Види цін

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Ціна – це виражена в грошах вартість товару, за яку продавець готовий продати товар, а покупець готовий і має здатність його купити.

Ціни обслуговують різні галузі виробництва, призначаються на різні види продукції як продавцями, так і покупцями. Для кожної зазначеної цілі використовуються певні види цін.

З метою всебічного та поглибленого вивчення системи цін їх необхідно класифікувати за певними ознаками:

Залежно від каналів руху товарів від виробника до споживача ціни поділяються на оптові і

роздрібні.

Роздрібна ціна - це ціна за якою здійснюється розрахунок із кінцевим споживачем товару.

Оптова ціна - це ціна за якою торгове підприємство здійснює розрахунок з постачальником товару.Оптова ціна п-ва(відпускна ціна) – це ціна за якою виробник реалізує продукцію оптово-збутовим організаціям.

Різновидом оптових цін п-ва є трансфертна(внутріфірмова) ціна – це ціна, яка являє собою ціну, за якою підприємство (трест, концерн чи транснаціональна корпорація) реалізує продукцію, роботи і послуги своїм підрозділам (філіалам, дочірнім підприємствам).

Іншим різновидом оптових цін є закупівельні ціни, які використовуються сільськогосподарськими виробниками при реалізації продукції приватним, державним чи кооперативним п-вам.

Оптова ціна промисловості (торгівлі) являє собою ціну, за якою підприємства та організації-споживачі закуповують продукцію у постачальницько-збутових організацій. Вона, крім оптової ціни підприємства, включає націнку посередника.

Роздрібні ціни – це ціни, за якими населення купує товари. Роздрібні ціни є, як правило, кінцевими цінами і складаються з оптових цін і націнки роздрібної мережі.

Різновидом роздрібних цін є ціни комісійної та аукціонної торгівлі.

Аукціонна ціна – це ціна, що склалася під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової ціни.

Ціни комісійної торгівлі застосовуються при продажу товарів і продуктів на комісійних засадах.

За ступенем самостійності підприємства ціни можуть бути: вільними, договірними (контрактними), регульованими та фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою та затверджуються його керівництвом.

Різновидом вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу.

Прейскуранті ціни використовуються при купівлі товару, як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і містяться в прейскурантах п-ва.

Ціни каталогу (проспекту) – це офіційні ціни, якіпублікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є цінами довідкового характеру, що публікуються нерегулярно і, як правило, продавцем товару. До цієї категорії цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціна покупця являє собою фактичну грошову суму купівлі товару на ринку, за якою здійснюється угода купівлі-продажу або за якою покупець готовий купити товар.

Ціна продавця формується в умовах переважання попиту над пропозицією (ринок продавця). Така ціна є стимулом для розширення виробництва даного товару і відображає економічні інтереси продавця, який прагне продати його якнайдорожче.

Ціна нетто – це чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу. Ціна нетто для покупця є сумою, фактично сплаченою продавцю, а для продавця – фактичною.

Договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін.

Регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціноутворення,що функціонують при відповідних виконавчих органах влади(управління з питань цінової політики при державній адміністрації). Регулювання цін здійснюють органи ціноутворення в установлених верхніх та нижніх межах.

Фіксовані ціни – це ціни, затверджені відповідними органами влади на певному рівні і не можуть бути змінені без їх погодження.

В Україні, починаючи з травня 1996 p., застосовуються державою фіксовані ціни. Такий вид цін установлюється державою на продукцію, ресурси і послуги, які справляють істотний вплив на загальний рівень і динаміку цін у економіці держави. Такі ціни встановлюватися насамперед на вугілля, електроенергію, газ.

Ціна, яка вказується у контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною фіксацією, ковзаюча (плинна).

Тверда ціна не змінюється впродовж дії контракту.

Ціна з наступною фіксацією вказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше вказаної дати, проставлена в контракті ціна не змінюється. В іншому випадку до постачальника товару застосовуються санкції, які обов’язково повинні бути обумовлені в контракті.

Ковзаюча ціна змінюється впродовж дії контракту узгодженим між його сторонами способом. У такому випадку в контракті не зазначається кінцевий рівень ціни, а передбачаються правила й порядок її встановлення

Зовнішньоекономічні ціни являють собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів.

