Культура України на етапі становлення незалежності. 3 страница

І коли все це почало відроджуватися, з прикрістю можна констатувати, що нитка традицій на цій ділянці обірвана. І це тоді, коли в усіх провідних державах світу підвищується авторитет своїх релігій.

Саме через це в українському суспільстві став можливим вплив “деструктивних” неорелігійних культів. Серед них: «Біле братство», «Церква уніфікації», «Сім’я любові», «Місцева церква» та інші.

Проблеми в релігійному житті України ускладнювалися міжконфесійними суперечностями і конфліктами. Релігійне братолюбство, а не розбрат, розуміння національної спільності, а не взаємне звинувачення в гріхах можуть зміцнити Українську державу й українські церкви. Так, наприкінці жовтня 1992 р. в Україні передовими вченими і громадсько-політичними діячами була вироблена програма комплексної соціально-економічної реформи України, в якій показані конструктивні шляхи реалізації великої мрії про єдину, об'єднану церкву в Україні — Помісну православну церкву.

Утворення єдиної Помісної православної церкви в Україні– надзвичайно важлива проблема у духовному житті нашої держави.

Одним з найголовніших завдань ІІ Всесвітнього форуму українців що проходив у серпні 1997 р. у Києві, було плекання духовної єдності українців усього світу. На форумі наголошувалось, що хоч українці-християни належать до різних церков, проте йдеться про земні церкви, церква ж небесна єдина. Саме ця єдність — має бути для українців спонукою до діяльного сприяння української духовної єдності.

Отже, ввійшовши в XXI століття, Українська держава має відродити процеси культурного та морально-етичного розвитку українського народу.

Національна культура покликана відкрити нову перспективу духовної консолідації української нації, відродити в масовій свідомості державницькі духовно-моральні принципи.

Самоствердження висококультурної особистості на сучасному етапі розвитку Української держави має проходити в унікальному світі історично складеного національного буття. Цілісніть національної культури можна досягнути завдяки активному поширенню в суспільні процеси української національної ідеї як основи функціонування нації в геополітичному просторі Європи та цілого світу. Саме національна ідея виступає загальним культурним стрижнем для формування особистості, яка має усвідомити й осмислити свою націю як об'єктивну реальність в економічному, соціальному, політичному, моральному, інтелектуальному просторі і водночас як суб’єкт світового історичного цивілізаційного процесу. Вона покликана спрямовувати формування національної свідомості та консолідацію всіх громадян на основі засад, які гарантують державна незалежність і самостійність України: злагода всіх громадян незалежно від національності, толерантність у вчинках, захист національних інтересів, високий духовний і матеріальний рівень життя, духовна і культурна самобутність, захист інтересів конкретної людини, нації і держави, почуття спільності історичної долі, юридичну рівність громадян тощо. Засобами загальнолюдської та національної культур потрібно постійно спрямовувати свідомість пересічного громадянина до розуміння по-державницьки підходити до вирішення процесів національного, духовного та економічного відродження України.

Дата добавления: 2015-05-22