Дайте характеристику

“Адміністративні витрати” відображають і накопичують протягом року витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління проектною організацією

22 Дайте характеристику інноваційним процесам та їх видам

Розвиток науково-технічного прогресу сприяє появі нових рішень у галузі техніки, технологій, організації виробництва та економічних методів управління. Це спричиняє розвиток інноваційних процесів у виробництві.

Інноваційні прцеси – сукупність якісно-нових прогресивних змін, що відбувають у виробничо-господарській системі. Результат інноваційних процесів є новим в техніці організації виробництва та праці, а їх впровадження в господарську практику називається нововведенням.

Спонукаючими мотивами нововведення є мінливі потреби суспільства в цілому та окремо взятих груп споживачів, а їх джерелами є досягнення зарубіжної та вітчизняної науки та набутого досвіду.

Інноваційні процеси поділяються на види:

­ Технічні нововведення – полягають в освоєнні виробництва нових видів продукції, використання нових технологій, засобів праці та предметів праці.

­ Організаційні нововведення – передбачають використання нових форм та методів виробництва і праці, а саме структури управління та типи виробництва;

­ Економічні інновації – охоплюють вдосконалення, планування та організування ціноутворюючого фінансування, мотивацій і оплати праці та оцінку результатів виробничо-господарської діяльності;

­ Соціальні нововведення – форми активізації людського фоктора у виробництві (стимулювання творчої діяльності, підвищення кваліфікації персоналу, забезпечення безпечного відпочинку, охорона навколишнього середовища і здоров’я людини);

­ Правові нововведення – розробка та прийняття нових та доповнення і зміна діючих законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств, організацій, що сприяють їх ефективній роботі.

Білет 14

14 Дайте характеристику витратам на збут…

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів): витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо. Виробничі підприємства обліковують та накопичують витрати, пов'язані зі збутом готової продукції, робіт і послуг, а торговельні підприємства - витрати, пов'язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників, витрати на утримання персоналу, витрати на утримання приміщень, витрати на устаткування й інше.

Неопераційні витрати. Це: позареалізаційні витрати (штрафи, пеня, неустойки, що сплачені, тощо); негативний результат від вибуття основних засобів та продажу інших необоротних матеріальних активів; негативний результат від продажу чи ліквідації запасів матеріальних цінностей; спонсорство і доброчинність; інші неопераційні витрати.

23. Економічний ефект від…

Ринкові умови змушують підприємства вдаватися до техніко-технологічних інноваційних змін, щоб здобути певні конкурентні переваги. Довгостроковий характер реалізації технічних інновацій потребує комплексного підходу до визначення впливу впроваджуваних технічних інновацій на техніко-економічний рівень виробництва.

Вплив технічних інновацій на результати діяльності підприємства відзначається багатоаспектністю, обумовленою отриманням різних видів ефекту від реалізації технічних інновацій. Потрібно враховувати і той факт, що реалізація технічних інновацій впливає не тільки на той суб’єкт господарювання, де здійснюється таке інвестування, але й на зовнішнє середовище, що оточує цей суб’єкт. Тому ефективність технічних інновацій слід розглядати як суму всіх можливих наслідків інвестування в технічне переозброєння виробництва. Ефективність технічних інновацій повинна розглядатися з позиції комерційного, технічного, правового, фінансового, соціального, економічного, екологічного аспектів, тобто ефекту, який може бути ними забезпечений (таблиця). Кожний з цих аспектів суттєво впливає на величину економічного ефекту, що є ще одним доказом необхідності оцінювання технічних інновацій з позиції комплексного підходу.

Таблиця - Види ефекту від реалізації технічних інновацій

Вид ефекту	Характеристика впливу
Науково-технічний	Показує перспективність впроваджених технологій та технічних засобів, відображає зміну техніко-екс-плуатаційних та споживчих характеристик новації
Економічний	Порівняння усіх видів результатів і витрат, пов’язаних з реалізацією технічних інновацій, у вартісному вираженні
Соціальний	Поліпшення якості умов праці та життя працівників
Ресурсний	Зміна в обсягах споживання певного виду ресурсу, подолання проблеми його обмеженості
Екологічний	Зміна рівня екологічної безпеки, розв’язання проблеми охорони довкілля

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Білет 15

15 Дайте характеристику витратам звичайної діяльності

Витрати звичайної діяльності - - витрати підприємства, пов'язані з його основною (спрямованою на виробництво або реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг, що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу) діяльністю, а також з операціями, котрі її забезпечують або спричинені нею.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності.

