Організм як чинник індивідуальності

Біотип людини - різновид у типології людини, який виокремлюють за нейрогуморальним критерієм, тобто за особливостями реагування симпатико-адреналової системи людини на впливи середовища, що зовні виявляються в певних особливостях поведінки.

За особливостями реагування на впливи середовища виокремлюють три види біотипу людини.

1. А-тип - адреналовий. Його представників характеризує підвищена тривожність, загострене почуття відповідальності, серйозне ставлення до справи. Зазвичай ці люди не вміють відпочивати, оскільки ними постійно керують сумніви і незадоволеність. Надмірні, неадекватні нервові навантаження часто призводять до серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 37,8%, серед жінок - 30,1%.

2. НА-тип - норадреналовий. Представники типу характеризуються підвищеною внутрішньою напруженістю. Це переважно замкнуті, небагатослівні люди, серйозні, скритні і владні; їх достоїнствами є цілеспрямованість, здатність добиватися високих результатів у своїй діяльності, долаючи труднощі і перешкоди. Однак якщо досягнення честолюбних планів переростає в самоціль, то за невдачі вони можуть надмірно фіксуватися на неприємних переживаннях. Пригнічені емоції і підозрілість часто приводять їх до нервових зривів, серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип становить 17%, серед жінок - 26,1%.

3. А+НА-тип - змішаний. Представникам типу властиві підвищена емоційність і постійні коливання настрою. Вони артистичні, прагнуть бути на виду, привертати увагу. їм властиві багаті уява і відчуття, здатність до співпереживання. Від неприємностей вони нерідко тікають у хворобу. Серед чоловіків цей тип становить 34,2%, а жінок - 22,8% o

Визначаються біотипи за допомогою спеціального методу адренограми, розробленого В. Васильєвим. Суть методу полягає у визначенні шляхом функціональних проб співвідношення гормонів адреналіну (А) і норад-реналіну (НА), що виділяються організмом в різний час доби. Це співвідношення має свою клінічну інтерпретацію, графічне зображення і норми для людей різного віку в стані спокою і за різних стресових навантажень.

Найяскравіше біотипові особливості поведінки виявляються в екстремальних ситуаціях. Біотипи різняться також за клінічними, біохімічними, імунологічними та іншими показниками.

У біологічному сенсі людина є живою тілесною істотою. Найближчим до цього визначення є поняття "організм", яке охоплює анатомо-морфологічну структуру, фізіологічні і нервові процеси, нарешті, нервову діяльність разом із механізмами роботи органів чуття. У сучасній диференціальній психофізіології та психології особистості поняття "організм" тісно пов'язане з такими ознаками як специфіка тілесної організації, біохімічні індивідуальні особливості, нейрофізіологічні основи індивідуальності.

Поняття "організмічний детермінант" часто вживають на позначення причинних чинників, які, за припущеннями, виникають всередині організму. У західній персонології (диспозиційний напрям) також послуговуються поняттям "організмічна змінна", під яким розуміють змінну всередині організму; процес або дію, які виникають всередині, але здатні детермінувати зовнішні реакції.

У психології терміном "організм" найчастіше називають тварин, особливо тих, яких використовують в експерименті або іншому науковому дослідженні.

Терміном "організмічний" позначають теоретичні підходи, де організм розглядають як біологічну єдність, узгоджене функціонування безлічі взаємопов'язаних процесів. Організмічні підходи моністичні, вони відкидають дуалізм свідомості й тіла, мають тенденцію зосереджуватися на великому, молярному дослідженні за відносного нехтування редукціоністськими дослідженнями, які пояснюють сутність одного явища через інше (наприклад, сутність видів пам'яті через види відчуттів). Усі ці теорії називаються організмічними психологіями.

Коли йдеться про людину з властивими її психіці вищими формами регуляції, які дають змогу за допомогою образів, уявлень або слів впливати на процеси, що відбуваються в організмі, стає очевидною недостатність суто біологічної інтерпретації людської тілесності. Ще І. Кант намагався створити антропологію, у якій тілесність розумної істоти набувала б нового, людського виміру.

Отже, організмічна координата позначає перехід від дослідження відмінностей між феноменами допсихічних рівнів до аналізу власне психічних процесів.

Дата добавления: 2015-05-22