Сприйняття (образ сприйняття, перцептивний образ) - суб'єктивний образ предмета, явища або процесу, що безпосередньо впливає на аналізатор або систему аналізаторів

Більшість виявлених відмінностей у способах сприйняття групуються навколо метапараметрів "глобальність - артикульованість", "широта - вузькість" та ін. (табл. 3.1.). Так, у тогочасних дослідженнях наголошувалося, що одній і тій самій групі випробовуваних властивий прояв синтетичності, суб'єктивізму, активності й упевненості. Концептуально експериментальні диференціально-психологічні дослідження сприйняття узагальнили в 50-ті роки XX ст. в межах "нового погляду" і "перцептивної установки".

Таблиця 3.1 Концепції типів сприйняття (за О. Лібіним)

Вимірювання	Інтерпретація	Автори
Аналітичні (А) (деталізатори) - синтетичні (С) (інтегратори)	А. проявляють тенденцію сприймати окремі частини об'єктів, зазнаючи труднощів у вичленуванні цілісної структури, і орієнтуються на відмінності; С. сприймають явища як інтегроване ціле, виділяючи схожість між частинами	Готшальд, 1914; Роршах, 1921
Об'єктивісти (J)- суб'ективісти (С)	0. властиве стійке, вузько спрямоване і точне сприйняття; С. - широке поле сприйняття із суб'єктивною інтерпретацією дійсності	Анг'яп, 1948
Концептуальні ("активні") (К) - перцептивні ("пасивні") (П)	К. працюють раціонально, формулюючи варіанти правильних рішень при виконанні класифікацій; П. використовують метод проб і помилок, керуючись безпосереднім сприйняттям стимулу. Виявлено темпера-ментальну і вікову детермінацію цих типів сприйняття	Ганфман, 1941; Виготський, 1922
Впевнені (В), або оцінювальні, - обережні (0), або неоціню-вальні	В. одним узагальненням інформують про те, що сприймають, у т. ч. неіснуючі деталі; 0. дають докладні звіти про сприйняте, у т. ч. найдрібніші деталі	Бартельт, 1932

Закінчення таблиці 3.1

Дезінтегровані (S-тип) - інтегровані (J-тип)	Сприйняття в-типу нестабільне, несистемне і не пов'язане прямо зі сприйманою реальністю; сприйняття Л-типу систематичне, логічне і реалістичне	Джонс, 1938
Орієнтовані на колір (К) - орієнтовані на форму (Ф)	К. віддають перевагу колірним ознакам як основі; Ф. - ознакам форми. Виявлений зв'язок Ф. із шизоїд ними, а К. із циклоїдними рисами особистості	Айзенк, 1947
Візуальні (В) - гаптичні (від грец. паріїков - дотиковий) (Г)	В. будують інтерпретацію, спираючись на зорові образи; Г. віддають перевагу дотиково-кінестетичному каналу інформації	Ловнфельд, 1945

Представники "нового погляду" зосередилися на співвідношенні мотиваційних і перцептивних чинників при вивченні індивідуальних відмінностей. У Бруклінському коледжі Нью-Йорка під керівництвом Соломона Аша (1907-1996) і Германа Віткіна (1916-1979) було реалізовано дослідницьку програму, підсумком якої стала книга "Особистість через сприйняття". У процесі реалізації її було зафіксовано індивідуальні відмінності у здатності студентів коледжу правильно встановлювати вертикальну позицію в спеціальній тестовій ситуації зі спотворенням зорового сприйняття, а також в умінні виділяти просту фігуру зі складного геометричного фону у перцептивних завданнях. Отриманий параметр перцептивної полезалежності - полене-залежності був проявом на рівні сприйняття наскрізної стильової характеристики, що відображається на когнітивному рівні, у стилі спілкування, міжособистісній взаємодії.

Згідно з теоретичними і експериментальними дослідженнями представників напряму "перцептивна установка" Дж. Клейна і співробітників Меннін-герського фонду, індивідуальне сприйняття визначається адаптивними властивостями. Наголошуючи на психоаналітичному контексті розгляду проблеми, Дж. Клейн вказував: "Ми вивчаємо Его, коли аналізуємо особистісні характеристики способів сприйняття, а набір перцептивних установок є частиною цілісної системи его-контролю". Надалі поняття "перцептивна установка" замінив термін "его-контроль", тому дослідники Меннінгерської школи стали використовувати дещо видозмінене поняття "когнітивний контроль ".

Дж. Клейн описав три патерни, пізніше названі когні-тивними контролями, хоча точніше було б назвати їх пер-цептивними контролями:

1) згладжування - загострення (сприйняття суб'єктом дійсності узагальнено або фіксація окремих її елементів);

2) установка на опір або прийняття нестабільності (толерантність до нереального досвіду);

3) фізіогномічність (образність) - буквальність (фіксація на власних образах, викликаних дійсністю, або на її об'єктивній реальності).

Результати, отримані в процесі розвитку цих двох напрямів експериментальної психології сприйняття, викликали бурхливу ланцюгову реакцію в наукових дослідженнях. Два класи нових змінних - перцептивні стилі і перцептивні контролі - швидко змінили своє концептуальне забарвлення ("перцептивні") і почали фігурувати як "когнітивні". Практично відразу виникла ідея (надалі експериментально підтверджена) про те, що відкриті параметри перцептивного стилю (способу організації суб'єктом свого сприйняття) є частиною складнішого синдрому індивідуальних властивостей, що охоплює когнітивні, емоційні, мотиваційні й особистісні змінні, а також характеристики соціально-психологічної (міжособистісної) взаємодії.

Дата добавления: 2015-05-22