24. Основні форми економічного ефекту…

Залежно від кола вирі­шуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм — народногосподарській (за­гальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньо­господарський (ефект, одержуваний окремо розробником, вироб­ником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відби­ває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду
їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.
Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «на­ука—виробництво—експлуатація (споживання)», дає змогу оціню­вати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові, економічні інтереси окремих науково-дослідних (про­ектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування до­цільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга — у процесі реалі­зації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва.

Білет 16

16 Дайте характеристику основним шляхам інноваційного розвитку

Шлях інноваційного розвитку підприємства – це визначений шлях або рух, що базується на впровадженні і реалізації інновацій, які спричиняють поліпшення кількісних та якісних характеристик діяльності підприємства, забезпечують зміцнення його ринкових позицій та створюють умови для прогресивного розвитку.

Шляхи інноваційного розвитку підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Відповідно до стратегічної спрямованості інноваційного розвитку існують шляхи:

- збалансованого інноваційного розвитку (використовують в умовах безперервних і поступових технічних змін);

- наступального інноваційного розвитку (використовують, якщо виникає ситуація швидких стрибкоподібних змін, коли необхідне вміння подолання технологічних розривів, досягнення випередження або збереження лідерства);

- захищаючого інноваційного розвитку (є використанням результатів спостереження за діями підприємств-лідерів на ринку, що дозволятиме за короткий час відтворити досягнення цих фірм та вийти на ринок слідом за ними без претензій на займання провідних позицій);

- абсорбуючого інноваційного розвитку (являє собою імітацію інноваційних перетворень і спрямування основних зусиль на забезпечення виробничого процесу).

За масштабами шляхи інноваційного розвитку можна поділити на:

- локальні, що спрямовані на внутрішні зміни на підприємстві;

- глобальні, які покликані змінити не тільки внутрішню структуру підприємства, а й призводять до змін у зовнішньому середовищі.

Згідно з рівнем аналізу:

- стратегічні (покликані на реалізацію перспективних цілей);

- оперативні або тактичні (виникають із поточної діяльності підприємства і реалізують досягнення оперативних цілей).

Залежно від функціональної діяльності шляхи інноваційного розвитку підприємства поділяють на: соціальні; виробничі; маркетингові; адміністративні; фінансово - економічні та ін.

За строком реалізації шляхи інноваційного розвитку поділяють на:

- довгострокові (більше 8 років);

- середньострокові (до 5-8 років);

- короткострокові (до 2-3 років).

Залежно від сфери застосування шляхи інноваційного розвитку підприємства мають такі варіанти:

- продуктові (орієнтовані на продукт – впровадження нових моделей продукції, що випускається, і/або розроблення нової продукції для існуючих і/або нових ринків);

- технологічні (орієнтовані на впровадження нової техніки та технологій);

- ринкові (орієнтовані на модифікацію і/або захоплення нових ринків);

- організаційно-управлінські (орієнтовані на впровадження нових методів організації виробництва, маркетингу, системи управління, нових фінансових інструментів та методів, впровадження нових форм активізації персоналу – стимулювання творчої діяльності, використання нових знань, поліпшення умов безпеки праці, охорони здоров’я тощо);

- ресурсні (орієнтовані на освоєння нових видів і джерел сировини, матеріалів і/або нових підходів до використання традиційних).

37. Методика розрахунку та побудови сіткового графіка

Основними параметрами сіткової моделі крім критичного шляху є резерви часу здійснення подій і резерви часу робіт.

Резерв часу події визначається як різниця між пізнім tп і раннім tр строками здійснення події:

Ri=tn(i)-tp(i)

Пізній строк tп – це такий строк здійснення події, перевищення якого викличе аналогічну затримку настання кінцевої події

Для робіт визначають 4 види резервів: повний, два часткових і вільний.

Повний резерв часу Rn(i,j) визначається визначається різницею між пізнім і раннім строками початку (або закінчення) робіт.

Rn(i,j) = tп.п.(i,j) - tр.п.(i,j) або Rn(i,j) = tп.з.(i,j) - tр.з.(i,j)

або Rn(i,j) = tп(j) - tр(i) - t(i,j)

Вільний резерв часу Rв(i,j) Rв(i,j)=tp(j)-t(i,j)

Частковий резерв першого виду R’ч(i,j) = tп(j) - tп(i) - t(i,j)

Частковий резерв другого виду R’’ч(i,j) = tр(j) - tр(i) - t(i,j)

Резерв шляху визначається: R_ш=t(L_кр)-t(L_m)

Фіктивна робота на графіку зображається пунктирною лінією. Кожна робота характеризується тривалістю і чисельністю. Тривалість наноситься над стрілкою, а трудоресурси – під стрілкою за ходом годинникової стрілки.

