Гетьманування Івана Виговського. Гадяцька угода

Через те що Юрій Хмельницький був недосвідчений гетьманська булава перейшла до Івана Виговського (1657-1659). Він походив із шляхетського роду з Київщини, ззамолоду вчився в київській академії, пізніше служив у поляцькім війську, врешті пішов на адміністраційну посаду в луцькому старостві. В 1648 р. брав участь у поході проти козаків, у бою на жовтих водах, попав у татарський полон, але хмельницький витягнув його і притягнув до служби, доручив йому ести писарство. Виговський зорганізував гетьманську канцелярію, дібрав талановитих співробітників і виховав ціле покоління канцеляристів та дипломатів. Незначний раніше уряд набув тепер першечергового значення: сходилися в ньому всі нитки внутрішньої та закордонної політики. При боці Богдана Хмельницького, Виговський відбув всі воєнні походи і вів усі переговори з Польщею, Московщиною, Швецією, Кримом,та іншими державами. Він був правою рукою Хмельницького. Мав великий вплив на нього, не раз гамував його надтв гострі виступи і був посередником між ним та старшиною. При генералльному писареві витворилась його партія, яка була повязана з ним становими інтересами та ідеологією - вона підняла його на становище гетьмана.

В головних лініях Виговський продовжив політику Б. Хмельницького. Вважав, що Україна має стати незалежною державою на чолі з урядом гтьманським. При своїй державі він бажав утримати землі аж до Вісли, і кордонів Прусії, -а особливо всі ті що під кінець гетьманування Хмельницького прийняли протекторат Запорізького війська, як Волинь Полісся і Біла Русь.

В закордонній політиці підтримував мирні відносини з усіма сусідськими державами, ні допускаючи ні одної до помітної переваги. Він уявляв що може виникнути система рівноваги серед держав Східної Європи, яка забезпечить Україні її нзалежність. В цьому напрямі ішли його дипломатичні заходи.

1657р. уклав союз із Швецією, який ще був підготовлений Хмельницьким. Відновив союз із Кримом. Вів переговори із Польщею. Ці демократичні заходи ще більше зміцнили Україну, як самостійну державу. Він не хотів розривати договору із Москвою та хотів перетворити його на не васальний а на союз між рівними. Домігс щоб московський уряд визнав гетьмана єдиним репрезентантом України. Москова вимагала, щоб козацькі війська задишили територію Білої Русі.

Внутрішня політика Виговського звернула не туди. Заміість того щоб утримати соціальну рівновагу, він опирався на вищі класи - на козацьку старшину та шляхту. Він вважав, що "чернь" відіграла вже свою роль. Козацька верхівка почала відмежовуватися в окремий клас, намагалася скупчити в своїх руках великі землеволодіння.

Ця політика Виговського викликала до вибуху соціальної боротьби. Старшина не відчуваючи утискань гетьмана почала гнобити простий народ. Народні маси відповіли на це повстанням. Головним тереном народного вибуху була Полтавщина. Проти нього виступили Пушкар та Барабаш. Сформували 40 тисяч війська і виступили війною проти виговського. В результаті боротьби Пушкар поліг у бою в червні 1658 р. Ця братня боротьба коштувала Україні до 50 тисяч жертв у людях. А татари що прийшли надопомогу Виговському вивезли із лівобережжя багато ясиру. Московщина намагалася використати цю війну для своєї політики.

В міжнародній політиці Виговського підтримував Юрій Немиреч, шляхтич визначного роду, освідчена людина, що довго проживав у Голандії, Англії та Франції. Він добре орієнтувався у міжнародних відносинах. Новим кроком у відносинах було зближення із Польщею. Ян Лещинський писав у своїх меморіалах:"Досі з ними не прийшло до згоди, не козаки, а ми винні, бо дивилися на них згорда а не як на людей! Та Бог показав, що це такіж люди як і інші, покарав нашу пиху, і тепер вони варті великої пошани - що так завзято стояли за свої вільності, що погодилися радже загинути, ніж жити без свободи."

Але це лише невилика частина народу так вважала, а інші давали примарні привілеї козакам, лише для того, щоб повернут їх.

Дата добавления: 2015-05-22