Українська культура в Речі Посполітій

Після занепаду Київської Русі литовське проникнен-ня, польська експансія, татарська агресія суттєво вплину-ли на перебіг подій в українських землях. У XIV--XVI ст. відбулися значні зміни в усіх сферах суспільного життя. Неоднозначні процеси були притаманні у цей час культур-ному розвитку України. Дестабілізуючими культурний процес чинниками стали падіння Візантійської імперії в XV ст., що позбавило християнську православну релігію зовнішньої підтримки, докорінно переорієнтувало торгів-лю, вплинуло на культуру господарювання в українських землях; відсутність власної державності в цих землях; зрос-таюча загроза ополячення й окатоличення після укладення Люблінської унії 1569 p.; татарська агресія. Піднесенню ук-раїнської культури сприяли технічний і технологічний прогрес; виникнення та розвиток власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше і ширше розповсюджувати знання та інформацію; поява на історичній арені козацтва, яке виступало могутнім культуротворчим чинником. Вза-ємодіючи, ці чинники докорінно змінили культурне об-личчя українських земель.

Певні зрушення відбулися і в побутовій культурі україн-ських земель. Розширення панського землеволодіння, поси-лення влади феодала логічно призвело до зміни вигляду то-гочасних сіл. Якщо раніше, коли вільної землі було багато, межею між сусідами вважалося те місце, «де зіткнуться сокири», тобто де з обох сторін зустрінуться рубачі під час рубання лісу, то в XV--XVI ст. під тиском феодалів на се-лянські землі відбувається певне упорядкування структури селянського поселення. Хати будують обабіч дороги. За кожною хатою розташовані загуменки, тобто довгі вузькі смуги землі, що належали господарю хати.

Цивілізованішими стають сімейні та родинні стосунки. В українських землях тривалий час існував громадян-ський шлюб, заснований на народних весільних звичаях і традиціях. Починаючи з XVI ст. між батьками й родичами молодої та батьками і родичами молодого укладається до-говір (зговір, змовини, згода). Спочатку цей договір укла-дали усно, а починаючи з XVII ст. -- письмово, щоб закрі-пити за молодими придане. У XVI--XVII ст. церква вста-новлює контроль над процесом одруження. З цього часу тільки через обряд вінчання шлюб ставав дійсним.

У період XIV--XVI ст. в народний побут входять годин-ник, горілка, вогнепальна зброя та інші винаходи, що сут-тєво вплинули на суспільне життя.

Розвивається фольклор. Народна творчість звертається насамперед до оспівування традицій Київської Русі. В ціло-му переважає обрядова поезія (русальні, купальські, об-жинкові пісні, голосіння, а з XVI ст. з'являються нові фоль-клорні жанри -- думи, історичні пісні, нова тематика -- боротьба проти татарсько-турецької агресії, новий герой -- козак-воїн, захисник рідної землі, новий ідейний зміст -- становлення та поширення норм козацької лицарської етики, пробудження почуття патріотизму, формування в народу нового рівня самосвідомості, громадянського обов'язку та віри у власні сили.

Значні якісні зміни відбулися в духовній культурі. Протягом XIV--XV ст. на ґрунті давньоруської мови під впливом народного мовлення сформувалася «руська мо-ва», що стала офіційною державною мовою в Литовській державі. «Руська мова» -- це певна спільна основа, схо-динка в становленні української та білоруської національ-них мов. На зламі XV--XVI ст. сформувалися дві окремі літературні мови -- староукраїнська та старобілоруська. Якщо до утворення Речі Посполитої (1569) функціонуван-ня руської мови було досить вільним, то після переходу Волині, Брацлавщини, Київщини до складу Польської дер-жави вона зазнає дискримінації. Та все ж, незважаючи на утиски, українська мова не тільки не здає позиції, а роз-ширює сфери вжитку, збагачує свою стилістику. Поряд із традиційними юридично-діловим і літописним стилями, перекладною літературою, ораторсько-проповідницькою прозою бурхливо розвивається полемічний стиль (Г. Смот-рицький, І. Вишенський, С. Зизаній), зароджується нау-ковий (у лікарських посібниках, граматиках, словниках), виникає українське віршування (Г. Смотрицький, Д. На-ливайко та ін.).

Отже, з моменту виникнення Кримського ханства українські землі стали для нього головним об'єктом екс-пансії. Це було зумовлено тим, що економіка ханства роз-вивалася на екстенсивній основі і не могла забезпечити ні потреб держави, ні прожиткового мінімуму місцевому на-селенню, що підштовхувало правлячу верхівку розв'язу-вати внутрішні проблеми країни за рахунок зовнішньої активності -- союзів з тією чи іншою державою та грабіж-ницьких набігів на сусідні землі. Сприяли експансії також географічне положення ханства, існування численної армії, підтримка Турецької імперії, нездатність польсько-литовської держави захистити свої південні кордони. Ці та інші чинники наприкінці XV -- початку XVI ст. перетво-рили Кримське ханство на силу, яка своїми походами за-грожувала життєдіяльності українських земель.

Дата добавления: 2015-05-22