Кожна робота обмежується двома подіями:

попередня подія наступна подія

Правилами побудови сіткового графіку є:

Дві подіє не можуть бути з’єднані двома роботами

- невірно 5 6   - треба  

В сіті не повинно бути безвихідних подій, тобто подій, від яких не починається жодна робота (за виключення кінцевої події всього комплексу робіт). Наявність в сіті таких безвихідних подій вказує на те, що допущено помилку при побудові або дана подія, а значить і попередні роботи нікому не потрібні і ніяк не впливають на виконання кінцевої мети.

В сіті не повинно бути “хвостових” подій, тобто подій, в які не входить ні одна робота, за виключенням початкової

Необхідно перевірити сіть на наявність замкнутих конкурів (циклів), тобто шляхів, які з’єднують початкову подію з нею ж. Це легко перевірити за напрямком стрілок. Стрілка повинна вказувати напрямок від меншої за нумерацією події до більшої.

Стрілки не повинні перетинатися.

В сіткових графіках бажано дотримуватись послідовності в нумерації подій від вихідної до завершальної, причому початковій події часто надається нульовий номер. Сіткові графіки побудовані таким чином, щоб виконувалась умова i < j, (де і – індекс початкової, j – кінцевої подій).

Білет 17

17 Інноваційний розвиток та основні принципи його функціонування

Інноваційний розвиток – процес господарювання, що спирається на безпечний пошук і використання нових способів та схем реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зовнішнього середовища в рамках обраної місії та прийнятної мотиваційної діяльності і який пов’язаний з модифікацією існуючих та формуванням нових ринків збуту.

Основні принципи:

­ Принцип адаптивності - прагнення до підтримання певного балансу зовнішнього та внутрішнього розвитку;

­ Принцип динамічності – динамічне наведення у відповідність цілей та спонукання мотивів діяльності підприємства в тому числі власників, фахівців, менеджерів тощо;

­ Принцип самоорганізації – самостійне забезпечення умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами виробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством та зовнішнім середовищем;

­ Принцип саморегулювання – коригування системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування;

­ Принцип саморозвитку – самостійне забезпечення умов тривалого виживання та розвитку підприємства відповідно до його місії та мотивації діяльності.

34. Параметри робіт та подій, послідовність їх розвитку

Основними параметрами сіткової моделі крім критичного шляху є резерви часу здійснення подій і резерви часу робіт.

Резерв часу події – це такий проміжок часу, на який може бути відкладено здійснення даної події без порушення строків завершення розробки в цілому.

Резерв часу події визначається як різниця між пізнім tп і раннім tр строками здійснення події:

Ri=tn(i)-tp(i)

Пізній строк tп – це такий строк здійснення події, перевищення якого викличе аналогічну затримку настання кінцевої події

Ранній строк здійснення події tр – це строк, необхідний для виконання всіх робіт, які передують даній події. Ранній строк здійснення події визначається по максимальному із шляхів, який веде від початкової події до даної.

Для робіт визначають 4 види резервів: повний, два часткових і вільний.

Повний резерв часу Rn(i,j) визначається максимальним часом, на який можна збільшити тривалість роботи або відкласти її виконання без зміни тривалості критичного шляху. Визначається різницею між пізнім і раннім строками початку (або закінчення) робіт.

Rn(i,j) = tп.п.(i,j) - tр.п.(i,j)

або

Rn(i,j) = tп.з.(i,j) - tр.з.(i,j)

або

Rn(i,j) = tп(j) - tр(i) - t(i,j)

Вільний резерв часу Rв(i,j) – максимальний час. на який можна збільшити тривалість роботи або відкласти її початок, не змінюючи ранніх строків початку наступних робіт (за умови, що початкова подія цієї роботи наступає в свій ранній строк). Вільний резерв часу є частиною повного резерву.

Rв(i,j)=tp(j)-t(i,j)

Частковий резерв першого виду – це резерв часу, який виникає у робіт, що настають за подіями, від яких розходяться шляхи різної тривалості. Показує, яка частина повного резерву часу може бути використана для збільшення тривалості роботи за умови, що це збільшення не викличе зміни пізнього строку настання попередньої події.

R’ч(i,j) = tп(j) - tп(i) - t(i,j)

Частковий резерв другого виду – це резерв часу, який утворюється у робіт, які безпосередньо передають подіям, в яких сходяться шляхи різної тривалості.

R’’ч(i,j) = tр(j) - tр(i) - t(i,j)

Резерв шляху визначається:

R_ш=t(L_кр)-t(L_m)

Білет 18

Дата добавления: 2015-05-22