Соціологи

До періоду підупаду чистої філософії належить і кілька соціологів, — з них варто окремо згадати І. Федоровича, О. Строніна, Л. Мечникова, М. Туган-Барановського.

І. Федорович — галичанин. Знаємо про його дуже мало. Його «Афоризми» було видано в Коломиї 1883 року, раніше вийшли в польській мові («Aforyzmy I. F-cza», Kraków, 1873), а пізніше в російській (в Петербурзі). Головний соціологічний його твір «Організм соціяльний» залишився в рукопису і відомий нам лише з переказу Клима Ганкевича (в його «Grundzüge der slawischen Philosophie» — див. вище § 5).

Олександр Іванович Стронін (1827-1889) син селянина, скінчив історико-філологічний факультет Київського університету і вчителював в Ніжині та Полтаві, в 60-х роках був засланий і на засланні написав свою першу працю: «Исторія и методъ», 1868; за нею йшли: «Политическая наука», СПБ. 1872 та «Исторія общественности», 1886. Він розвиває механістичну теорію суспільства, вживаючи, як методу соціологічної аналізи, аналогій з механікою. Суспільство збудоване «пірамідально» і основний /214/ закон його будови — закон рівноваги. Зі Строніним полемізували М. Ковалевський, Міхайловський, Кареєв.

Від конкретних проблем географії підійшов до соціології Лев Ілліч Мечник(ов) (1838-1888), з Харківщини, нащадок одного з приятелів Сковороди. По медичних студіях в Харкові і Петербурзі Мечников їде на Схід в дипломатичній службі, далі мандрує по Европі і знову по Сходу, 1884 року стає професором географії в Нешателі. Його основний твір: «La civilisation et les grands fleuves historiques», Париж, 1889, в російській мові резюме — «Географическая теорія развитія историческихъ народовъ» («ВЂстникъ Европы», 1889, 3). Основна ідея Мечникова — зв’язок розвитку культури з великими ріками. Суспільство є органічне, розвиток його є проґрес свободи.

Значно молодший Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919), з литовсько-татарського роду, але народжений на Україні (на Харківщині) та симпатіями своїми, а в значній мірі і громадською діяльністю, зв’язаний з українським національним рухом. Крім численних і визнаних фаховою наукою праць з політичної економії, йому належить шерег праць соціяльно-етичного та соціологічного характеру. Почавши з марксизму, Туган-Барановський ухилився в бік етичного розуміння соціяльної проблеми. Обороні своєрідного соціялістичного соціяльно-етичного світогляду присвячені праці зрілого періоду його творчости. Несталість поглядів, їх зміна і корегування типові для постаті Туган-Барановського, що покладав очевидно більшу вагу на шукання правди, аніж на посідання її.

Головні соціологічні, філософічно-соціяльні та філософічні праці Туган-Барановського такі:

1. Прудонъ. Его жизнь и дьятельность. СПБ. 1891.

2. Дж Ст. Милль. Его жизнь и дьятельность СПБ. 1892.

3. Значеніе экономического фактора в исторіи («Мірь Божій», 1895. XII).

4. Экономическій факторъ и идеи (там саме, 1896, IV, обидві праці в дусі історичного матеріялізму).

5. Очерки изъ новьйшей исторіи политической экономіи и соціализма («Мірь Божій», 1901, окремо СПБ. 1906).

6. Современный соціализмъ въ своемъ историческомъ развитіи, СПБ. 1906. /215/

7. Теоретическія основы марксизма («Міръ Божій», 1904, окремо СПБ. 1908). — Критика марксизму і спроба обґрунтовання етичного соціялізму.

8. Къ лучшему будущему. — Статті: «Три великихъ этическихъ проблемы» (Моральний світогляд Достоєвського), «Русская интеллигенція и соціализмъ», «Кантъ и Марксъ». СПБ. 1912.

9. Соціализмъ какъ положительное ученіе. СПБ. 1917.

10. Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію. Київ, 1925.

11 Окремі (методологічні) глави у відомому підручникові «Основы политической экономіи». СПБ. 1909 та низка дальших видань.

Лише небагато сторінок філософічним, соціяльно-етичним та методологічним ідеям Туган-Барановського присвячено в книзі Н. Кондратєва: Михаил Иванович Туган-Барановский. П. 1923.

Дата добавления: 2015-05-22