Березневі статті та їх положення

Березне́ві статті́ 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького», «Переяславські статті») — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Згідно з цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами, правда, з дозволу царського уряду і не мав права на зносини з Польщею та Туреччиною. Гетьман обирався на козацькій раді пожиттєво, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину.

При виборах наступних гетьманів приймалися договірні статті, в яких ряд пунктів Березневих статей скорочувався, вводилися нові статті.

Угода розірвана у 30.1.(9.2.) 1667 року Московською державою, що підписала сепаратне Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою.

Серед істориків є певна дискусія чим були Березневі статті — військовим союзом між двома державами Україною та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави. Проте, серед 11 пунктів Березневих статей нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз'єднання.

Березневі статті" 1654 р. охоплювали широке коло питань. Основою для українсько-російських переговорів і рішень царя та боярської думи були "Просительні статті про права усього малоросійського народу" з 23 статей²⁰. У цих статтях гетьман Б. Хмель-ницький та гетьманський уряд висунув умови приєднання України до Росії: ст. 1, 3, 7, 13 – про права, привілеї і маєтності Запорозького війська та української шляхти; ст. 2 – про 60-тисячний козацький реєстр; ст. 8–12, 21 – про платню старшині та кошти на утримання козацького війська; ст. 4, 15 – про збереження місцевої адміністрації та збір нею податків для царської казни; ст. 5, 6 – про передачу Чигиринського староства гетьманові в рангове володіння та про право Запорозького війська обирати гетьмана; ст. 14 – про право зносин гетьманського уряду з іноземними державами за дозволом царського уряду; ст. 16 – про невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України; ст. 17 –про підтвердження козацьких і шляхетських вольностей та про залишення селян (посполитих) у феодальній залежності; ст. 18 – про збереження прав київського митрополита; ст. 19 – про надіслання царських військ проти польських інтервентів під Смоленськ; ст. 20 – про утримання військової залоги на кордонах України з Польщею; ст. 22 – про оборону України від нападів татар; ст. 23 – про утримання козацької залоги у фортеці Кодак.

Дата добавления: 2015-05-22