, Побужжя та Подніпров’я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємниці грецької культури, колишньої елінської колонії – Візантії.

Значення античних держав Північного Причорномор’я в історії давнього населення, яке лежало на теренах сучаної України, не вичерпується лише їх взаєминами з навколишніми племенами, котрі жили в той час. Тисячолітня епоха існування античної цивілізації в Північному Причорномор’ї глибоко відбилася на житті на культурі наступних поколінь населення Південно-Східної Європи, зокрема в орнаменті.

У науковому плані період античності на нашій території не лише має велике значення для вивчення археологами античних міст, взаємозв’язків грецького та місцевого населення, а й, по суті, починає писемну історію України. Завдяки стародавнім грекам до нас дійшли описи тогочасної природи та географії півдня України, звичаїв, господарства, культури місцевих племен тощо.

Реконструювати розвинену систему релігійних уявлень слов’ян досить складно бо культура слов’ян була усною, а подальша письмова культура Київської Русі не була зацікавлена в фіксації давніх язичницьких уявлень.

Грунтом релігійних уявлень був пантеїзм та анімізм. Слов’яни обожнювали природу, рослинний і тваринний світ, природні стихії, особливо воду і вогонь. З культом вогню був пов'язаний поховальний обряд кремації. з Поступовим формуванням ранньокласового суспільства та підвищення князівської влади склалася ієрархічна система міфологічних уявлень.

Верховною владою був наділений Перун — бог грому і блискавки, покровитель князя і князівської дружини.

Велес — покровитель скотарства, торгівлі, достатку. Владикою світу був Сварог — бог вогню і світла, від нього походять інші боги Сварожичі: Даждьбог — в буквальному перекладі означає «давач добра», бог сонця, виконував функцію культурних героїв, полегшив життя простого люду, створивши плуг, навчив людей ростити пшеницю, тому останній сніп як удячність – Дідух зберігався в хаті на покуті. Овин — бог домашнього вогнища. Стрибог — бог вітрів. Хорс — бог Місяця. Мокоша —богиня-мати, богиня землі, родючості і ткацтва, покровителька жінок, її культ походить від ще давнішого культу Дани — богині води, яка присутня в слові вода, в назві багатьох слов’янських рік: Дніпро, Дністр, Дунай, Дон. Сімаргл — імовірно охоронець посівів, рослин, божественний вісник.

Існувало багато свят і обрядів, були святилища, жертовники, де приносили жертви, але з прийняттям християнства їх знищили. Одну з таких пам’яток – знайдено в річці Збруч – кам’яну статую бога Світовида, упорядника всесвіту (Збручанський ідол) – чотиригранний стовп висотою 2,67 м, розділений вертикально на три рівні.

Язичники займалися живописом, скульптурою, музикою, розвивали ремесла. Безліч знайдених скарбів і розкриті могильники донесли до нас предмети домашнього побуту та ювелірні прикраси.

Велике значення язичники надавали одязі. Вона несла не тільки функціональну навантаження, але і деяку обрядовість. Одяг прикрашалися зображеннями берегинь,символами сонця, землі і відображала многошаровість світу. Верхній ярус, небо зіставлялося з головним убором, землеі відповідало взуття і т. д.

Майже вся поганська архітектура була дерев'яною і для нас майже втрачена, але в збережених ранніх кам'яних християнських храмах можна побачити в обробці і орнаментах язичницькі мотиви. Це типово для періоду двовір’я, коли художник міг зобразити поруч християнського святого і яического божества, звести разом у ветувати орнаменті хрест і стародавні слов'янські символи.

Великим розмаїттям відрізнялися язичницькі обряди і свята. У результаті багатовікових спостережень слов'янами був створений свій календар, в якому особливо яскраво виділялися свята, пов'язані з земледельним циклом.Річний цикл святкувань складався з різних елементів, висхідних до індоєвропейської єдності перших хліборобів. Одним з елементів були сонячні фази, другим був цикл блискавок і дощів, третім був цикл свят врожаю, четвертим елементом були дні помінованія предків, п'ятий могли бути коляди, свята в перших числах кожного місяця.

Численні свята, коляди, ігрища, святки скрашували побут давнього слов'янина.

Дата добавления: 2015-05-22