Еволюція поглядів на культуру в європейській та вітчизняній філософії та культурології

Українська культура як духовний та суспільний феномен. Її сутність, характерні риси і ознаки.

Поняття “культури” як духовного і суспільного феномену.Структура культури.

Погляд на історично-культурний процес був притаманний як гуманістам епохи Відродження,так і мислителям доби Просвітництва.Зокрема,французькі просвітителі Вольтер,А.Тюрго,М.Кондорсе вважали,що "культурність","цивілізованість" нації чи країни на противагу "дикунству" і "варварству" первісних народів полягають у "розумності" суспільних порядків і політичних установ,вимірюються сукупністю досягнень у галузі науки і мистецтв.Однак,уже в межах Просвітництва виникає і критика існуючої "культури" та її носіїв.Так, Жан Жак Руссо протиставляв зіпсованості та моральній розбещеності "культурних" європейських націй простоту і чистоту нравів народів,які знаходяться на патріархальній стадії розвитку.Протиставлення "природної"і "цивілізованої" людини,властиве не тільки Руссо,але деяким іншим просвітителям.Викриваючи вади існуючої культури,Руссо не бере під сумнів основну тезу культурології:розум є джерелом розвитку і вихідним критерієм культури.Сутність культури вбачалая у моральній (Кант),естетичній(Шіллер,брати Шлегелі),філософській(Гегель) свідомості.Основоположник німецької класичної філософії Іммануїл Кант пов"язував основу культури не стільки з розумом,скільки із сферою моральності.На думку великого німецького мислителя,поета і драматурга Шіллера завдання культури полягає у розвитку і гармонійному примиренні фізичної і моральної природи людини,чуттєвого і розумного,насолоди і обов"язку.На думку великого німецького філософа Гегеля сутність культури визначається не наближенням людини до природи,а наближенням індивіда до світового цілого,яке включає в себе як природу,так і суспільну історію.Не залишився поза увагою філософів і релігійний аспект культури.П.О.Флоренський (1882-1943) та інші представники цього напряму філософської думки підкреслювали важливу особливість культури-вона виражає прагнення людини добувати своє природне і соціальне життя до духовності.Тобто лиши за допомогою культури розкриваються найкращі якості людини,розкривається її гармонія з навколишнім світом.Протилежну позицію займав революційно-демократичний напрям суспільної думки,представники якого акцентували увагу на залежності культури від матеріально-виробничої діяльності людей."Маса працює,-писав М.Чернишевський,-і поступово вдосконалюються виробничі мичтецтва".Вона обдарована допитливістю,цікавістю-і поступово розвивається освіта.Причина одна-внутрішнє прагнення маси до поліпшення свого матеріального і морального побуту.Представники української демократичної думки XIX ст. Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський та інші — пов'язували історію культури з діяльністю народних мас, осмислювали культуру в контексті національно-визвольної та соціальної боротьби. Для них притаманна глибока гуманістична спрямованість, історичний оптимізм, віра в національно-культурне відродження України.

Підбиваючи підсумки екскурсу в історії становлення і розвитку уявлень про культуру,можна зазначити,що поняття культури пройшло складну еволюцію,поступово збагачуючись у своєму змісті.

Дата добавления: 2015-05-22