В Україні з кінця 1994 р. запроваджено так звані індикативні ціни. Вони встановлюються на товари, щодо експорту та імпорту яких визначено режим ліцензування й квотування або інший спеціальний режим. Індикативні ціни відповідають цінам, що склалися на ринку експорту або імпорту на момент здійснення зовнішньоторговельної операції Такі ціни обов’язкові для всіх підприємницьких структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. При визначенні індикативних цін беруть до уваги чинні в Україні стандарти якості продукції, стан кон’юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, цінова інформація про середні рівні цін, що склалися на відповідному географічному ринку збуту, прогноз щодо можливого коливання цін та інші чинники та умови. Індикативні ціни переглядаються щомісяця. Їхнє використання спрямоване на впровадження ціноутворення у сфері зовнішньої торгівлі, запобігає демпінгу і сприяє збільшенню валютних надходжень від експорту українських підприємств.

Зовнішньоекономічні угоди укладаються, як правило, на базі світових цін. Світові ціни являють собою ціни або тарифи, за якими здійснюються операції на світовому ринку. Такі ціни є основою зовнішньоторговельних цін.

Для експортних і імпортних товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку країни, використовують ціни внутрішнього ринку. Базою для встановлення рівня таких цін виступає рівень цін на національному ринку.

Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні та поясні.

Єдині ціни встановлюються державними органами влади на окремі товари і послуга на всій території держави. До них наприклад, належать тарифи на залізничні перевезення, тарифи на електроенергію та ін.

Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари роботи, послуги. Це наприклад, вартість проїзду в міському транспорту, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.

Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням різного рівня собівартості добування в тих чи інших природно-географічних умовах. Це наприклад ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту та ін.

Поясні ціни встановлюються за районами (поясами) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспортування в інші райони. Наприклад ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава або вони можуть скластися стихійно, якщо які-небудь товари не виготовляються в даному районі. Так, в Україні встановлених державою цінових поясів немає, але активно працюють стихійно сформовані цінові пояси.

За часом дії ціни поділяються на постійні, тимчасові та разові.

Постійними можна вважати ціни, наведені в прейскуранті або каталозі і діючі протягом більш або менш тривалого періоду до чергового їх перегляду.

Тимчасові ціни встановлюються на нову продукцію, що планується до серійного виробництва і випуск якої в початковий період супроводжується підвищеними затратами. Після закінчення дії обумовленого терміну (від декількох місяців до 1-2 років) вони змінюються постійними.

Різновидом тимчасових цін є ступінчасті ціни, що являють собою ряд послідовно знижуючих (підвищуючих) цін на один і той самий вид товару.

При виробництві товару (надані послуги) за індивідуальним замовленням ціну товару розраховують індивідуально. Це так звана разова ціна.

Залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат із доставки вантажів розрізняють такі види цін: ціна на місці виробництва продукції; єдина ціна із включенням витрат з доставки товарів; зональні ціни; ціни, які визначаються на основі базисного пункту; ціни "франко".

1. Ціна на місці виробництва продукції. За цією ціною товар передається покупцю в місці його виробництва з усіма правами на нього та відповідальністю. В цьому випадку покупець оплачує понад ціну всі фактичні витрати із транспортування товару до місця призначення.

2. Єдина ціна із включенням витрат з доставки товарів. Цей метод установлення ціни передбачає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно від місця їх розташування із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як середня вартість усіх перевезень. Єдина ціна вигідна для покупців, що віддалені від місця виробництва.

3. Зональні ціни. Згідно з цим методом визначення цін виділяється декілька географічних зон, в межах яких установлюється єдина ціна для клієнтів. У міру більшої віддаленості зони від місця виробництва товару ціна зростає.

4. Ціни, які визначаються на основі базисного пункту. Підприємство встановлює в декількох географічних пунктах базисні ціни на свою продукцію. Тоді фактична ціна продажу розраховується як сума базисної ціни і транспортних витрат з доставки товару.

5. Ціни "франко". У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються за видами франко. «Франко» – це комерційний термін, який означає, що визначена частина витрат з транспортування або вантаження товару включається в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові затрати включаються в ціну за угодою купівлі-продажу. Існує шість видів франко.

До цін, які використовуються у статистиці, належать: індекси цін; поточні ціни; середні ціни, порівняльні та незмінні ціни, питомі ціни. Ціни статистичного обліку є, як правило, агрегованими (узагальненими). Такі види цін дають змогу виявити та аналізувати тенденції динаміки цін, розраховувати динаміку фізичних обсягів виробництва та реалізації товарів, здійснювати контроль і аналіз виконання планових завдань.

В умовах інфляційного підвищення цін великого значення набувають розрахунки індексів цін, зокрема, індексу споживчих цін, який характеризує вартість життя населення.

У статистичних розрахунках широке застосування знаходять порівняльні ціни. Вони використовуються у звітності та плануванні протягом певного часу для оцінки та порівняння обсягу продукції за різні періоди часу та обличчя показників динаміки.

Існують також ціни довідкові, номінальні, проектні, орієнтовані, прогнозні та інші.

Дата добавления: 2015-05-22